Справа № 22-ц-924 2007р. Головуючий у 1-й інстанції Соп'яненко О.В.
Категорія 27 Суддя-доповідач Данильченко Л.О.
УХВАЛА
іменем України
24 липня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Попруга С. В.
суддів - Данильченко Л.О., Кононенко О.Ю.
з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.
та осіб, які беруть участь у справі - позивача ОСОБА_1,
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення ОСОБА_3 районного суду м. Суми від 14 травня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, третя особа: Відкрите акціонерне товариство «СМНВО ім. Фрунзе», про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді апеляційного суду Данильченко Л.О., пояснення позивача ОСОБА_1, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення на ці доводи відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, колегія суддів
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він працює разом з відповідачами в ковально-пресувальному цеху № 19 ВАТ «СМНВО ім. Фрунзе».
Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_2, який працює начальником цеху, ставиться до нього упереджено з 2001 року, після нещасного випадку, а відповідачки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у 2003 році написали на позивача доповідну з неправдивою інформацією про сексуальні домагання після того, як він встановив під час перевірок, що ці нагрівальниці недбало виконують свою роботу - не чергують вночі, а приходять тільки вранці.
До Заїки Ю.О. позивач пред'явив вимоги у додатковій позовній заяві, обґрунтовуючи їх тим, що він по вказівці ОСОБА_2 розповсюдив неправдиву інформацію про позивача з метою дискредитації позивача перед трудовим колективом.
Оскільки ця неправдива інформація про сексуальні домагання позивача була поширена по усьому підприємству, а крім того, начальник цеху направив
2
позивача до психоневрологічного диспансеру, то в результаті стресів з позивачем у грудні 2003 року стався інсульт, а потім вересні 2004 року -інфаркт. Тому позивач просив зобов'язати відповідачів публічно вибачитися перед ним за розповсюдження неправдивої інформації, а також стягнути з кожного з відповідачів моральну шкоду у вказаних ним розмірах.
Рішенням ОСОБА_3 районного суду м. Суми від 14 травня 2007 року в задоволенні позову Нестеренка І.Й. відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
При цьому апелянт вказує на ті ж підстави, що і в позовній заяві та зазначає, що на підприємстві бажають від нього позбавитись шляхом розповсюдження неправдивої інформації та паплюження його честі та гідності.
Вважає, що суд розглянув справу однобоко, повірив лише неправдивим показанням відповідачів, а письмові докази позивача необгрунтовано не прийняв до уваги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимоги матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову Нестеренка І.И., місцевий суд виходив з того, що відповідачами розповсюджено відносно позивача негативну інформацію, однак визнавати цю інформацію неправдивою у суду немає підстав, оскільки скарги на таку поведінку позивач надходили і раніше від інших працівниць.
Крім того, суд прийняв до уваги, що отримавши копію довідної записки з негативною інформацією про нього, позивач тривалий час не звертався за захистом своїх прав. До лікаря зі скаргами на погіршення стану здоров'я звернувся більше ніж через рік після написання доповідної.
Також суд зазначив, що позивачем не надано доказів про причинний зв'язок між розповсюдженням негативної інформації щодо нього та захворювань, які виникли у нього через значний проміжок часу.
При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що позивач працював змінним інженером в цеху № 19 ВАТ «СМНВО ім. Фрунзе».
з
відповідач ОСОБА_2 працює начальником цього цеху, відповідачки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 працюють в цеху нагрівальницями, а відповідач ОСОБА_3 є головою профспілкового комітету цеху.
Після побиття у вересні 2001 року на робочому місці працівником підприємства, ОСОБА_1 отримав травму, був поставлений на облік в Сумському психоневрологічному диспансері.
На початку 2003 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до голови профспілкового комітету зі скаргами на поведінку позивача, пояснюючи, що через його сексуальні домагання вони бояться працювати з ним в нічну зміну і не відкривають двері цеху, коли він приходить вночі перевіряти їх роботу.
Про ці факти відповідачки повідомили в доповідній на ім'я начальника цеху ОСОБА_2 (а. с. 7), який звернувся до лікувального закладу з запитом про надання висновку щодо можливості виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків. 05 лютого 2003 року ОСОБА_1 пройшов обстеження ЛКК, за висновком якої може працювати змінним інженером (а.с. 51). 24 грудня 2003 року позивач переніс інсульт, 28 вересня 2004 року -інфаркт міокарду.
На момент виникнення між сторонами спірних правовідносин діяв ЦК України від 1963 року, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, доповідна відносно позивача була написана відповідачками у 2003 році.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦК України від 1963 року, громадянин вправі вимагати по суду спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать їх честь, гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди їх інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності.
Відповідно до ч.3 ст. 7 ЦК України від 1963 року, щодо вимог про спростування цих відомостей та компенсацію моральної шкоди встановлюється строк позовної давності в один рік.
Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що позивач тривалий час (більше двох з половиною років) не звертався за захистом своїх прав, якщо він вважав їх порушеними.
З медичної документації вбачається, що позивач після направлення Ковпаківською МСЕК з 2002 року періодично обстежується і наглядається психіатрами (а.с. 95), знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні 4-ї Сумської міської лікарні, двічі - в Роменській обласній психіатричній лікарні (а.с. 80, 95).
Як вбачається з висновку судово-психіатричної експертизи (а.с. 93-98), ОСОБА_1 виявляє ознаки розладу особистості та поведінки з психоорганічним синдромом, при цьому комісія дійшла висновку, що такий
4
стан міг розвинутися як в результаті основного захворювання, так і в результаті розповсюдження негативної інформації.
Таким чином, вбачається, що експертизою не надано однозначного висновку про наявність причинного зв'язку між станом здоров'я позивача і розповсюдженням відносно нього негативної інформації.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що в справі відсутні достатні та переконливі докази, які б підтверджували причинний зв'язок між розповсюдженням негативної інформації відносно позивача та захворюваннями, які виникли у нього через певний проміжок часу.
Доводи позивача про те, що поширена відносно нього інформація є недостовірною, нічим не підтверджена.
Допитані в апеляційній інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтвердили, що дійсно доповідна записка від нагрівальниць цеху № 19 була у 2003 році, були від них скарги на поведінку позивача.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, надав правильну оцінку доказам по справі та правильно вирішив спір, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313-315, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів:
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення ОСОБА_3 районного суду м. Суми від 14 травня 2007 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.