КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-1549/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"29" вересня 2011 р. м. Київ
Справа № 2-а-1549/11/2670
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Літвіної Н.М.,
Чаку Є.В.,
при секретарі Корж В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом суб`єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2011 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва (далі –відповідач) подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, службовими особами відповідача була проведена виїзна позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання суб’єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (далі - позивач) податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.03.2007 року по 31.12.2009 року, за результатами якої було складено акт № 2229/17/4/2895001430 від 12.04.2010 року.
Згідно висновків вказаного акта, позивачем було порушено п.п. «а»п.19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року № 889-IV (далі -Закон № 889, чинний на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: неведення позивачем книги обліку доходів та витрат з 12.03.2006 року по 30.06.2007 року та з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, у періоди, коли позивач перебував на загальній системі оподаткування. Крім цього, перевіряючими встановлено порушення п.п. 1, 2 та 3 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі –Закон № 265/95, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме:незастосування позивачем реєстратора розрахункових операцій.
За наслідками висновків вказаного акта перевірки, відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.04.2010 року № 0014121704 на суму 534360 грн. та від 30.04.2010 року № 0014131704 на суму 45000 грн.
З приводу висновків суду першої інстанції щодо правомірності рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.04.2010 року № 0014131704, колегія суддів погоджується з ними з таких підстав.
У відповідності до п.п. 1, 2 та 3 ст. 3 Закону № 265/95, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; 3) застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.
Однак частиною 6 статті 9 вказаного Закону визначено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок.
Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про відсутність у позивача обов`язку застосовувати РРО, враховуючи перебування його на спрощеній системі оподаткування.
Також колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.04.2010 року № 0014121704.
У відповідності до п.п. «а»п.19.1 ст. 19 Закону № 889, платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.
Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики.
Судом першої інстанції вірно встановлено факт порушення порядку ведення книги обліку доходів та витрат і зроблено висновок, що такі дії позивача не можна розцінювати як неоприбуткування готівки у касі, враховуючи його перебування на спрощеній системі оподаткування.
Вказані порушення мають кваліфікуватись за положеннями ч.3 ст. 17 Закону № 265/95, а не Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12 червня 1995 року № 436/95.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обгрунтованими.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2011 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М.
Чаку Є.В.
Повний текст виготовлено: 03.10.2011 року
- Номер: А/875/9570/15
- Опис: Про скасування повідомлення-рішення податку з доходів фізичних осіб
- Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
- Номер справи: 2а-1549/11/2670
- Суд: Київський апеляційний адміністративний суд
- Суддя: Коротких А.Ю.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 19.05.2015
- Дата етапу: 03.06.2015
- Номер:
- Опис: скасування рішень про застосування штрафних санкцій
- Тип справи: Касаційна скарга
- Номер справи: 2а-1549/11/2670
- Суд: Касаційний адміністративний суд
- Суддя: Коротких А.Ю.
- Результати справи:
- Етап діла: Відмовлено у відкритті провадження
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 19.06.2015
- Дата етапу: 22.06.2015