01.09.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/5225/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
від позивача Семенов Ю.Ю.Горобець Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Лівобережної міжрайонної державної податкової м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю «Неотрейд Груп»про стягнення 5883 грн. 33 коп., -
ВСТАНОВИВ:
05.05.2011р. Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська звернулася з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Неотрейд Груп»та просить стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача на користь бюджету в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість у розмірі 5883 грн. 33 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем було подано декларацію № 34284 від 19.05.2009р. за квітень 2009 року, за якою відповідачем самостійно було визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 6233 грн. Однак зазначена сума не була сплачена до бюджету у встановлені законом строки у зв’язку з чим з урахуванням наявної переплати по особовому рахунку у розмірі 350 грн. 83 коп., заборгованість відповідача по податку на додану вартість за квітень 2009р. становить 5882 грн. 17 коп., а також пеня у розмірі 1 грн. 16 коп. У зв’язку з несплатою вказаної суми боргу до бюджету в порушення вимог Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами № 2181 ( чинного на момент виникнення податкового боргу), податковим органом на адресу відповідача були направлені податкові вимоги, які залишилися не сплаченими. Позивач просить стягнути зазначену суму податкового боргу з рахунків у банках, що обслуговують відповідача відповідно до вимог ст. 95 Податкового кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з’явився тричі (06.06.2011р., 29.06.2011р., 17.08.2011р.), причину неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності не звернувся, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення поштового відправлення від 31.05.2011р., від 22.06.2011р. та від 08.07.2011р. (а.с.28,35, 41).
Відповідач наданим йому правом згідно до ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України на участь у судовому засіданні не скористався, свого представника для участі в судове засідання не направив.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повторного неприбуття відповідача в судове засідання, який не є суб’єктом владних повноважень належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи вищенаведене, та те, що відповідач належно повідомлений судом про час і місце розгляду справи, не надання відповідачем клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності, строки вирішення спору, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, норми ч. 4 ст. 128 Кодексу, суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника відповідача, за наявними у справі доказами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
Пунктом 7 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб’єктом владних повноважень –є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п.8 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.
З урахуванням того, що за даним позовом правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України та те, що позивач звернувся з позовними вимогами до адміністративного суду після набрання чинності вказаним вище Кодексом, до даних правовідносин слід застосовувати законодавство, яке було чинне на час виникнення податкового боргу та законодавство, яке є чинним на момент розгляду цієї справи.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(чинної на момент виникнення правовідносин за цим податковим боргом) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядок встановлений законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб’єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до п. 20.1.18 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р. органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Тобто, позивач –орган державної податкової служби є суб’єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Неотрейд Груп»зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за № 10036018480 від 17.06.2008р. за адресою: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, вул. Янтарна, будинок 75-А, корпус 1 квартира 28 як юридична особа та перебуває на обліку у Лівобережній ДПІ ( в Індустріальному районі) з 18.06.2008р. за № 7351, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру від 27.04.2011р. та копією довідки про взяття на облік платника податків від 07.07.2008р. № 7689/10 (а.с.9-11).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Неотрейд Груп»в порушення вимог Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»( які були чинними на момент виникнення податкового боргу) має податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість в сумі 5883 грн. 33 коп., що підтверджується витягом з облікової картки платника станом на 26.04.2011р. (а.с.22).
Як вбачається із наданих суду документів, зазначена заборгованість виникла на підставі поданої відповідачем декларації № 34284 від 19.05.2009р. за квітень 2009р. в якій відповідач самостійно визначив суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 6233 грн.
Однак, з зв’язку з наявною переплатою по особовому рахунку відповідача у розмірі 350 грн. 83 коп., сума податкового боргу з податку на додану вартість становить 5882 грн. 17 коп., а також пеня в сумі 1 грн. 16 коп. (а.с.22).
Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»( які були чинними на момент виникнення податкового боргу) податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 вказаного вище Закону визначено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Згідно п.п.4.2.1 п.4.2 ст. 4, п.п.5.2.1 п.5.2 пп.5.3.1 п.5.3 пп.5.4.1 п.5.4 ст. 5, п.п.6.2.4 п.6.2 ст. 6 Закону України № 2181 якщо сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом, платник податків несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов’язання. У разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»- «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті4 Закону № 2181 платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження. Узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
В подальшому, податковим органом у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного станом на 2009р.) здійснювалися заходи щодо погашення відповідачем вказаного податкового боргу та були направлені на адресу відповідача дві податкові вимоги, а саме:
- перша податкова вимога № 1/794 від 02.06.2009р. на суму 5892,17 грн., яка була отримана відповідачем 06.09.2009р.(а.с.20);
- друга податкова вимога № 2/882 від 06.07.2009р. на суму 5892,17 грн., яка була вручена відповідачеві 01.09.2009р.(а.с.21)
Отже, з урахуванням того, що друга податкова вимога відповідачу була вручена 01.09.2009р., податковий борг по податку на додану вартість за квітень 2009р. у сумі 5883 грн. 33 коп. з урахуванням пені у розмірі 1 грн.16 коп., нарахованої податковим органом відповідно до ст. 16 Закону України № 2181, виник у відповідача 12.09.2009р.
Відповідно до ч.1 ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» ( в редакції, який діяв станом на 2009р.) платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідач в судове засідання не з’явився тричі - 06.06.2011р., 29.06.2011р., 17.08.2011р., доказів сплати податкового боргу з податку на додану вартість за декларацією за квітень 2009р. суду не надав.
За викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, так як відповідачем порушені вимоги Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про систему оподаткування»(які діяли на момент виникнення податкового боргу).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71,86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Лівобережної міжрайонної державної податкової м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю «Неотрейд Груп» про стягнення 5883 грн. 33 коп.- задовольнити повністю.
Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Неотрейд Груп» (49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Янтарна, б.75-А корп.1, кВ.28, р/р № 2600896574 в «РайфайзенБанк Аваль» у м. Києві, МФО 380805, р/р № 26058236172610 «Райфайзен Банк Аваль» у м. Дніпропетровську, МФО 305653, код 35984955) на користь бюджету ( р/р згідно бюджетної класифікації) податковий борг по податку на додану вартість у розмірі 5883 грн. 33 коп. ( п’ять тисяч вісімсот вісімдесят три грн. 33 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений – 22.08.2011р.
Суддя < (підпис) >
< Текст >
< Список >
< Список >
< Список >С.О. Конєва
< Текст >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >