19.08.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/4172/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луніна О.С. < Текст >
при секретаріГрунт Ю.В.
за участю:
від позивача – Тітова Н.Ю.
від відповідача – Довгопол О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №2а/0470/2876/11за позовом ТОВ ВКФ «Оксид»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2011 року ТОВ ВКФ «Оксид»звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення - рішення від 01.04.2011 №0000032301 в повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ ВКФ «Оксид»відповідачем було складено акт від 18.03.2011р. № 272/233-23930405, яким зафіксовано порушення ст. 203. 215. 228. 655. 656, 662 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених по ланцюгу з ТОВ «Техноліріс»у серпні 2010 та, як наслідок цього, порушення товариством п.п. 7.4.1., 7.4.5 п.7.4 та п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»в результат чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 2378 грн. На підставі цього, податковим органом було прийнято відповідне податкове повідомлення-рішення від 01.04.2011 №0000032301. Позивач вважає висновки відповідача неправомірними, а винесене податкове повідомлення рішення недійсним, оскільки правочин, що вчинявся між ТОВ ВКФ «Оксид»та ТОВ «Техноліріс»не може вважатися фіктивним, як це стверджує податковий орган, бо він був спрямований на реальне придбання товарів, що підтверджується необхідними документами та відповідає вимогам Цивільного кодексу України щодо дійсності правочинів.
У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти заявленого позову посилаючись на те, що ТОВ ВКФ «Оксид»за умовами договору від 14.07.2010р. №14/7 та на підставі рахунків від 05.07.2010р. № 05/7-10 та від 18.08.2010р. №П-18/08 було придбано товар у ТОВ «Техноліріс».
В акті перевірки ТОВ ВКФ «Оксид»від 18.03.2011р. №272/233-23930405 наведено витяги з матеріалів перевірок ТОВ «Техноліріс»та ТОВ «Е-Восток Україна», що використано в якості доказової бази по руйнуванню схем ухилення від оподаткування по ланцюгу постачання у серпні 2010р. ТОВ «Е -Восток Україна»- ТОВ «Техноліріс»- ТОВ ВКФ «Оксид».
Актом від 13.10.2010р. № 820/13-10/34478763 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Е-Восток Україна» встановлено, що фінансово -господарська діяльність ТОВ «Е-Восток Україна», здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Е-Восток Україна», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Е-Восток Україна»та контрагентами с фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.
Покупцями товару отриманого ТОВ «Техноліріс»від ТОВ «Е-Восток Україна»є ТОВ ПКФ «Оксид»згідно договору поставки №14/7 від 14.07.2010р., загальна сума поставки 14268,0 грн., в т.ч. ПДВ 2378 грн.
Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за період з грудня 2008 року по травень 2009 року, в розумінні ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97- ВР від 03.04.1997року (із змінами та доповненнями).
Таким чином, на думку відповідача, оскільки актом перевірки ТОВ «Е - Восток Україна» не підтверджено наявність поставок товарів до покупців, то ТОВ «Техноліріс»не придбавав та в свою чергу не продав товар, тобто в подальшому
укладені угоди ТОВ «Техноліріс»по реалізації товару, придбаних у ТОВ «Е -Восток Україна»є нікчемними в силу закона.
Тобто, податковий орган прийшов до висновку, що правочини укладені по ланцюгу постачанняу серпні 2010 р. перевірки ТОВ «Е - Восток Україна»- ТОВ «Техноліріс»- ТОВ ВКФ «Оксид»не спричинили реального настання наслідків.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви та дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити у повному обсязі виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 14.07.2010 між ТОВ ВКФ «Оксид»та ТОВ «Техноліріс»було укладено договір поставки № 14/7, предметом якого був товар «Цеоліт NаХ». Відповідно до податкової накладної №20/08 від 20.08.2010, ціна договору склала 14268 грн., в тому числі ПДВ у сумі 2378 грн.
Фахівцями ДПІ Ленінського району м. Дніпропетровська була проведена документальна позапланова перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а також дотримання іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.08.2010 по взаємовідносинам з ТОВ «Техноліріс»за результатами якої було складено акт від 18.03.2011 р. № 272/233-23930405.
Актом від 18.03.2011 р. № 272/233-23930405 встановлено порушення ст. 203, 215, 228, 655, 656, 662 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених по ланцюгу з ТОВ «Техноліріс»у серпні 2010, а саме по договору поставки товару № 14/7 від 14.07.2010, у зв'язку з чим безпідставно завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 2378 грн., чим порушено п.п. 7.4.1., 7.4.5 п.7.4 та п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість».
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом при проведенні перевірки ТОВ ВКФ «Оксид»було взято до уваги висновки акту перевірки від 18.11.2010 №46/23/36354302 «Про результати документальної виїзної перевірки ТОВ «Техноліріс»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Е-Восток Україна»за липень - серпень 2010 року», яким встановлено відсутність у ТОВ «Техноліріс»трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, складських приміщень. На підставі чого ДПІ Ленінського району м. Дніпропетровська зробило висновки про те, що у ТОВ «Техноліріс»відсутні необхідні умови для здійснення транспортування товарно-матеріальних цінностей на виконання умов угоди укладеної з ТОВ ВКФ «Оксид».
На підставі вказаного акту, ДПІ Ленінського району м. Дніпропетровська винесло податкове повідомлення - рішення від 01.04.2011 №0000032301 про податкове зобов'язання за основним платежем у сумі 2378 грн. та штрафними санкціями у сумі 594,5 грн.
Проте, суд вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення відповідачем було прийнято необгрунтовано з огляду на наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, що діяла на час перевірки податковим органом позивача), визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.
Згідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних па підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Так, судом встановлено, що позивачем при перевірці було надано достатньо первинних документів в підтвердження укладення та виконання договору поставки № 14/7 від 14.07.2010, а саме: акт від 20.08.2010 приймання-передачі товару; податкова накладна №20/08 від 20.08.2010; платіжні доручення №504 від 10.09.2010 та №545 від 29.09.2010, кожне на суму 7134 грн.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України є:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і
громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або
юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади,
незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу —землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Отже, договори поставки товару не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.
Таким чином, висновок податкового органу в акті перевірки від 18.03.2011 стосовно того, що правочин, який був вчинений між ТОВ ВКФ «Оксид»та ТОВ «Техноліріс»не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним, бо не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, є не доведеним.
Акт перевірки від 18.03.201 1 не тільки не містить посилань про вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.
Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність
обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Отже, оцінюючи усі наявні у справі докази, судом враховується, що судові рішення про визнання правочинів недійсними (нікчемними), укладених між ТОВ ВКФ «Оксид»та ТОВ «Техноліріс»відсутні. Не надано суду також і вироку відносно посадових осіб як ТОВ «Техноліріс»та ТОВ «Е -Восток Україна», так і посадових осіб позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, відповідачем не було доведено суду правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення від 01.04.2011 №0000032301 про податкове зобов'язання за основним платежем у сумі 2378 грн. та штрафними санкціями у сумі 594,5 грн., а тому вони підлягають скасуванню.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ ВКФ «Оксид»підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.158-163, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ТОВ ВКФ «Оксид» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 01.04.2011 №0000032301 - скасувати.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ ВКФ «Оксид» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст виготовлено 25 липня 2011року.
Суддя < (підпис) >
< Текст >
< Список >
< Список >
< Список >О.С. Луніна
< Текст >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >