ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
УХВАЛА
"27" вересня 2011 р.Справа № 5016/2696/2011(8/121)
За позовом Публічного акціонерного товариства “ПроКредитБанк”,
03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107-А,
до відповідача Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1,
АДРЕСА_1,
про стягнення коштів у сумі 4118567 грн. 33 коп.
Суддя Т.В. Гриньова – Новицька
Представники:
Від позивача –не з’явився.
Від відповідача –фізична особа–підприємець - ОСОБА_1.
Суть спору: Публічне акціонерне товариство “ПроКредитБанк” (далі - позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (далі –відповідач) коштів у сумі у сумі 4118567 грн. 33 коп., у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Рамкової угоди № 859, укладеної сторонами 21.03.2008р., а також про стягнення коштів на погашення судових витрат по справі, які складаються з державного мита у сумі 25500 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.
Про дату, час і місце розгляду справи сторони повідомлені у встановленому Господарським процесуальним кодексом України (далі – ГПК України) порядку, шляхом надсилання на їхні адреси ухвали від 15.08.2011р. Вказану ухвалу позивач отримав 23.08.2011р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.65).
Представник позивача у судове засідання не з'явився.
23.09.2011р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України, обґрунтовуючи його тим, що в провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва знаходяться на розгляді цивільні справи № 2-3695/2011 за позовом АТ “ПроКредитБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, № 2-3653/2011 за позовом АТ “ПроКредитБанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості; № 2-3654/2011 за позовом АТ “ПроКредитБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду, при цьому суд виходив з такого: вирішуючи питання про прийняття позовної заяви № б/н від 16.05.2011р., суд встановив, що копії документів, доданих до позовної заяви, не відповідають вимогам ч. 2 ст. 36 ГПК України –не засвідчені належним чином (а.с. 16-45); платіжні доручення позивача-банку про перерахування мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в доход бюджету викликали у суду певні сумніви щодо надходження вказаних сум до бюджету; розрахунки додані позивачем до позовної заяви викликали низку питань; позивач ніяким чином не обґрунтував пред’явлення позову у гривнях України, оскільки валюта кредиту є долар США.
Оскільки однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України, господарський суд у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету може і повинен витребувати від позивача відповідне підтвердження територіального органу казначейства, якому державне мито перераховано, про що зазначається в ухвалі про порушення провадження у справі (Роз’яснення ВГСУ N 02-5/78 від 04.03.98р. “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”).
У листі ВАСУ за N 01-8/281 від 27.04.95р. також зазначено, що чинним законодавством з питань сплати державного мита не врегульований порядок оформлення документу про сплату мита позивачами-банками. Тому у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування мита до бюджету арбітражний суд вправі витребувати від позивача підтвердження фінансового органу, якому мито перераховано, про надходження і зарахування мита до бюджету.
З огляду на викладене, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення даного господарського спору, суддя під час підготовки справи до розгляду, зобов'язав позивача в термін 23.09.2011р. подати до канцелярії суду: витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо позивача та відповідача станом на серпень 2011 року; документи на підтвердження повноважень особи, якою підписано позовну заяву; підтвердження територіального органу Державного казначейства України про надходження і зарахування до державного бюджету України державного мита у розмірі 25500 грн. та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн., перерахованих позивачем за платіжними дорученнями № 00000058 та № 00000038 від 16.05.2011р.; єдиний розгорнутий, обґрунтований розрахунок суми позовних вимог, у якому вказати суму та структуру позовних вимог, у тому числі період, протягом якого має місце прострочення зі сплати кредитного боргу, також вказати частину боргу, яка є простроченою заборгованістю, а яка стягується достроково; документи на підтвердження правонаступництва позивача від ЗАТ “ПроКредит Банк”; оригінали або належним чином засвідчені копії документів, що їх додано до позовної заяви; письмово обґрунтувати нормами матеріального права пред’явлення даного позову у гривнях України, оскільки валютою кредиту за Рамковою угодою № 859 від 21.03.2008р. визначений долар США.
У визначений судом термін позивач вимог зазначеної ухвали не виконав, про поважність причин невиконання ухвали суд не повідомив.
Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Своєю бездіяльністю позивач порушив приписи статті 22 ГПК України; неподання позивачем витребуваних доказів перешкоджає повному і всебічному з’ясуванню обставин справи і правильному вирішенню спору. Відсутність доказів у справі робить неможливим встановити фактичні обставини справи та прийняти правильне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до частини другої статті 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. У відповідності до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації “Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55 “відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.”.
Подання позивачем письмових доказів у незасвідчених належним чином копіях не визначається названим Кодексом як підстава для повернення позовної заяви. Тому господарський суд, прийнявши таку заяву, повинен ухвалою (про порушення провадження у справі або іншою) зобов'язати позивача подати у визначений судом термін оригінали (за необхідності) або належним чином засвідчені копії письмових доказів. У разі неподання позивачем без поважних причин витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, господарський суд залишає позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України (Лист ВГСУ № 01-08/530 від 29.09.2009р. Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з’явився на виклик у засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору.
При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (ст. 81 ГПК України) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору; позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.
Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність (Роз’яснення ВГСУ N 02-5/612 від 23.08.94р. “Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України”).
Вважаючи дійсно необхідними для вирішення спору документи, що підтверджують позов, суд зазначив про необхідність їх надання у відповідному процесуальному документі –ухвалі про порушення провадження у справі від 15.08.2011р., яку позивач отримав 23.08.2011р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.65).
Отже, суд вважає, що позивач без поважних причин не виконав вимог суду щодо надання витребуваних доказів.
За таких обставин, на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України, суд вправі залишити позов без розгляду.
Крім цього, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України, у випадку якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано, господарський суд залишає позов без розгляду.
Позовну заяву підписано першим заступником голови правління АТ “ПроКредит Банк” –В.В.Пономаренком, в підтвердження повноважень якого до позовної заяви додано копію Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 990 3872 від 10.05.2011р. (а.с. 39-41), яка не відповідає вимогам ч. 2 ст. 36 ГПК України - не засвідчена належним чином. Отже, вказана копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не може бути доказом на підтвердження повноважень Пономаренка В.В. щодо підписання позову. Відтак, позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати.
За таких обставин, на підставі п. 1 ст. 81 ГПК України, суд також вправі залишити позов без розгляду.
Залишення позову без розгляду не позбавляє позивача в загальному порядку звернутися з цим позовом до суду після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду.
Розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України, суд вважає його необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з такого:
Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Як вбачається з доданих до клопотання відповідача документів Центральним районним судом м. Миколаєва розглядаються цивільні справи про той же предмет, але між іншими сторонами та з інших підстав.
При вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що відповідно до пункту 3 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 N 7-93 "Про державне мито" останнє підлягає поверненню позивачеві тільки у випадках припинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК. В усіх інших випадках застосування статей 80 та 81 ГПК України державне мито поверненню не підлягає (Роз’яснення ВАСУ N 02-5/612 від 23.08.94р.).
Отже, обставини, що є підставою для повернення позивачу державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відсутні.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 36, 47, 49, п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов залишити без розгляду.
СуддяТ.В.Гриньова-Новицька