ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "28" вересня 2011 р.                                                                                    Справа № 5023/1110/11  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіВолкова Р.В.

суддівНовікової Р.Г., Прокопанич Г.К.

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_1 за дов. №154/54/23/1/594 від 27.09.2011р.

від відповідача:не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства науково-дослідний і проектний інститут "Союз" м. Харків

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 04.07.2011р.

та на рішеннягосподарського суду Харківської області 13.04.2011р.

у справі№5023/1110/11

господарського судуХарківської області

за позовомВійськової частини А2637 м. Очаків, Миколаївська область

доДержавного підприємства науково-дослідний і проектний інститут "Союз" м. Харків

прозобов'язання вчинити певні дії шляхом стягнення 62312грн.86коп.

                  ВСТАНОВИВ:

Військова частина А2637 м. Очаків, Миколаївська область звернулася до господарського суду з позовом до Державного підприємства науково-дослідний і проектний інститут "Союз" м. Харків про зобов'язання виплатити заборгованість яка виникла внаслідок порушення будівельних норм ДБН Д.1.1-1-2000 у розмірі 62312грн.86коп.

Представник позивача у порядку ст.22 ГПК України подав доповнення до позовної заяви, відповідно до яких уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму 62312грн.86коп., яка виникла внаслідок порушення відповідачем державних будівельних норм ДБН Д.1.1-1-2000.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.04.2011 року у справі №5023/1110/11 позовні вимоги задоволено. Присуджено до стягнення з Державного підприємства науково-дослідний і проектний інститут "Союз" м. Харків на користь Військової частини А2637 м. Очаків, Миколаївська область заборгованість в сумі 62312грн.86коп.

Рішення вмотивовано тим, що відповідачем було завищено вартість виконаних робіт згідно договору №3/12 від 14.12.2000р., що також підтверджується актом Територіального Південного контрольно-ревізійного управління Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України №234/3/2/54ар від 21.04.2010р., що має наслідком стягнення заявленої суми.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2011 року рішення місцевого господарського суду Харківської області залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що позивачем в ході виконання договору №3/12 від 14.12.2000р. було завищено вартість виконаних робіт на суму вказану в акті ревізії КРУ і зазначена сума є майном набутим без достатньої правової підстави, а тому на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України вона підлягає поверненню.

Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, Державне підприємство науково-дослідний і проектний інститут "Союз" м. Харків звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник зазначив, що висновки господарських судів не відповідають обставинам справи та наявним у ній матеріалам. Посилається на те, що у позовній заяві відсутні посилання на норми законодавства на підставі яких подається позов, а також не надано детального та обґрунтованого розрахунку стягуваної суми.

28.09.2011р. на адресу Вищого господарського суду України надійшов відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого позивач просить суд відмовити відповідачу у задоволені касаційної скарги, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 14.12.2000р. між Військовою частиною А2637 (замовник) та Державним підприємством Науково-дослідний і проектний інститут "Союз" (виконавець) було укладено договір № 3/12 від 14.12.00  щодо оснащення технічними засобами охорони та автоматичної пожежної сигналізації об'єктів військової частини А2637.

Згідно з п. 10.2. договір діє з моменту його вступу в силу і до повного виконання договірних зобов'язань.

На час звернення з позовною заявою до суду будівельні та монтажні роботи відповідачем були виконані, про що свідчать акти приймання виконаних підрядних робіт (копії яких долучено до матеріалів справи) та проведено повний розрахунок за виконані роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 15 березня по 21 квітня 2010 року Територіальним Південним контрольно-ревізійним управлінням Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України проведено ревізію, про що складено акт №234/3/2/54ар від 21.04.2010р. документальної ревізії фінансово-господарської діяльності військової частини А2637.

У даному акті, на підставі складених під час ревізії актів контрольних обмірів виконаних робіт, зазначено, що виконані ДП НДПІ "Союз" роботи приймалися створеною у військовій частині комісією та підписувалися командиром військової частини А2637, але у зв'язку з відсутністю у військовій частині фахівців будівельного профілю, перевірка складання кошторисної документації та приймання виконаних робіт не завжди проводились якісно, що призвело до встановлених завищень робіт на загальну суму 87683,32 грн. Зокрема, виявлено порушення, допущені при здійсненні розрахунку затрат праці, кошторисного прибутку і трудовитрат будівельних робіт, неправильне застосування коефіцієнтів, передбачених будівельними нормами.

Позивач звернувся з позовом до господарського суду предметом якого є стягнення з відповідача суми 62312грн.86коп., яка виникла внаслідок порушення відповідачем державних будівельних норм ДБН Д.1.1-1-2000.

У своїй позовній заяві, як на правову підставу зазначених вимог посилається на завищення коефіцієнтів, порушення ДБН Д.1.1-1-2000, що в свою чергу призвело до завищення плати за виконані роботи ДП НДПУ "Союз", а саме переплати на суму 62312грн.86коп.

В якості доказів що підтверджують викладені обставини та розрахунку заявленої до стягнення суми, позивачем до матеріалів справи було надано копії сторінок №№1, 7, 8, 9 акту документальної ревізії фінансово-господарської діяльності військової частини А 2637 за період з 20.04.2007р. по 18.03.2010р. №234/3/2/54ар від 21.04.2010р.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожен має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб’єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов’язку зобов’язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб’єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв’язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Судова колегія зазначає, що, звертаючись до господарського суду з позовом, позивач не визначив зміст свого права, яке він вважає порушеним, не навів будь-яких доказів у підтвердження обов'язку відповідача щодо відшкодування суми завищеної вартості робіт, що є предметом спору, який порушується відповідачем, а відтак підлягає захисту.

Верховний суд України у листі №1-11/477 від 09.08.2006р. зазначає, що Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" органам державної контрольно-ревізійної служби при проведенні контрольних заходів визначати збитки чи матеріальну шкоду не заборонено. Разом з цим їх розмір підлягає доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним процесуальним законодавством України, зокрема статтями глави 5 Цивільного процесуального кодексу України, глави 5 Кримінально-процесуального кодексу України, розділу V Господарського процесуального кодексу України.

Проте суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги на вищевикладене не звернули уваги.

Залишаючи рішення господарського суду першої інстанції в силі, апеляційна інстанція зазначила, що відповідач повинен повернути позивачеві безпідставно отриману вартість будівельних та монтажних робіт, оскільки відповідач в силу приписів статті 1212 Цивільного кодексу України є таким, що набув спірні кошти без достатньої правової підстави, що вбачається з акту ревізії КРУ. Проте, апеляційна інстанція не врахувала те, що у позовній заяві не міститься посилання на зазначену норму, як на обґрунтування заявлених вимог.

Касаційна інстанція вважає, що висновки судів першої та другої інстанцій не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, відповідно до наведеної норми обов’язковою умовою набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, коли мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов’язків (ст.11 ЦК).

Відповідно п.1 ч.1 ст.11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав і обов’язків.

У даному випадку правовідносини сторін виникли на підставі договору № 3/12 від 14.12.2000р. щодо оснащення технічними засобами охорони та автоматичної пожежної сигналізації об'єктів військової частини А2637, у якому сторони, керуючись приписами статті 627 Цивільного кодексу України, самостійно визначили межі повноважень кожного з учасників та порядок виконання договору. Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України з моменту укладання договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У свою чергу статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п.3.1 договору, вартість Робіт на час укладання договору  - вартість Робіт 1 етапу складає 68103грн.20коп. у т.ч ПДВ 11350грн.53коп., вартість будівництва складає 3211829грн.00коп. у т.ч. ПДВ 535305грн.00коп.

Пунктом 3.2 вартість Робіт наступних етапів уточнюється після розробки проектно-кошторисної документації і визначається Протоколом погодження ціни та Структурною ціни Додаткової угоди відповідного етапу за 10 діб до початку кожного етапу.

З огляду на приписи ст.ст. 627, 629 Цивільного кодексу України виявлені контролюючим органом у акті перевірки порушення не мають жодного відношення до укладеного між сторонами договору, не впливають на його умови і не можуть їх змінювати, оскільки ціна даного договору є договірною.

У в той же  час виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб позивача у встановленому чинним законодавством порядку.

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального права з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог с заявлених правових підстав.

При цьому колегія суддів зазначає, що у зв’язку зі скасуванням судових рішень у даній справі суду першої інстанції слід вирішити питання про перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства науково-дослідний і проектний інститут "Союз" м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2011р. у справі №5023/1110/11 –скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у позові Військовій частині А2637             м. Очаків, Миколаївська область про стягнення 62312грн.86коп. відмовити.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               

Головуючий  суддя                                                   Р.В. Волков

Судді:                                                                          Р.Г. Новікова

                                                                                  Г.К. Прокопанич