Справа №22-ц-4282/11Головуючий у І інстанціїНікушин В.В.
Категорія18Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв
01.09.2011
УХВАЛА
Іменем України
31 серпня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Апеляційного Суду Київської області в складі:
головуючого Сержанюка А.С.
суддів:
за участю секретаря:Фінагєєва В.О., Мельника Я.С.
Хворостяній А.М.
розглянувши в судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 травня 2011 року за позовом заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради, Києво-Святошинської районної ради, Дмитрівської сільської ради до ОСОБА_6, треті особи: Київська обласна державна адміністрація, ДП «Київське лісове господарство»про стягнення втрат та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі: Київської обласної ради, Києво-Святошинської районної ради, Дмитрівської сільської ради, та до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про відмову від земельної ділянки та скасування державного акту на право власності на землю, про визнання недійсним договору доручення та договору купівлі продажу земельної ділянки, -
В С Т А Н О В И Л А:
В вересні 2009 року заступник прокурора Києво-Святошинського району Київської області звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_6, треті особи: Київська обласна державна адміністрація, ДП «Київське лісове господарство»та просив суд стягнути з ОСОБА_6 79 695 грн. 00 коп. на відшкодування витрат лісогосподарського виробництва на користь Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області - 60 % від загальної суми , а саме 47 817 грн. 00 коп., на користь Києво-Святошинської районної ради, 15% від загальної суми, а саме 11954 грн. 25 коп., на користь Київської обласної ради, 25 % від загальної суми, а саме 19 923 грн. 75 коп.
Відповідачка ОСОБА_6 звернулась до суду з зустрічним позовом до заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі: Київської обласної ради, Києво-Святошинської районної ради, Дмитрівської сільської ради, та до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в якому просила суд визнати недійсним договір доручення від 19 травня 2007 року, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_10, укладений на підставі довіреності ОСОБА_9, та ОСОБА_7, скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку від 23.04.2008 року та повернути земельну ділянку у власність держави, стягнути з ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 79 965 гривень.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 травня 2011 року позов прокурора задоволено в повному обсязі. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора та про повне задоволення зустрічного позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні
Судом встановлено, що розпорядженням Київської обласної державної адміністрації № 374 від 01.04.2008 року затверджено проект землеустрою, щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, переведення її до категорії земель сільськогосподарського призначення та відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства в межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Зазначеним розпорядженням вилучено з постійного користування ДП «Київське лісове господарство» земельну ділянку площею 0,99 га. ( ліси), які розташовані в межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Цільове призначення даної земельної ділянки змінено із категорій земель лісогосподарського призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення без права вирубки дерев. Зазначена земельна ділянка площею 0,99 га. передана у власність ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Пунктом 5 розпорядження № 374 від 01.04.2008 року у встановленому порядку забезпечується видача державного акту на право власності на визначену земельну ділянку ОСОБА_6 за умови попереднього відшкодування нею збитків, заподіяних вилученням земельної ділянки, передбачивши обмеження щодо використання земельної ділянки, визначені законодавством та матеріалами погодження проекту землеустрою. ОСОБА_6 отримала державний акт 23.04.2008 року серія ЯЖ № 425306 на право власності на земельну ділянку площею 0,99 га., яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства.
Задовольняючи позовні вимоги прокурора та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції виходив з того, що обов’язок відшкодування втрат лісогосподарського виробництва лежить саме на ОСОБА_6, оскільки їй у власність була передана земельна ділянка, цільове призначення якої було змінено.
Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 207 ЗК України відшкодуванню підлягають витрати сільськогосподарських угідь ( ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов’язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
Згідно з розрахунком ДП «Київського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою»розмір втрат лісогосподарського виробництва, спричинений вилученням лісогосподарських угідь в межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області для ведення особистого селянського господарства, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року № 1279 «Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, становить - 79 695, 00 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЗК України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються до відповідних бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 69 БК України кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, що зараховуються у розмірі: 100 відсотків - до бюджетів міст Києва та Севастополя, 25 відсотків - до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, 75 відсотків - до бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, 15 відсотків - до районних бюджетів, 60 відсотків - до бюджетів міст районного значення, селищ і сіл.
Приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_6 отримала у власність зазначену земельну ділянку, що підтверджується державним актом про право власності на землю (а.с. 7), суд дійшов до вірного висновку, що на підставі вищезазначених норм закону саме на відповідача покладено обов’язок відшкодування витрат лісогосподарського виробництва в розмірі, що визначений згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року № 1279 «Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва».
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що ОСОБА_6 була номінальним власником, і що фактично по її дорученню державний акт отримувала інша особа –не можуть бути прийняті до уваги, оскільки незалежно від того, хто саме отримав державний акт про право власності на землю, сам власник чи будь-яка інша особа за його дорученням –право власності виникло саме в ОСОБА_6, яка і має відшкодовувати відповідні втрати. Посилання апелянта в даному випадку на порушення вимог ст. 118 ЗК України не заслуговує на увагу, оскільки вказана стаття закону, не містить заборони подачі заяви про надання у власність земельної ділянки громадянину, іншою особою на підставі довіреності.
Також є не обґрунтованими доводи апеляції в частині порушення відповідачем ОСОБА_9 вимог ст. 1006 ЦК України, оскільки зазначені апелянтом порушення стосуються процесу виконання наданого ОСОБА_6 доручення і жодним чином не впливають на можливість визнання виданого доручення недійсним.
Оскільки в своєму зустрічному позові ОСОБА_6 не навела передбачених законом підстав до визнання недійсними договору доручення від 19 травня 2007 року, договору купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 (ст. 203, 215 ЦК України), не встановлені такі підстави і в ході судового розгляду - суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні зустрічного позову.
При цьому вимога зустрічного позову про скасування державного акту про право власності на землю також обґрунтовано залишена судом без задоволення, оскільки на момент звернення до суду з зазначеними вимогами, ОСОБА_6, через свого представника розпорядилась своєю власністю та продала належну їй земельну ділянку, а отже оскаржуваний державний акт втратив чинність і підстави до його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги, що фактичним власником землі був ОСОБА_9 є надуманими та повністю спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами і зокрема державним актом про право приватної власності на земельну ділянку, виданого на ім’я ОСОБА_6 (а.с. 7).
Отже суд першої інстанції вирішив спір на підставі наданих доказів в межах позовних вимог, рішення суду відповідає обставинам справи, є законним, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому вимоги апелянта задоволені бути не можуть.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу апеляційною скаргою ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 травня 2011 року - залишити без змін.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий: Сержанюк А.С.
Судді: Мельник Я.С.
Фінагєєв В.О.