Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
30 вересня 2011 р. № 2-а- 8179/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Горшкової О.О.,
при секретарі судового засідання Гетьман Н.В.,
за участю представників сторін: позивач - ОСОБА_1, відповідач - Казимир Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним та його скасування, -
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 20.06.2011 року № 0000831720 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, НОМЕР_2, в розмірі 6 079,25 грн., в тому числі: за основним платежем - 4 863,40 грн., за штрафними санкціями - 1 215,85 грн. В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що за результатами проведеної перевірки позивача з дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 23.05.2011 року було встановлено порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1. ст. 216. ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФО-П ОСОБА_3 з ТОВ «Феррос-Д» (код 33973496); п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7, п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 68/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 14884,40 грн., в т.ч. за квітень 2008р. - 10021,00 грн., за травень 2008р. - 4863,40 грн., що відображено в акті перевірки № 1002/17-221/НОМЕР_3 від 03.06.2011 року. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.06.2011 року № 0000831720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 6079,25 грн., в тому числі за основним платежем – 4863,40 грн., за штрафними санкціями – 1215,85 грн. позивач вважає, що при проведені перевірки податковим органом в період з 23.05.2011 року по 27.05.2011 рік та при оформленні її результатів мало місце недотримання вимог податкового законодавства, висновки акту базуються на припущеннях, є необґрунтованими і не відповідають дійсним обставинам, податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що встановлені порушення законодавства та обставини, викладені в акті перевірки не доводять можливості реального здійснення позивачем задекларованих операцій, що в силу ч. 5 ст. 203 ЦК України доводить порушення такої вимоги, додержання якої є необхідно. Для чинності правочину, як спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені; платником не надані пояснення та документальне підтвердження транспортування товару за договором, предметом якого була поставка тракторної техніки; не надано доказів оприбуткування вказаного товару на складі, актів прийому-передачі, а також доказів подальшої реалізації цього товару покупцям, у зв’язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами перевірки є правомірним та не підлягає скасуванню.
В судовому засіданні 30.09.2011 року позивач та представник відповідача підтримали свої правові позиції по справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з такого.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (код 33973496) зареєстрований як приватний підприємець виконавчим комітетом Харківської міської ради від 03.01.2002 року, перебуває на податкову обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Харкова з 03.01.20012 року за № 2809, має реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності як платника податку на додану вартість (Свідоцтво від 17.01.2002 року № НОМЕР_4, видане Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова, анульоване 18.06.2009 року).
Судом встановлено, що в період з 23.05.2011 року по 27.05.2011 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова була проведено планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за період з 01.04.2008 року по 23.05.2011 рік, за результатами якої встановлено порушення 1. ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФО-П ОСОБА_3 з ТОВ "Феррос -Д" (код 33973496), п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7, пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про додаток на додану вартість» зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 14884,40 грн., в т.ч. за квітень 2008р. - 10021,00 грн., за травень 2008р. -4863,40 грн.
З посиланням на акт перевірки Державною податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.06.2011 року № 0000831720, яким до позивача збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у сумі 6079,25 грн., з яких з основним платежем – 4863,40 грн., за штрафними санкціями – 1215,85 грн.
Суд відзначає, що за результатами перевірки позивача було встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 14884,40 грн., з яких за квітень 2008 року – 10021,00 грн., за травень – 4863,40 грн.
В Розділі III Акту перевірки (Висновок) зазначено, що враховуючи вимоги п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу Україна в редакції від 12.12.2010 № 2755-1У, щодо строків давності та їх застосування нараховані податкові зобов"язання за квітень 2008 року у сумі 10021,00 грн. не можуть бути застосовані, оскільки контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, врахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, -а днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не означає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Оскільки, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова позивачу нараховане податкове зобов’язання за травень 2008 року, за період якого на думку відповідача позивачем було занижено податок на додану вартість у розмірі 4863,40 грн., а предметом оскарження у судовому порядку є податкове повідомлення-рішення про нараховання ФО-П ОСОБА_3 суму грошового зобов’язання у розмірі 6017,25 грн., з яких за основним платежем – 4863,40 грн., за штрафними санкціями – 1215,85 грн., враховуючи вимоги ст. 70 КАС України стосовно належності та допустимості доказів, суд при вирішенні справи бере до розгляду лише ті докази, які стосуються предмету доказування та містять відповідну інформацію.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб’єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.
Як встановлено судом, висновки Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про заниження податку на додану вартість за травень 2008 року у сумі 4863,40 грн. ґрунтуються на тому, що позивачем включено до податкового кредиту суми по взаємовідносинам з ТОВ «Феррос-Д», реальність проведення яких належним чином не підтверджена.
Оскільки причиною виникнення спору стали висновки Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість за травень 2008 року, то суд зазначає, що в спірних правовідносинах слід керуватись нормами спеціальних законів, якими є Закони України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», в редакції, чинній на час виникнення таких правовідносин, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту, і не суперечать положенням спеціального Закону.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
За змістом положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; При цьому, відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Дата виникнення права на податковий кредит визначається п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
В п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зроблено застереження стосовно того, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Матеріали справи свідчать, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Феррос-Д» був укладений договір постачання від 18.03.2008 року, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Феррос-Д» (Постачальник) зобов’язався поставляти запасні частини на тракторну техніку, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (Покупець) зобов’язався прийняти та сплатити їх вартість згідно специфікації до вказаного Договору. Відповідно до п. 2.1 Договору форма розрахунку між сторонами – 100% передоплати Товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Пунктом 3.2.1 Розділу 3 Договору, який передбачає права і обов’язки сторін, встановлено, що Постачальник зобов’язався поставити Товар протягом п’яти днів з моменту отримання заявки.
В матеріалах справи міститься видаткові накладні № 2276 від 06.05.2008 року на суму 29180,40 грн. (в тому числі 4863,40 грн.)№ 2317 від 08.05.2008 року на суму 13956,00 грн. (в тому числі ПДВ – 2326,00 грн.), № 2365 від 134.05.2008 року на суму 14418,00 грн. (в тому числі ПДВ – 2403,00 грн.) № 2418 від 15.05.2008 року на суму 28855,20 грн. (в тому числі 4809,20 грн.) та податкові накладні від 06.05.2008 року № 2276 на суму 29180,40 грн. (в тому числі ПДВ – 4863,40 грн.), від 08.05.2008 року № 2317 на суму 13956,00 грн. (в тому числі ПДВ – 2326,00 грн.), від 13.05.2008 року № 2365 на суму 14418,00 грн. (в тому числі ПДВ – 2403,00 грн.), від 15.05.2008 року № 2418 на суму 28855,20 грн. (в тому числі ПДВ – 4809,20 грн.), рахунки-фактури № 2276/1 від 06.05.2008 року на суму 29180,40 грн. (в тому числі ПДВ – 4863,40 грн.), № 2317/1 від 08.05.2008 року; № 2365/1 від 13.05.2008 року на суму 14418,00 грн. (в тому числі ПДВ – 2403,00 грн.), № 2418/1 від 15.05.2009 року на суму 28855,20 грн. (в тому числі ПДВ – 4809,20 грн.); банківські виписки про сплату за рахунком № 2276/1 від 06.05.2008 року суми у розмірі 29180,40 грн. (в тому числі ПДВ 4863,40 грн.), згідно рахунку-фактури № 2317/1 від 08.05.2008 року (в тому числі ПДВ – 2326,00 грн.), згідно рахунку-фактури № 2365/1 від 13.05.2008 року на суму 14018,00 грн. (в тому числі ПДВ – 2403,00 грн.), згідно рахунку-фактури № 2418/1 від 15.05.2008 року на суму 14312,40 грн. (в тому числі ПДВ – 2385,40 грн.), які належним чином оформлені.
Проте, суд зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» необхідні для віднесення певних сум до складу податкових зобов’язань та податкового кредиту не є безумовною підставою для обчислення сум податків, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.
Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ, - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Статтею 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких: назва документа (форми), дату і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення операції не було, відповідно не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
Підпуктом 1.4 статті 1 Закону зазначено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Згідно пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти – дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів робіт, послуг).
В ході розгляду справи на підставі реєстраційних документів встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Феррос-Д» зареєстрований та фактично знаходиться в м. Дніпропетровськ, що з урахуванням місцезнаходження позивача в м. Харкові передбачає транспортування придбаного товару від постачальника до покупця. Приписами Закону України «Про автомобільний транспорт» та розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. N 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за N 128/2568, визначено, що єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документ, який призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є товарно-транспортна накладна.
Як випливає зі змісту ст. 48 Закону, товарно-транспорті накладні необхідно направляти навіть при перевезеннях вантажів для власних потреб (тобто своїм транспортом, а не за договором з транспортною організацією). Товарно-транспортна накладна –один із документів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу. Вказане передбачено також п.2.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМ України від 10.10.2001р. № 1306.
Положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено укладання договору перевезення в письмовій формі та підтвердження укладення договору перевезення вантажу складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Стаття 70 КАС України встановлює належність та допустимість доказів. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Натомість, суд зазначає, що всупереч визначеним вимогам законодавства позивачем будь-яких документів чи обґрунтованих пояснень щодо транспортування (фізичного переміщення) придбаного у ТОВ «Феррос-Д» товару до матеріалів справи не надано.
Далі, з метою встановлення факту реального здійснення позивачем господарської операції, а саме факту отримання товару та подальшої його реалізації у власній господарській діяльності, та зв’язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податку, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться копії податкових накладних від 06.05.2008 року № 17 на суму 15156,00 грн. (в тому числі ПДВ – 2526,00 грн.), від 06.05.2008 року № 18 на суму 14832,00 грн. (в тому числі 2472,00 грн.), від 08.05.2008 року № 19 на суму 14250,00 грн. (в тому числі ПДВ – 2375,00 грн.), від 13.05.2008 року № 20 на суму 14850,00 грн. (в тому числі 2475,00 грн.), від 15.05.2008 року № 21 на суму 14715,60 грн. (в тому числі ПДВ – 2452,60 грн.)від 19.05.2008 року № 22 на суму 14946,00 грн. (в тому числі ПДВ – 2491,00 грн.), виписаних Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 Відкритому акціонерному товариству «Балцем», якими позивач підтверджує факт реалізації отриманого ним товару. Також в матеріалах справи наявні копії довіреностей від 07.05.2008 року, 16.05.2008 року виписаних ВАТ «Балцем» на ім’я ОСОБА_4 на отримання запчастин.
Проте, як вже було зазначено судом, наявність лише податкових накладних не є безумовним доказом реальності здійснення господарської операції, відповідна позиція повинна доводитися перед судом та оцінюватися останнім доказами в їх сукупності, якими є договір купівлі-продажу товару, акти прийому-передачі товару, та інші первинні документи. Щодо довіреностей, виданих ТОВ «Балцем» на ім’я ОСОБА_4 на отримання запчастин, суд зазначає, що останні місять загальне найменування цінностей які необхідно отримати – «запчастини», не конкретизуючи найменування, серію товару, який необхідно отримати, з чого суд не вбачає, що контрагентом були отримані, а позивачем реалізовані саме запасні частини на тракторну техніку згідно Специфікації до Договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Феррес-Д», у зв’язку з чим суд вважає дані докази такими, що неповно встановлюють наявність обставин, якими позивач обґрунтовує реальність здійснення господарських операцій, а факт відсутності відповідних первинних документів на реалізацію продукції – не доведенням позивачем своєї правової позиції, а відтак - надані позивачем копія договору, рахунків-фактури, видаткових та податкових накладних, довіреностей на отримання товару щодо подальшого продажу отриманого від контрагенту товару, а також копії банківських виписок щодо оплати придбаного товару у ТОВ «Феррос-Д» на висновки суду не впливають.
З урахуванням викладеного, враховуючи непідтвердження факту здійснення позивачем реальної господарської операції, ненадання обґрунтованих пояснень та документально підтверджених доказів транспортування товару за договором, предметом якого була поставка тракторної техніки, не надання доказів оприбуткування вказаного товару на складі, актів прийому-передачі, а також доказів подальшої реалізації цього товару покупцям, суд приходить до висновку, що ТОВ "Феррос-Д" (код 3397349) у травні 2008 року виписало на адресу позивача податкову накладну, без сплати відповідних сум податкових зобов’язань, які виникли за рахунок відвантаження Товару та отримання передплати у повному обсязі, що свідчить про порушенняТОВ "Феррос-Д" (код 3397349) вимог п. 1.2, п. ст. 1, ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року за № 2181- III «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зі змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України від 25.06.1991 року за № 1251-XII «Про систему оподаткування» зі змінами та доповненнями, п. 1.6 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями в частині недекларування податкових зобов'язань у розмірі 4863,40 грн. від здійснення правочинів з ФО-П ОСОБА_3, тим самим .ухилившись від обов'язків по їх сплаті, та порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині безпідставного віднесення до складу податкового кредиту податкових накладних на суму 4863,40 грн. за травень 2008 року, з урахуванням чого, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність оскаржуваємого податкового повідомлення - рішення, та відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити у повному обсязі. < Текст > < Сума задоволення >
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 06.10.11р.
Суддя Горшкова О.О.