Справа 2-1626/09

 РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2009 року Октябрський районний суд м. Полтави

в складі головуючого судді Хіль Л.М.

при секретарі Гречка Є.В.

за участю представника позивача Юхимця А.В., представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави цивільну справу за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку « УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, співвідповідач - УДАІ ГУ МВС України в Полтавській області про стягнення заборгованості та надання права на реалізацію майна, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерно комерційний інноваційний банк « УкрСиббанк» /далі по тексту Банк / звернувся до суду з позовом, де прохає стягнути солідарно з ОСОБА_4 ОСОБА_2 заборгованість по договору про надання споживчого кредиту у розмірі 37788 гривень 79 копійок, надати Акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк» в особі Центрального регіонального департаменту Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСибббанк» право продати будь-якій особі-покупцю від імені ОСОБА_4 предмет забезпечувального обтяження а саме: автомобіль ВАЗ 21213 ЗНГ, 2005 року випуску, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, зобов’язати УДАІ ГУ МВС України в Полтавській області зняти на вимогу Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСибббанк» з обліку для подальшої реалізації автомобіль ВАЗ 21213 ЗНГ та покласти на відповідачів судові витрати.

В обгрунтування своїх позовних вимог вказав, що між Банком та ОСОБА_5 16 травня 2006 року було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11002314000. Для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 16 травня 2006 року Банк уклав з ОСОБА_2 договір поруки.

Вищевказані особи взятих на себе зобов’язань не виконують, у зв’язку з чим утворилася заборгованість.

31 жовтня 2008 року Банк звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави із заявою про видачу судового наказу яким прохав стягнути з відповідачів заборгованість по кредитному договору.

03 листопада 2008 року Октябрським районим судом м. Полтави було задоволено вимоги Банку та видано судовий наказ № 2-н-3165/08, але 03 грудня 2008 року ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави було скасовано вищезазначений судовий наказ та роз’яснено банку право звернутися з даною вимогою в позовному порядку.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

В судовому засідання представник позивача позов підтримав, прохала його задовольнити з підстав в ньому наведених.

Представник відповідачки пояснила, що ОСОБА_2 позов визнає. Зазначила, що відповідач ОСОБА_4 виїхав за межі України та на даний час їм не відомо місце його знаходження.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи і не повідомив суд про причини неявки.

Представник УДАІ в судове засідання не з, явився надавши заяву про слухання справи в його відсутність.

Відповідно до ст. 169 ЦПК України суд розглядає справу у відсутність осіб, що не з, явилися за наявними в матеріалах справи доказами.

Судом встановлено, що 16 травня 2006 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 11002314000, відповідно до якого Банк надав ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 38 855, 00 гривень, з терміном користування кредитними коштами до 15 травня 2011 року/ а.с.8-13/.

Відповідно до умов договору ОСОБА_4 взяв на себе зобов’язання щодо своєчасного повернення Кредиту, та сплати процентів за його користування, у встановлені Кредитним договором терміни. / а.с.8-13/.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором Банк уклав договір поруки № 1 від 16 травня 2006 року з ОСОБА_2 /а.с. 17 /.

У відповідності до п. 1.1. Договору поруки ОСОБА_2 зобов’язалася перед Банком відповідати за виконання ОСОБА_4 усіх його зобов’язань в повному обсязі, що виникли з Кредитного договору.

У відповідності до п. 1.3 Договору поруки ОСОБА_2 відповідає перед Банком у тому ж обсязі що і ОСОБА_4

Згідно п.2.2. Договору поруки у випадку невиконання позичальником своїх зобов’язань по кредитному договору Кредитор має право пред’явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя, тобто до ОСОБА_2 / а.с. 17/.

Також у забезпечення зобов’язань ОСОБА_4по Кредитному договору було укладено 16 травня 2006 року договір застави транспортних засобів, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 2088. Предметом застави є автомобіль ВАЗ 21213 ЗНГ, 2005 року випуску, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 / а.с. 14-16/.

Відповідно до пункту 1.3. Договору застави заставою забезпечуються вимоги Банку, які, зокрема, витікають з умов Кредитного договору / а.с. 14-16/.

Заборгованість ОСОБА_4 перед Банком не погашена і її розмір складає 37788 гривень 79 копійок з яких:

- заборгованість за простроченим кредитом - 28 164, 56 грн.;

-заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом -5917, 80грн.;

•   -     пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 2468, 80 грн.;

•   -     пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом - 737, 83 грн.;

•   -     штраф за порушення зобов’язань - 500 грн.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна, переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов’язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право на власний розсуд обрати такий позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах. У разі звернення стягнення на рухоме майно, яке є предметом декількох обтяжень, переважне право на проведення процедури звернення стягнення належить обтяжувачу з вищим пріоритетом.

Ст. 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов’язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі. Обтяжувач вправі продати предмет обтяження будь-якій особі покупцю або на публічних торгах. Договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 543 ч.1 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ст. 554 ч.1 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до вимог ст. ст. 546 ч.1, 549 ч.1, З ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до вимог ст. 611 ч. 1 п. 1, З ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Стаття 1049 Цивільного кодексу України передбачає, що Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Аналізуючи встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного комерційного інноваційного банку « УкрСиббанк» задовольнити у повному обсязі.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» заборгованість по договору про надання споживчого кредиту № 11002314000 від 16 травня 2006 року у розмірі 37788 гривень 79 копійок, а також судові витрати у розмірі 442 гривні 89 копійок.

Надати Акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк» в особі Центрального регіонального департаменту Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСибббанк» право продати будь-якій особі-покупцю від імені ОСОБА_4 предмет забезпечувального обтяження а саме: автомобіль ВАЗ 21213 ЗНГ, 2005 року випуску, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Зобов’язати УДАІ ГУМВС України в Полтавській області зняти на вимогу Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСибббанк» з обліку для подальшої реалізації автомобіль ВАЗ 21213 ЗНГ, 2005 року випуску, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та наступною подачею апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подачі заяви на апеляційне оскарження до суду першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на подачу заяви про апеляційне оскарження, якщо така заява не буде подана.