донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
19.07.2011 р. справа №38/222пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Шевкової Т.А.
суддівБойченка К.І.,Черноти Л.Ф.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 дов. № 47-11 «Д»від 26.04.2011р.
від відповідача:не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго»м. Горлівка Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від16.05.2011р.
у справі№ 38/222пд (суддя Бойко І.А.)
за позовомПублічного акціонерного товариства «Донецькобленерго»м. Горлівка Донецької області
доДержавного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль»м. Зугрес Донецької області
пророзірвання договору про постачання електричної енергії № 15 від 01.11.2005 року;
зобов’язання ДП «Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль»припинити власне електроспоживання з дати набрання чинності рішення суду по даній справі
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м. Горлівка Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” м.Зугрес Донецької області про розірвання договору про постачання електричної енергії №15 від 01.11.2005року, укладеного між ВАТ „Донецькобленерго” та ДП „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” та про зобов’язання ДП „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” припинити власне електроспоживання з дати набрання чинності рішення суду по даній справі.
Господарським судом Донецької області прийняті до уваги зміни у найменуванні позивача, у зв’язку з чим позивачем по справі слід вважати публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго” м. Горлівка (код ЄДРПОУ 00131268), згідно нової редакції Статуту позивача „Загальні положення” Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” перейменовано у Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго” відповідно до вимог та положень Закону України „Про акціонерні товариства” № 514-VI від 17.09.2008року.
Господарський суд Донецької області рішенням від 16.05.2011р. у справі №38/222пд у задоволенні позовних вимог про припинення власного електроспоживання відмовив, у зв’язку з необґрунтованістю. Встановивши, що в даному випадку спір про право відсутній, тому як відповідач не здійснює власного енергоспоживання. Суд дійшов до висновку, що законодавство в сфері електроенергетики не містить норми, відповідно до якої передбачена можливість розірвання договору про постачання електроенергії з підстав неповної оплати за спожиту електроенергію, перевищення договірних величин споживання електроенергії та не допуску представників позивача та Держенергонагляду України до відключення електроустановок.
Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго»м. Горлівка Донецької області, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 16.05.2011р. у справі №38/222пд скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заявник скарги вважає рішення господарського суду прийнятим з порушенням приписів ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.20 ГК України, ст.26 Закону України «Про електроенергетику», вважає, що ним належним чином обрано спосіб захисту свого порушеного права при зверненні з вимогою про спонукання відповідача здійснити відключення власного електроспоживання.
На думку заявника скарги судом при винесенні рішення порушені приписи ст.ст. 611, 651, 714 ЦК України.
Висновок господарського суду про те, що в спірному договору сторони не передбачили положення стосовно розірвання цього договору у випадках неповної сплати споживачем за спожиту електроенергію, перевищення договірних величин споживання електроенергії та не допуску представників позивача та Держенергонагляду України до відключення електроустановок, заявник скарги вважає помилковим, оскільки ні закон України «Про електроенергетику», ні Правила користування електричною енергією не відміняють застосування норм Цивільного кодексу України та Господарського Кодексу України до правовідносин між постачальником електроенергії та споживачем.
Заявник скарги вважає, що господарським судом зроблено помилковий висновок про неможливість розірвання договору на постачання електроенергії при неповній оплаті за спожиту електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електроенергії та при не допуску представників позивача та Держенергонагляду України до відключення електроустановок.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив. Враховуючи ті обставини, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Між ВАТ «Донецькобленерго»в особі Харцизьких електричних мереж (постачальник електричної енергії) та ДП „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” (споживач) 01.11.2005 укладено договір про постачання електричної енергії № 15, відповідно до якого постачальник зобов'язався постачати споживачу електричну енергію, а споживач –оплачувати вартість поставленої електричної енергії у відповідності з умовами договору.
Згідно додаткової угоди № 4 від 30.12.2009 до договору про постачання електроенергії № 15 від 01.11.2005 строк дії договору продовжено до 31.12.2010року.
Підписанням додаткової угоди № 5 від 10.12.2010 до договору № 15 від 01.11.2005 дія основного договору пролонгована до 01.03.2011р.
Додатковою угодою № 6 від 28.02.2011 до договору про постачання електроенергії № 15 від 01.11.2005 сторони пролонгували строк дії основного договору до 01.04.2011, а додатковою угодою № 6 від 31.03.2011 до договору про постачання електроенергії № 15 від 01.11.2005 сторони пролонгували строк дії основного договору до 30.04.2011.
23.09.2010 року ВАТ “Донецькобленерго” листом № 03юр/ис-6425/09 від 22.09.2010року направило ДП „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” додаткову угоду про розірвання договору про постачання електричної енергії № 15 від 01.11.2005року, укладеного між ВАТ „Донецькобленерго” та ДП „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль”.
Враховуючи те, що відповідач, у зазначений строк не надав відповідь на вищевказаний лист та додаткову угоду про розірвання договору не підписав, позивач звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору про постачання електричної енергії № 15 від 01.11.2005, укладеного між ВАТ „Донецькобленерго” та ДП „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль”; та про зобов’язання ДП „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” припинити власне електроспоживання з дати набрання чинності рішенням суду по даній справі, посилаючись на істотне порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 15 від 01.11.2005року.
Статтею 26 Закону України “Про електроенергетику” визначено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Відповідно до приписів статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.
Згідно ч. 1, 2 ст. 275 Господарського кодексу України, договором енергопостачання є господарський договір, за яким енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
У пункті 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442 (із змінами) зазначено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем укладається один договір про постачання електричної енергії за усіма об'єктами споживача, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. За взаємною згодою сторін можуть бути укладені окремі договори про постачання електричної енергії за кожним об'єктом споживача.
У відповідності до ч. 2 ст. 24 Закону України „Про електроенергетику” енергопостачальники мають право за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії обмежити його електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинити електропостачання споживачу.
Як вбачається з матеріалів справи в п. 7.6. договору про постачання електричної енергії №15 від 01.11.2005 сторони узгодили, у разі заборгованості споживача за електричну енергію, уповноваженими представниками сторін складається графік погашення заборгованості, що є додатком № 3 до цього договору.
У разі порушення споживачем графіка погашення заборгованості Постачальник електричної енергії має право в порядку, визначеному п. 6.3. цього договору, припинити постачання електричної енергії споживачу до повного погашення заборгованості.
Тоді як, позивачем не надано суду, узгоджених сторонами, на виконання п. 7.6. договору, графіків погашення заборгованості.
Перевищення договірних величин споживання електричної енергії, у розумінні ст. 26 Закону України „ Про електроенергію” та п. п. 2.2.2., 4.2.2. договору є правопорушенням, за яке передбачена відповідальність у розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електричної енергії.
Діючим законодавством в сфері електроенергетики не передбачено такої підстави для розірвання договору, як перевищення договірних величин споживання електричної енергії, як і не передбачено такої підстави для розірвання договору, як недопуск представників позивача та Держенергонагляду України до відключення електроустановок.
Недопуск представників позивача та Держенергонагляду України до відключення електроустановок є порушенням п. 2.2.5. договору та пп.15 п. 10.2. ПКЕЕ, яке не є законодавчо закріпленою підставою для розірвання договору.
Частини 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачають, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Враховуючи вищевикладені обставини, слід визнати, що законодавством в сфері електроенергетики не передбачена можливість розірвання договору про постачання електричної енергії з підстав неповної оплати за спожиту електроенергію, перевищення договірних величин споживання електроенергії, недопуску представників позивача та Держенергонагляду України до відключення електроустановок, не передбачено відповідальності, за зазначення порушення у вигляді розірвання договору на електропостачання саме і в умовах договору, тому позовні вимоги про розірвання договору про постачання електричної енергії № 15 від 01.11.2005 року з підстав наведених в позовній заяві є підлягають залишенню без задоволення, про що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку.
Крім того, колегією суддів прийнято до уваги, що ПАТ «Донецькобленерго»є суб’єктом природних монополій в сфері передачі та розподілі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, інше підприємство, з яким відповідач мав би можливість укласти договір про постачання електричної енергії, на ринку продажу електроенергії в Донецькій області відсутнє.
Позивачем, заявлені вимоги про зобов’язання ДП „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” припинити власне електроспоживання з дати набрання чинності рішенням суду по даній справі,
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання.
Статтями 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.
Таким чином, позивач має право на захист своїх порушених прав в порядку і спосіб визначений законодавством.
В даному випадку спір про право відсутній, тому як відповідач не здійснює власного енергоспоживання. Позивач не надав жодного документу в підтвердження таких дій відповідача.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З вищенаведеного слідує, що позивачем з допомогою належних та допустимих доказів не доведено суду наявності спору між сторонами, у зв’язку з чим позовні вимоги про зобов’язання ДП „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” припинити власне електроспоживання з дати набрання чинності рішенням суду по даній справі, є такими, що підлягають залишенню без задоволення.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 16.05.2011р. у справі №38/222пд є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, прийнято з урахуванням фактичних обставин та матеріалів справи, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги, за мотивами в ній наведеними, не вбачається.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго»м. Горлівка Донецької області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 16.05.2011р. у справі №38/222пд залишити без змін.
Головуючий Т.А. Шевкова
Судді К.І. Бойченко
Л.Ф. Чернота
Повний текст постанови оформлений та підписаний 22.07.2011 року
Надруковано 5 прим.:
1 –позивачу
2 –відповідачу
3 – у справу
4 –ДАГС
5 – господарському суду