Справа №22-ц-4483/11Головуючий у І інстанціїОладько С.І.
Категорія1Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв
01.09.2011
УХВАЛА
Іменем України
31 серпня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Апеляційного Суду Київської області в складі:
головуючого Сержанюк А.С.
суддів:
за участю секретаря:Фінагєєва В.О., Мельника Я.С.
Хворостяної А.М.
розглянувши в судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання 57/100 частин житлового будинку об'єктом спільної власності подружжя, визнання права власності на частку в спільному майні подружжя, визначення частки спадкодавця, розподіл спадкового майна, -
В С Т А Н О В И Л А :
В вересні 2010 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом в якому просили суд визнати 57\100 частин будинку АДРЕСА_1 об’єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_9. Визначити, що частка ОСОБА_6 в праві спільної сумісної власності подружжя у будинку АДРЕСА_1 складає 57\200 частин. Визнати за ОСОБА_6 право власності на 57/200 частин будинку АДРЕСА_1, як частку у спільному майні подружжя. Визначити, що частка спадкодавця ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у праві власності на будинок АДРЕСА_1 складає 57\200 частин. Розділити спадкове майно між спадкоємцями ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Визнати за ОСОБА_7 право власності на 114\600 частин будинку АДРЕСА_1 та на земельну ділянку пл.. 0,1053 га. за даною ж адресою в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 грошову компенсацію за її частку у спадковому майні у вигляді 57\600 частин будинку та земельну ділянку пл.0,0371 га.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 травня 2011 року позов задоволено частково. Визнано 57/100 частин будинку АДРЕСА_1 об’єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_9. Визнано за ОСОБА_6 право власності на 57/200 частин будинку АДРЕСА_1, як частку у спільному майні подружжя. Визначено, що частка спадкодавця ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 році у праві власності на будинок АДРЕСА_1 складає 57\200 частин. Визнано за ОСОБА_7 право власності на 114\600 частин будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Визнано за ОСОБА_8 право власності на 57\600 частин будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Визнано за ОСОБА_7 право власності на 2\3 частини земельної ділянки пл.0,1053 га., що знаходиться біля будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Визнано за ОСОБА_8 право власності на 1\3 частину земельної ділянки пл. 0,1053 га., що знаходиться біля будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 посилаючись на порушення судом норм матеріального права ставлять питання про зміну рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо присудження відповідачці грошової компенсації за її частку у спільній власності та стягнення на користь останньої з позивачів 185 414 грн. компенсації вартості 57/600 частин будинку з припиненням її права власності на зазначену частину.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_9, що стверджується копією свідоцтва про його смерть. Останній згідно свідоцтва про право на спадщину від 25.08.1981 року, після смерті своєї матері ОСОБА_10 отримав у власність буд АДРЕСА_1. Вказаний будинок станом на 1981 року мав житлову площу 27,8 кв.м (а.с.29). В період шлюбу ОСОБА_9 та ОСОБА_6 до АДРЕСА_1 здійснили добудову ряд приміщень, а саме 1-1 пл. 3.1 кв.м,1-2 пл.3.3 кв.м,1-3 пл.12.4 кв.м,1-4 пл. 14.4 кв.м,1-7 пл.9.7 кв.м,1-8 пл. 26.4 кв.м. , 1-9 пл. 19,4 кв.м,1-10 пл. 12.1 кв.м,1-11 пл. 6.3 кв.м,1-12 пл. 9,4 кв.м,1-13 пл.1. З кв.м,1-14 пл. 4.8 кв.м,1-15 пл. 11.4 кв.м, сарай 4.45X7.1 кв.м. Загальна площа будинку після його перебудови збільшилася до 161,8 кв.м. Наведені обставини справи стверджуються наданою суду копією технічного паспорту на будинок. Рішенням виконавчого комітету Бучанської селищної ради № 186 від 10.11.1992 року ОСОБА_9 було надано дозвіл на узаконення самовільно побудованих приміщень 1-1 пл. 3.1 кв.м,1-2 пл. 3.3 кв.м,1-3 пл.12.4 кв.м,1-4 пл. 14.4 кв.м,1-7 пл.9.7 кв.м,1-8 пл. 26.4 кв.м, 1-9 пл. 19,4 кв.м,1-10 пл. 12.1 кв.м,1-11 пл. 6.3 кв.м,1-12 пл. 9,4 кв.м,1-13 пл.1.3 кв.м,1-14 пл. 4.8 кв.м,1-15 пл. 11.4 кв.м..
Згідно договору дарування частини житлового будинку від 14.12.1996 року ОСОБА_9 подарував ОСОБА_7 43\100 частин АДРЕСА_1.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову в частині присудження відповідачці грошової компенсації за її частку у спільній власності та стягнення на користь останньої з позивачів 185 414 грн. компенсації вартості 57/600 частин будинку з припиненням права власності ОСОБА_8 на зазначену частину суд першої інстанції вірно виходив з того, що буд АДРЕСА_1 за час шлюбу ОСОБА_9 та ОСОБА_6 значно збільшився у своїй вартості внаслідок їх трудових та грошових затрат. Тому 57\100 частин будинку, які на даний час зареєстровані по праву власності за померлим ОСОБА_9, необхідно визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_6 За таких обставин, після смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина на 57\200 частин будинку АДРЕСА_1.
За змістом ст.365 ЦК України «Право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена у натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду».
Оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачами не надано суду доказів на підтвердження того, що частку будинку, що належить відповідачці неможливо виділити в натурі і всупереч вимогам ст.. 365 ЦК України не внесено на депозит суду розмір грошової компенсації, яку вони просять стягнути на користь відповідача –колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Зазначений висновок відповідає обставинам справи і доводами апеляційної скарги не спростовуються.
Так, не заслуговують на увагу та не ґрунтуються на вимогах закону доводи апеляційної скарги що архітектурне рішення будинку не дозволяє виділити частку відповідача без порушення вимог будівельних норм. Зазначене ствердження є голослівним, таким, що не підтверджено будь-яким доказом у справі, на що справедливо послався суд першої інстанції в своєму рішенні.
Доводи апеляційної скарги щодо не надання судом першої інстанції належної оцінки наявним у справі доказам –колегія суддів не може прийняти до уваги, окільна суд першої інстанції ґрунтовно та об’єктивно дослідив усі надані сторонами докази та в своєму рішенні дав їм правову оцінку, яка відповідає вимогам закону.
Отже суд першої інстанції, частково відмовивши в задоволенні позову, вирішив спір на підставі наданих сторонами доказів, рішення суду відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в зв’язку з чим вимоги апеляційної скарги задоволені бути не можуть.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - відхилити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 травня 2011 року - залишити без змін.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий: Сержанюк А.С.
Судді: Мельник Я.С.
Фінагєєв В.О.