Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/14839/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Зінченка О.В.
при секретарі Паращевінй О.О.
з участю представників:
позивач – Толмачової А.М.,
відповідача – Сагіна М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у загальному розмірі 5 002 433,31 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2011 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у загальному розмірі 5 002 433,31 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, відповідач у порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» від 31.01.2007 року за № 70 не виконав нормативи по створенню 111 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів. Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників становила 6933 осіб, тобто на підприємстві повинно бути працевлаштоване 277 інвалідів, а фактично, за даними звіту працювало 166 інвалідів. Таким чином, відповідач мав сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві, а саме у загальному розмірі 4 835 605,11 грн. Оскільки відповідач суму адміністративно-господарських санкцій своєчасно не сплатив, йому нарахована пеня у розмірі 166 828,20 грн. Просив суд стягнути зазначену суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені з відповідача на користь Державного бюджету.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та надав суду заперечення на позовну заяву в яких вказав, що Відкритим акціонерним товариством «Єнакієвський металургійний завод» було вжито всіх заходів для працевлаштування інвалідів, а саме: упродовж 2010 року до державної служби зайнятості надавалась інформація щодо вакантних місць, розміщено оголошення в місцевій газеті «За металл» про запрошення на працю осіб, які мають інвалідність, на адресу Управління праці та соціального захисту населення, управління Пенсійного фонду України в м.Єнакієве, голови міської ради ветеранів направлялись листи про направлення громадян до Відкритого акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», яким у відповідності до чинного законодавства встановлена інвалідність для укомплектовування робочих місць, але вжиті заходи до позитивних результатів не призвели. При зверненні до відділу по роботі з персоналом інваліди направлялись у структурні підрозділи підприємства для переговорів, 21 інвалід був працевлаштован. Фактів відмов з боку товариства у 2010 році щодо працевлаштування інвалідів встановлено не було. Вважає, що товариством були вжиті всі необхідні заходи з метою недопущення господарського правопорушення і як наслідок, відсутні підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій і пені у відношенні товариства. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року (із наступними змінами та доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно п.3 зазначеного Положення, одним із завдань Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Також, відповідно до п.п. 3 п. 4 цього ж Положення Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.
Позивач - Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п. 9 зазначеного Положення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Донецьке відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідач – Відкрите акціонерне товариство «Єнакієвький металургійний завод» є юридичною особою, зареєстрований виконавчим комітетом Єнакієвської міської ради Донецької області 23.06.2003 року, код ЄДРПОУ 00191193 (а.с. 26).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі –Закон № 875-ХІІ), законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
За змістом статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Згідно з частиною 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 3 статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Статтею 19 зазначеного Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Як вбачається зі Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, що поданий відповідачем позивачу середньооблікова кількість штатних працівників становить 6933 осіб; кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” становить - 277 осіб. Фактично працевлаштовано інвалідів - 166 осіб. (а.с. 7)
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Разом з тим, у постанові судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 22 грудня 2009 року у справі № 21-2151во09 викладено висновок про те, що нарахування адміністративно господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв’язку із скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб’єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом № 875-ХІІ заходів для працевлаштування останніх, тобто, коли у його діях відсутній склад правопорушення.
Аналогічні обставини викладені в Постанові Верховного Суду України від 08 червня 2010 року за винятковими обставинами за скаргою відкритого акціонерного товариства “Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького” справу за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Згідно зі ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем кожного місяця протягом 2010 року надавались звіти за формою 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів (а.с. 87-111). Упродовж 2010 року Відкритим акціонерним товариством «Єнакієвський металургійний завод» розміщувались оголошення в місцевій газеті «Про металл» про запрошення на працю осіб з обмеженою працездатністю (а.с. 64-86). Також відповідачем на адресу Управління праці та соціального захисту населення, управління Пенсійного фонду України в м.Єнакієве, голові міської ради ветеранів направлялись листи про направлення громадян до Відкритого акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», яким у відповідності до чинного законодавства встановлена інвалідність для укомплектовування робочих місць (а.с. 31-63).
Як встановлено у судовому засіданні, відповідач інвалідам у їх працевлаштуванні не відмовляв.
Проте, всі вищенаведені заходи не призвели до позитивних результатів щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Отже, відповідачем було вжито усіх передбачених Законом заходів для працевлаштування інвалідів, за таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до нього санкцій за незайняті інвалідами робочі місця.
Зважаючи на встановлені обставини справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у загальному розмірі 5 002 433,31 грн., не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
З огляду на наведене, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у загальному розмірі 5 002 433,31 грн., - відмовити повністю.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 26 вересня 2011 року.
Повний текст постанови складений 30 вересня 2011 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Зінченко О.В.