АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

27 квітня 2007 року                                    м. Донецьк

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду

Донецької області в складі: Головуючого : Лісової В.І.,

Жданової B.C.,  Новосядлої В.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України,  Державного казначейства України,  прокуратури Чернігівської області,  Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання порушеним прав,  гарантованих Конвенцією про захист прав і основних свобод людини,  відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  завданої незаконними діями посадових осіб органів державної влади за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14.06.2004 p.,  додаткове рішення від 30.06.2004 р. та рішення Апеляційного суду м'. Києва від 5.11.2004 р., -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2002 р. позивач ОСОБА_1. звернувся з позовом до відповідачів про визнання порушеними прав,  гарантованих Конвенцією про захист прав і основних свобод людини,  відшкодування матеріальної і моральної шкоди ,  яка була спричинена йому незаконними діями посадових осіб органів державної влади. В обгрунтування своїх вимог посилається на те,  що 15.05.2000 р. йому було пред"явлене обвинувачення у скоєнні злочинів у зв"язку з чим він був затриманий ,  а з 18.05.2000 р. по 27.12.2000 р. знаходився під вартою. Вироком Славутичського міського суду від 27.12.2000 р. був виправданий по ст. ст. 86-1,  172 ч 2 КК України,  а по ст. 148-5ч1 КК України засуджений до 7 місяців 11 днів позбавлення волі і звільнений з під варти в залі суду. Після неодноразового розгляду судовими інстанціями кримінальної справи пред"явлене обвинувачення по ст. 148-5 ч 1 КК України було змінене на ст. 222 ч 2 КК України і постановою Вишгородського районного суду Київської області від 25.10.2002 р. кримінальну справу щодо нього у вчиненні злочину,  передбаченого ст. 222 ч 2 УУ України було закрито у зв"язку із закінченням строку давності. Позивач вважає,  що при затриманні ,  арешті були порушені його права ,  гарантовані Конвенцією про захист прав і основних свобод людини,  просив стягнути матеріальну шкоду в розмірі 2656, 16 грн,  моральну шкоду 350000 грн та зарахувати строк перебування під вартою до стажу роботи за спеціальністю.

Справа  №33ц - 401 кс 07                                          Категорія 39 ЦП:

АПП:

Головуючий у першій інстанції Остапчук Т.В.

Доповідач Жданова B.C.

2

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14.06.2004 р. позов задоволений частково,  на користь позивача стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 2656, 16 грн - втрачену заробітну плату та моральну шкоду в розмірі 15000 грн. Термін перебування під вартою зарахований до стажу роботи за спеціальністю та безперервного стажу. Додатковим рішенням від 30.06.2004 р. щодо визнання порушень ст. ст. 3, 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 5.11.2004 р. рішення Печерського районного суду від 14.06.2004 р. скасоване з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач ОСОБА_1. посилається на неповне з"ясування судом фактичних обставин справи,  невірну оцінку зібраних доказів,  неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права,  в зв"язку з чим ставить питання про зміну рішення Печерського районного суду від 14.06.2004 р. в частині визначення розміру моральної шкоди,  скасування додаткового рішення від 30.06.2004 р. та скасування рішення Апеляційного суду м. Києва від 5.11.2004 p.,  просить ухвалити нове про стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 350000 грн та визнати ,  що державою Україна були порушені його права,  гарантовані ст. ст. 3, 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Колегія судців дійшла висновку ,  що підстави перегляду судових рішень відсутні,  виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із вимогами частини 1 статті 335 ЦПК України,  суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,  що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним,  вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Оскаржувані судові рішення ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права,  доводи скарги не спростовують висновків судів.

Відсутні і передбачені статтею 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Виходячи з наведеного,  колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332,  336,  337 ЦПК України,  колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області,

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1   відхилити. Рішення Апеляційного суду м. Києва від 5.11. 2004 залишити без змін. Ухвала скарженню не підлягає.