КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-720/10                                                          Головуючий у 1-й інстанції:  

Суддя-доповідач:  Коротких А. Ю.  

  ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

  "22" вересня 2011 р.                                                                                 м. Київ

Справа № 2-а-720/10

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:                                                       Коротких А.Ю.,

суддів:                                                                             Літвіної Н.М.,

Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області на постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 30 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом  ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області (далі –відповідач) про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни».

Постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 30 листопада 2010 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Враховуючи те, що апеляційна скарга була подана на постанову суду, яка мала бути ухвалена у порядку скороченого провадження, згідно ст. 183-2 КАС України та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач відноситься до категорії громадян на яких поширюється  дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі по тексту –Закон) вона має право на одержання щомісячного  підвищення  пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ст. 6 Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим вона звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 Закону позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивачів права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Однак висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року колегія суддів вважає такими, що задоволені з порушенням вимог КАС України.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В свою чергу, оскільки позовні вимоги стосуються щомісячних соціальних виплат, строк, коли особа мала дізнатись про порушення своїх прав, наступав по закінченню кожного календарного місяця.

Відповідно до ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених ч. 2 ст. 99 КАС України, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Згідно до п. 5 ч. 1 ст. 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення).

Відповідно до п.7 ч.4 ст. 160 КАС України, окремим документом викладаються ухвали з питань  продовження та поновлення процесуальних строків.

Суд першої інстанції не постановляв ухвали про поновлення строку звернення до суду.

Як свідать матеріали справи, позивачем ставились позовні вимоги про перерахунок його пенсії за період з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року, а заяву позивача про збільшення позовних вимог матеріали справи не містять. Підстав виходу за межі позовних вимог постанова суду першої інстанції не містить.

Враховуючи те, що позивачі звернувся до суду 13.10.2010 року суд першої інстанції при відкритті провадження у справі мав залишити позовні вимоги у їх частині за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року без розгляду, тому колегія суддів відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області задовольнити.

Постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 30 листопада 2010 року скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.

 Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

 Головуючий суддя:                                                                         Коротких А.Ю.

 Судді:                                                                           Літвіна Н.М.

                                                                                       Чаку Є.В.