КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.09.2011 № 32/634
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів:
при секретарі судового засідання Шапконюк Ю.О.,
від прокуратури: Громадський С.О., посв. №42 до 02.02.2013 року,
від позивача: не з’явились,
від відповідача 1: ОСОБА_1., дов. №06-34/6603 від 14.03.2011 року
від відповідача 2: ОСОБА_2., дов. №3225-КР-1276 від 07.09.2011 року,
розглянувши апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України
в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України
на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2007 року
у справі №32/634 (суддя Хрипун О.О.)
за позовом обслуговуючого кооперативу житловий кооператив «Освітянин», м. Київ,
до 1) головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ,
2) Київської міської ради, м. Київ,
про зобов’язання вчинити дії, -
встановив:
06.12.2007 року ОКЖК «Освітянин»(далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (далі –відповідач 1) та до Київської міської ради (далі –відповідач 2) про зобов’язання вчинити дії.
13.12.2007 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з заявою про уточнення позовних вимог, в якій виклав прохальну частину позову в іншій редакції.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2007 року у справі №32/634 позов ОКЖК «Освітянин»задоволено повністю.
Зобов’язано Київську міську раду вчинити дії, спрямовані на реалізацію прав ОКЖК «Освітянин»на отримання документів, які відповідно до закону посвідчують право на земельну ділянку на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі міста Києва, а саме щодо підписання, видачі та реєстрації правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку відповідно до вимог статті 125 Земельного кодексу України.
Зобов’язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) зареєструвати державний акт на право власності на земельну ділянку на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі міста Києва, без сплати відновної вартості земельних насаджень, що розташовані на земельній ділянці, та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Присуджено до стягнення з Київської міської ради на користь ОКЖК «Освітянин»127,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Присуджено до стягнення з головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) на користь ОКЖК «Освітянин»127,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись із вказаним рішенням, заступник Генерального прокурора України звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2007 року у справі №32/634 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує на те, що рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2007 року у справі №32/634 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Позивач та відповідачі не скористались своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 року апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2007 року у справі №32/634 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 12.09.2011 року.
В судове засідання 12.09.2011 року представники ОКЖК «Освітянин»не з’явились, ОКЖК «Освітянин»про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про задоволення вимог апеляційної скарги та про скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 року №353/3187 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОКЖК «Освітянин»на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі міста Києва та вирішено передати ОКЖК «Освітянин»за умови виконання пункту 6 цього рішення, у власність земельну ділянку загальною площею 108,52 га на вул. у Академіка Заболотного Голосіївському районі міста Києва за рахунок частини земель сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хотівський», наданих відповідно до п. 5 рішення Київської міської ради від 23.10.2003 року №117/990 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 29.10.2004 року №79-6-00249 та міських земель, не наданих у власність чи користування.
Відповідно до п. 6.2 зазначеного рішення ОКЖК «Освітянин»зобов’язаний був у місячний термін звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовленню документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки та право користування земельними ділянками.
Позивач 26.10.2007 року звернувся до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) з листом №29 (а.с. 13) про виготовлення документів, що посвідчують право власності та право користування землею за адресою вул. Академіка Заболотного та здійснити їх реєстрацію та видачу.
Листом №05-49/36992 від 07.11.2007 року (а.с. 15) Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) повідомило ОКЖК «Освітянин»про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 року №1045 «Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів, квітників у населених пунктах»при передачі земельної ділянки, на якій розташовані зелені насадження, у власність фізичній або юридичній особі, сплачується відновлена вартість зелених насаджень.
Вважаючи вимоги Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) незаконними та такими, що порушують права ОКЖК «Освітянин», останній звернувся до господарського суду міста Києва з позовом у даній справі.
Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Визначені у Земельному кодексі України норми щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва спрямовані на забезпечення раціонального використання і охорони особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та земель лісового фонду з метою збереження їх кількісного і якісного стану. Відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що настають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як особливого національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави.
Пунктом 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 Земельного кодексу України відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ); лісових земель та чагарників, як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб не пов’язаних з сільськогосподарським та лісогосподарським виробництвом.
Згідно з ч. 5 ст. 207 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року №1279 передбачено, що відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов’язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок.
Відповідно до ч. 1 ст. 208 Земельного кодексу України від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл, дошкільних закладів, державних об’єктів охорони здоров’я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, державних об’єктів дорожнього будівництва, культових споруд релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель, для розміщення внутрігосподарських об’єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об’єкти і території природно-заповідного фонду.
Пунктом 3 Порядку визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року №1279 визначено, що від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються юридичні і фізичні особи у разі надання їм вилучених сільськогосподарських і лісових угідь у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. При цьому вказаним пунктом надано право на звільнення від сплати втрат лише надання землі під індивідуальне житлове і гаражне будівництво.
Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 1 рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року №353/3187 (а.с. 37) затверджено містобудівне обґрунтування щодо зміни цільового призначення сільськогосподарських земель під малоповерхову житлову забудову обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Освітянин». Пунктом 6.1 вказаного рішення встановлено ОКЖК «Освітянин»: виконувати обов’язки власника земельної ділянки відповідно до вимог ст. 91 Земельного Кодексу України.
Зі змісту вказаного рішення ради вбачається, що позивачу передається на праві власності земельні ділянки сільськогосподарських угідь зі зміною їх цільового призначення для розміщення малоповерхової житлової забудови.
Виходячи зі змісту ст. 208 Земельного кодексу України від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі надання ним земельних ділянок, зокрема, під будівництво і обслуговування житлових будинків і господарських будівель за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об’єкти та території природно-заповідного фонду.
Пунктом 6.7. рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року №353/3187 ОКЖК «Освітянин»зобов’язано здійснити відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва в установленому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у встановленому законом порядку не оскаржував рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року №353/3187 в частині зобов’язання його відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва.
За наведених обставин та вимог законодавства, судова колегія вважає, що позивачем не доведено наявність підстав звільнення його від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.
За приписами ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв, при цьому, видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Процедуру видалення дерев, кущів, газонів і квітників на території населеного пункту визначено Порядком видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 року №1045, згідно якого видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради на підставі ордера. Підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява юридичної чи фізичної особи про видалення зелених насаджень. Ордер видається після визначення стану зелених насаджень спеціальною комісією і складання акта обстежень тих насаджень, що підлягають видаленню, який має бути погоджений з територіальним органом Мінприроди, та сплати відновної вартості зелених насаджень. Ордер на видалення зелених насаджень компетентний орган видає не пізніше наступного робочого дня після подання заявником документа про сплату відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню. Згідно з пунктами 10, 11 цього ж Порядку видалення зелених насаджень на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності, та на присадибній ділянці здійснюється за рішенням власника (користувача) земельної ділянки без сплати їх відновної вартості, при цьому, відновна вартість зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, що відведена в установленому порядку фізичній або юридичній особі, сплачується під час передачі такої ділянки у власність відповідної особи.
Таким чином, висновок місцевого господарського суду про те, що власника може бути зобов’язано сплачувати відновну вартість зелених насаджень, якщо ці зелені насадження будуть зноситись (видалятись), за зверненням власника та на підставі ордеру на видалення зелених насаджень, не відповідає п. п. 10,11 вказаного Порядку.
Крім цього, колегія суддів бере до уваги те, що п. 6 зазначеного Порядку встановлено перелік обставин коли сплата відповідної вартості зелених насаджень не проводиться. Вказаний перелік є вичерпним та не містить обставин для звільнення позивача від сплати відновної вартості зелених насаджень.
З огляду на зазначене, позивачем не доведено наявність підстав звільнення його від сплати відновної вартості зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, що відведена у власність.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Враховуючи вищевикладене обставини справи та наведені положення законодавства, судова колегія дійшла до висновку про те, що позивачем не доведено порушення його прав, за захистом яких останній звернувся з позовом у даній справі, а відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2007 року у справі №32/634 прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню. Суд апеляційної інстанції приймає по справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2007 року у справі №32/634 та приймає нове рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.
Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
постановив:
1. Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2007 року у справі №32/634 задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2007 року у справі №32/634 скасувати.
3. Прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити.
4. Стягнути з обслуговуючого кооперативу житловий кооператив»Освітянин»(01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 18, ідентифікаційний код юридичної особи 35197509) в дохід Державного бюджету України 42,50 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
5. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.
6. Справу №32/634 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді