ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "11" жовтня 2006 р.  16-50              Справа № АС-05/151-06

вх. № 9994/6-05

Судова колегія господарського суду Харківської області у складі:

Головуючий суддя Ольшанченко В.І.

суддя Здоровко Л.М.

суддя Жельне С.Ч.

за участю секретаря судового засідання Єрьоміна О.Ю.

представників сторін :

позивача – Василинич О.А. (довіреність від 16.01.06 р.), Кудіної Т.Г. (довіреність від 07.09.06 р.),

відповідача – Литвиненко К.В. (довіреність від 16.01.06 р.), Гекової Г.М. (довіреність від 16.01.06 р.),

по справі за позовом  Відкритого акціонерного товариства "АТП - 16350", смт. Есхар   

до  Виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності України, м. Харків  

про визнання недійсним рішення та зобов"язання вчинити певні дії,  

ВСТАНОВИЛА:

За уточненою позовною заявою позивач просить визнати рішення відповідача № 1477 від 17.12.04 р. про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, зобов’язати відповідача повернути позивачу суму фактично сплачених штрафних санкцій та не прийнятих до заліку витрат по страховим внескам 2292,16 грн., а також зобов’язати відповідача внести зміни до облікових даних відповідно до звітності позивача, скасувавши кориговані звіти за період з 12 місяців 2003 року по момент винесення рішення у справі, та зарахувавши платежі, що надходили в цей період відповідно до їх призначення.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 12.05.06 р. по справі № 2-1280 відмовлено в позові ВАТ „АТП – 16350” до Кривенко Оксани Миколаївни про стягнення вартості незаконно виданої санаторно-курортної путівки в сумі 1886,43 грн. на підставі того, що путівка була видана їй законно, як члену сім’ї застрахованої особи, з дотриманням п.6 ст.34, п.1 ст.47 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов’язаними з народженням та похованням”, п.3.1.1 Положення про комісію підприємства, установи, організації по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов’язаними з народженням та похованням, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 09.07.01 р. № 21, абз.2 п.2.2.8, п.2.2.14 Інструкції про порядок планування, обліку видачі путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення застрахованих осіб та членів їх сімей, затвердженої постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 24.12.01. р. № 51, а також, що рішення № 1477 від 17.12.04 р. про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню прийнято відповідачем з пропущенням встановленого статтею 250 Господарського кодексу України строку, при цьому посилаючись на ст.6 Сімейного кодексу України, рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 р. по справі № 1-8/99 щодо тлумачення поняття „член сім’ї”.

Відповідач проти позову заперечує та просить в позові відмовити, а також застосувати річний строк звернення до адміністративного суду.

Своє заперечення обґрунтовує тим, що позивачем пропущений річний строк звернення з позовом до адміністративного суду; позивачем при видачі санаторно-курортної путівки Кривенко О.М. було порушено вимоги статей 47, 51 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов’язаними з народженням та похованням”, пунктів 2.2.1, 2.2.8, 2.2.12, 2.2.16 Інструкції про порядок планування, обліку видачі путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення застрахованих осіб та членів їх сімей, затвердженої постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 24.12.01. р. № 51. Також відповідач вказує, що рішення № 1477 від 17.12.04 р. про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню прийнято відповідачем стосовно двох порушень, а саме незаконної видачі санаторно-курортної путівки в сумі 1871,10 грн. та зайво оплаченого лікарняного листа в сумі 15,33 грн., а позовні вимоги заявлені відносно всього рішення, але ж позивач в позові нічого не вказує щодо зайво оплаченого лікарняного листа. Крім того, відповідач зазначає, що він, відповідно до ст.9 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов’язаними з народженням та похованням”, не є органом державної влади або місцевого самоврядування, а тому, згідно ст.238 ГК України, на нього не розповсюджується дія статті 250 ГК України. До того ж, згідно статті 30 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов’язаними з народженням та похованням” строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується. Додатково в обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на рішення господарського суду Харківської області від 16.03.06 р. по справі № 16/02-06 і постанову Харківського апеляційного господарського суду по цій справі від 23.05.06 р., а також на те, що позивачем вже сплачені штрафні санкції, застосовані рішенням відповідача № 1477 від 17.12.04 р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно довідки відповідача № 890-07-02/юр від 08.09.06 р. позивач зареєстрований платником страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у Чугуївській міжрайонній виконавчій дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 10.01.02 р. за № 630220000122.

Як свідчать матеріали справи, комісія з соціального страхування позивача прийняла рішення № 1 від 08.07.03 р. про видачу однієї путівки № 121803 на санаторно-курортне лікування у санаторії „Курпати” зі строком заїзду з 10.07.03 р. по 30.07.03 р. вартістю 2079,00 грн. рідній дочці генерального директора підприємства позивача - Кривенко О.М., яка працює на постійній підставі в Дочірньому підприємстві ТОВ фірми „Міжнародна аудиторська служба”, тобто не є працівником підприємства позивача.

Генеральним директором підприємства позивача Кривенком М.І. було внесено в касу підприємства за прибутковим касовим ордером № 14 від 07.07.03 р. часткову вартість путівки в сумі 207,90 грн., тобто 10% вартості путівки.

16.11.04 р. позивач направив до Чугуївської міжрайонної виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності листа № 228 (вх.№ 366 від 16.11.04 р.) з проханням перерахувати відшкодування витрат по оплаті лікарняних листів та зазначенням, що дебіторська заборгованість станом на 01.11.04 р. становить 537,49 грн.

Згідно п/п Д п.15.3 Інструкції про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19.09.01 р. № 38, позаплановою ревізією вважається ревізія, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться за наявності однієї з таких обставин, як зокрема страхувальник подав заяву на отримання коштів для відшкодування з бюджету Фонду.

30.11.04 р. представником Чугуївської міжрайонної виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на підставі посвідчення від 29.11.04 р. № 267 була проведена позапланова перевірка позивача на предмет повноти нарахування, своєчасного і повного перерахування страхових внесків та використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі – Фонд) на виплату встановлених видів допомог по соціальному страхуванню за період з 01.01.03 р. по 31.10.04 р.

За результатами перевірки були виявлені наступні порушення:

1) п.1 ст.50 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов’язаними з народженням та похованням” від 18.01.01 р. № 2240-ІІІ (надалі – Закон № 2240), п.2.2.1 Інструкції про порядок планування, обліку видачі путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення застрахованих осіб та членів їх сімей, затвердженої постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 24.12.01. р. № 51 (надалі – Інструкція № 51) по видачі санаторно-курортної путівки Кривенко О.М. та не прийнято до заліку 1871,10 грн.;

2) п.2 ст.53 Закону № 2240, ст.2 закону України „Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” від 11.01.01 № 2213, п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.01 р. № 1266 щодо зайво використаних коштів Фонду по лікарняному листу в сумі 15,33 грн.;

3) ст.2 Закону України „Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” від 11.01.01 р. № 2212 щодо зайво використаних коштів підприємства в сумі 22,02 грн.;

та запропоновано позивачу відобразити фінансові санкції в сумі 1886,43 грн. у розділі ІІІ р.7 звіту про нараховані внески та витрати, пов’язані з загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за формою Ф4-ФСС з ТВП за 2004 рік, про що складено акт № 335 від 30.11.04 р., який отримано уповноваженим представником позивача 06.12.04 р., про що свідчить підпис на акті.

Зауважень та заперечень на акт перевірки позивачем подано не було.

Відповідно до абз.5 п.1 ст.30 Закону № 2240 за порушення порядку витрачання страхових коштів накладається штраф у розмірі 50% належної до сплати суми страхових внесків.

Згідно п.5 ст.30 Закону № 2240 право застосовування фінансових санкцій, передбачених цією статтею, мають керівники виконавчої дирекції Фонду та його відділень, їх заступники.

Так, 17.12.04 р. заступником директора виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Шолух В.М. були розглянуті матеріали документальної перевірки позивача та прийнято рішення № 1477 про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, яким визначено витрати, проведені з порушенням чинних нормативних документів, в сумі 1886,43 грн. та накладений штраф за порушення порядку витрачання страхових коштів в сумі 943,22 грн. Всього 2829,65 грн.

Оскільки позивач мав перед відповідачем дебіторську заборгованість в сумі 537,49 грн., то позивачу було запропоновано у десятиденний термін перерахувати на поточний рахунок Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 2292,16 грн. та зарахувати по взаємозаліку 537,49 грн.

22.12.04 р. уповноважений представник позивача отримав примірник рішення № 1477 від 17.12.04 р., про що свідчить його підпис на рішенні.

Позивач направив відповідачу листа № 1 від 04.01.05 р., в якому просив повторно розглянути матеріали документальної перевірки, оскільки на його думку не був врахований той факт, що Кривенко О.М. є дочкою, тобто членом сім’ї Кривенка М.І., який працює на підприємстві позивача.

Відповідач надав відповідь № 50/03-04 від 14.01.05 р. на цей лист позивача, в якій зазначив, що не вважає за можливе відмінити фінансові та штрафні санкції за актом перевірки від 30.11.04 р. № 335, оскільки лікування в санаторно-курортному закладі дорослого члена сім’ї без самої застрахованої особи не передбачено чинними нормативними документами з питань соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Позивач в своєму звіті про нараховані внески, перерахування та витрати, пов’язані з загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за 2004 рік, своєчасно поданому до Чугуївської міжрайонної виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відобразив в рядках 7, 8 розділу ІІІ суму не прийнятих до зарахування витрат – 1886,43 грн. та суму штрафу – 943,22 грн., що відповідно до ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є узгодженим податковим зобов’язанням.

Після закінчення строку для подачі звітності позивач направив до Чугуївської міжрайонної виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності листа № 6 від 01.02.05 р. з проханням прийняти звіт за 2004 рік із змінами в частині помилково внесених сум в рядках 7, 8 розділу ІІІ.

Чугуївська міжрайонна виконавча дирекція Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в листі № 59 від 11.02.05 р. відмовила у внесенні змін до звіту за 2004 рік, посилаючись на те, що по-перше, первісний звіт вже ввійшов до зведеного фінансового звіту Чугуївської міжрайонної виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; по-друге, згідно п.2 Порядку виправлення помилок минулих звітних періодів у звітності страхувальників по коштах загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого постановою Правління Фонду від 25.12.03 р. № 123, виправлення помилок у звітності страхувальників стосується нарахованих внесків та витрат, пов’язаних із загальнообов’язковим соціальним страхуванням, а відображені в рядках 7, 8 розділу ІІІ суми є штрафними (фінансовими) санкціями, які накладені рішенням № 1477 від 17.12.04 р., яке не було оскаржено і не відмінено.

Сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків станом на 01.10.05 р. та складено акт, за яким за позивачем рахувалася кредиторська заборгованість в сумі 2279,94 грн., з яких 2141,58 грн. - штрафні санкції, у тому числі прострочена заборгованість по не прийнятих до заліку витратах в сумі 1198,36 грн. та штрафні санкції в сумі 943,22 грн.

На підставі акту звірки відповідачем позивачу видана довідка № 885 від 06.12.05 р., в якій вказується, що заборгованість позивача становить 2279,94 грн., в тому числі прострочена заборгованість в сумі 1247,34 грн.

Позивач платіжним дорученням № 173 від 07.12.05 р. сплатив всю заборгованість в сумі 2279,94 грн.

Таким чином, позивач погодився з рішенням № 1477 від 17.12.04 р. та визнав його законним та обґрунтованим.

05.01.06 р. позивач подав до господарського суду Харківської області позовну заяву до Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в особі Чугуївської міжрайонної виконавчої дирекції про стягнення надмірно сплачених страхових внесків в сумі 2279,94 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.03.06 р. по справі № 16/02-06, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.06 р., відмовлено позивачу в позові повністю.

Тоді позивач звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області з позовом до Кривенко Оксани Миколаївни про стягнення вартості незаконно виданої санаторно-курортної путівки.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 12.05.06 р. по справі № 2-1280, яке набрало чинності 22.05.06 р., відмовлено позивачу в задоволенні позову, з тих підстав, що путівка видана Кривенко О.М. законно, як члену сім’ї працівника ВАТ „АТП – 16350” Кривенко М.І.

Посилання позивача на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 12.05.06 р. по справі № 2-1280, суд вважає безпідставним, оскільки, відповідно до п.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішення в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 12.05.06 р. по справі № 2-1280 не може вважатися належним та допустимим доказом у відповідності до ст.70 КАС України, оскільки Чугуївський міський суд Харківської області в рішенні від 12.05.06 р. по справі № 2-1280 порушив принцип диспозитивності, закріплений у ст.11 ЦПК України, надавши оцінку рішенню Фонду № 1477 від 17.12.04 р., та проігнорував рішення господарського суду Харківської області від 16.03.06 р. по справі № 16/02-06.

Відповідно до п.1 ст.47 Закону № 2240 в редакції, що діяла на день прийняття комісією позивача з соціального страхування рішення № 1 від 08.07.03 р. про видачу путівки Кривенко О.М., для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду.

Порядок та умови видачі путівок на санаторно-курортне лікування визначені правлінням Фонду в Інструкції № 51, в редакції, що діяла на день прийняття комісією позивача з соціального страхування рішення № 1 від 08.07.03 р. про видачу путівки Кривенко О.М.

Посилання позивача на ст.6 Сімейного кодексу України, рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 р. по справі № 1-8/99 щодо тлумачення поняття „член сім’ї”, суд вважає безпідставними, оскільки ці норми не розповсюджуються на спірні правовідносини, так як вони врегульовані Законом № 2240 та Інструкцією № 51, яка на той час не була скасована та не була визнана не чинною.

Пунктом 2.2.1 Інструкції № 51, в редакції, що діяла на день прийняття комісією позивача з соціального страхування рішення № 1 від 08.07.03 р. про видачу путівки Кривенко О.М., визначено, що путівка дається застрахованій особі за основним місцем роботи на підставі рішення комісії із соціального страхування. Застрахована особа отримує її в бухгалтерії страхувальника, яка здійснює облік путівок.

Згідно пункту 2.2.8 Інструкції № 51, в редакції, що діяла на день прийняття комісією позивача з соціального страхування рішення № 1 від 08.07.03 р. про видачу путівки Кривенко О.М., комісія з соціального страхування може прийняти рішення про виділення путівки відповідно до медичних показань для спільного санаторно-курортного лікування чоловіка, дружини та неповнолітніх дітей, у тому числі для члена сім’ї (дружину, чоловіка), який працює на іншому підприємстві.

Пункт 2.2.12 Інструкції № 51 забороняє передачу путівки іншій особі, а пункт 2.2.16 забороняє видачу путівок особам, які не працюють на даному підприємстві, в даній установі або організації, крім випадків, передбачених пунктами 2.2.8 та 2.2.9 цієї Інструкції.

Відповідно до п.4.3. Інструкції № 51, якщо путівки залишаються не використаними або видані стороннім особам, крім випадків, передбачених пунктами 2.2.8, 2.2.9, витрати на оплату путівок за рахунок коштів Фонду до зарахування не приймаються.

Ці кошти вважаються недоїмкою і підлягають перерахуванню на рахунок Фонду в порядку, встановленому Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженою постановою правління Фонду 26.06.01 р. № 16.

Таким чином, Інструкцією № 51 встановлено коло осіб, які працюють на іншому підприємстві, і в якому випадку їм може бути виділена путівка, а саме тільки дружина, чоловік та неповнолітні діти застрахованої особи і тільки для спільного санаторно-курортного лікування з застрахованою особою, оскільки згідно п.1 ст.50 Закону № 2240 матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, застрахованим особам призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що рішення № 1477 від 17.12.04 р. про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, прийнято відповідачем правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України, і не убачає правових підстав для визнання його недійсним.

Посилання позивача на те, що рішення № 1477 від 17.12.04 р. про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню прийнято відповідачем з пропущенням встановленого статтею 250 Господарського кодексу України, суд вважає безпідставним, оскільки згідно ст.238 ГК України дія статті 250 ГК України розповсюджується тільки на органи державної влади або місцевого самоврядування, яким, відповідно до ст.9 Закону № 2240, відповідач не є.

Крім того, статтею 30 Закону № 2240 встановлено, що строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

Заява відповідача про застосування наслідків пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду, передбачених статтею 100 КАС України, не може бути задоволена судом, оскільки з дня набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (01.09.05 р.) ще не минув один рік, а відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними і не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.      

Керуючись статтями  9, 30, 47, 50, 51 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов’язаними з народженням та похованням”, пунктами 2.2.1, 2.2.8, 2.2.12, 2.2.16 Інструкції про порядок планування, обліку видачі путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення застрахованих осіб та членів їх сімей, затвердженої постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 24.12.01. р. № 51, статтями 86, 94, 98, 160 -  163 , п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

В позові відмовити повністю.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя                                                                     Ольшанченко В.І.

суддя           Здоровко Л.М.

суддя           Жельне С.Ч.

 Повний текст постанови складений 12.10.06 р.