Радехівський районний суд Львівської області

Справа №  2-369/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

15.07.2011 м.Радехів

Радехівський районний суд Львівської області  

в складі головуючого(ої)-судді:           Мулявка Олег Васильович

при секретарі судового засідання Леуш Х.І.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

         представника відповідача ОСОБА_2          

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Радехові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним реєстраційного посвідчення на 2/3 частки домоволодіння та визнання права власності на 2/3 частки на домоволодіння АДРЕСА_1, -          

В С Т А Н О В И В:

У червні 2011 року до суду звернулася ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4 про визнання частково недійсним реєстраційного посвідчення №7 від 30.11.2000р. на 2/3 частки будинковолодіння АДРЕСА_1 та визнати за нею права власності на 2/3 частки вказаного будинковолодіння.

В обґрунтування позову посилається на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. За час шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_4. За період спільного проживання позивача з своїм чоловіком та відповідачем з 1988 року було розпочато будівництво житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1. Будівництво житлового будинку було завершене у 1991 році коли вони у нього вселилися. Проте, правовстановлюючі документи на спірний житловий будинок відповідачем було виготовлено лише 30.11.2000р. у якому не було вказано, що ОСОБА_3 та її покійний чоловік є співвласниками. Про дані обставини позивачу стало відомо у 2011 році коли вона вирішила оформити спадщину після смерті свого чоловіка. Оскільки відповідач незаконно оформив на себе право власності на все будинковолодіння, то вважає, що вона та її чоловік має право власності на 2/3 частки спірного житлового будинку.

Позивачка судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві та просив таку задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав та додатково пояснив наступне. Оскільки участь у будівництві житлового будинку АДРЕСА_1 брала не лише відповідач, а й позивач та її покійний чоловік, то будучи членами однієї сім’ї вони мали би бути співвласниками спірного будинку, а частки їхні бути рівними. На підтвердження зазначеного, представником було надано докази (квитанції, чеки, видаткові накладні, ордери тощо) на підтвердження участі позивача та її чоловіка у будівництві спірного житлового будинку з 1988 року по 1991 рік. Те, що будівництво спірного житлового будинку було завершене саме у 1991 році підтверджується також і довідкою БТІ від 02.09.2010 року та фактом реєстрації місця проживання у вказаному будинку, так як факт реєстрації місця проживання можливий лише у будинку будівництво якого завершене та придатне для проживання.  Крім того, вважає, що позивач має право претендувати на 2/3 частки, оскільки ОСОБА_3 єдина спадкоємниця, яка прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном.     

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала. Суду пояснила, що спірний житловий будинок належить ОСОБА_4 на праві особистої власності, що підтверджується реєстраційним посвідченням №7 від 30.11.2000р.. Незважаючи на те, що позивач разом із своїм чоловіком хоч і брала участь у будівництві житлового будинку, однак там не проживала, а відтак права власності на частину спірного будинку у неї виникнути не могло. Крім того, вважає, що позов не підлягає до задоволення ще і з тих підстав, що участь у будівництві позивача та її покійного чоловіка є незначною, а відтак частка ОСОБА_3 у спірному будинковолодінні не може становити 1/3 всього майна.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі із своїм чоловіком ОСОБА_5 з 24 жовтня 1959 року, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Від даного шлюбу у них народилася спільна дочка ОСОБА_4, яка проживала у період будівництва спірного житлового будинку з 1988 року по 1991 рік разом із своїми батьками.

Рішенням Виконавчого комітету Лопатинської селищної Ради народних депутатів від 16.11.1988 року ОСОБА_4 було надано земельну ділянку у безстрокове користування для індивідуального житлового будівництва по АДРЕСА_1. На підставі даного рішення у 1988 році ОСОБА_4 було видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки. Крім того самі сторони визнали ту обставину, що фактичне будівництво житлового будинку розпочалося на початку 1988 році, ще до виготовлення будівельного паспорта.   

Із матеріалів справи, зокрема, оціночного акту форми 3, ескізу технічного опису будівель і споруд та довідки виданої Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 02.09.2010р. вбачається, що спірний житловий будинок побудований у 1991 році. Представником відповідача та обставина, що будівництво будинку та господарських споруд було завершене у кінці 1991 році не оспорювалася.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що відповідачу спірний житловий будинок належить на праві особистої власності, що підтверджується реєстраційним посвідченням №7 від 30.11.2000р., а тому позивач не має права претендувати на спірне майно не заслуговує на увагу, так як із матеріалів справи (квитанцій, ордерів на відпуск лісопродукції, наказів на відпуск лісопродукції, вимог на відпуск товару, накладних на внутрішнє переміщення матеріалів, товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, накладних, прихідних ордерів) вбачається, що позивачка та її покійний чоловік ОСОБА_5 теж брали участь у будівництві спірного житлового будинку та господарських будівель. Будь-яких інших доказів, на спростування даної обставини ні відповідачем, ні представником відповідача надано не було. Крім того, представник відповідача у судовому засіданні підтвердила ту обставину, що будівництво житлового будинку велося для спільного проживання у ньому батьків відповідача та її дітей.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 року (діяв на момент виникнення правовідносин) майно придбане внаслідок спільної праці членів сім’ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У відповідності до п.8 роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 червня 1973 року №6 «Про деякі питання, що виникли у судовій практиці по застосуванню Кодексу про шлюб та сім’ю в Україні» спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі мають розв’язуватись відповідно до п.1 ст.17 Закону України «Про власність» за нормами Цивільного кодексу України про спільну сумісну власність, якщо майно було набуте внаслідок спільної праці і інше не визначалось письмовою угодою між сторонами, а в інших випадках за нормами цього Кодексу про спільну часткову власність, з урахуванням ступеню участі цих осіб коштами і особистою працею в придбанні майна.

Зважаючи на те, що між сторонами не було письмової угоди про визначення часток у спільному будівництві житлового будинку, то даний житловий будинок та господарські споруди на період завершення будівництва у 1991 році належали на праві спільної сумісної власності у рівних частках, позивачу 1/3, ОСОБА_5 1/3 та відповідачу 1/3. Проте, зважаючи на те, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1., а єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном спадкодавця була тільки позивачка, відтак саме позивачу повинна належати 1/3 долі спадкодавця у спадковому майні спірного житлового будинку.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу УРСР, спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців із дня її відкриття вчинив одну із дій, передбачених цією статтею: фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Таким чином за позивачем слід визнати право власності на 2/3 частки у житловому будинку та господарських спорудах, що знаходяться по АДРЕСА_1.

Так як, суд прийшов до висновку про підставність позовних вимог позивача, щодо визнання права власності на 2/3 долі спірного будинковолодіння, а тому є необхідність  скасувати реєстраційне посвідчення №7 від 30.11.200р. на 2/3 частки права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, що було зареєстроване за ОСОБА_4   

Керуючись ст.ст.10,11,60,209,212,215 ЦПК України. ст.ст.548,549 ЦК УРСР від 1963р. та ст.17 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 року, суд –.

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Визнати недійсним реєстраційне посвідчення №7 від 30.11.2000 року на 2/3 частки права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, що зареєстроване за ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частки житлового будинку та господарських споруд, що знаходяться АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4  в користь ОСОБА_3 313,05грн. судового збору та 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Львівської області через Радехівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийО. В. Мулявка