ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
03 серпня 2011 р. № 11/348(02/106-42)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Муравйова О.В.
суддів:Данилової Т.Б.,
Добролюбової Т.В.,
Уліцького А.М.,
Шевчук С.Р.,
розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України
від 06.07.2011
у справі№11/348(02/106-42)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"
простягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2011 (суддя Ю.Смирнова) позов задоволено частково, провадження у справі №11/348(02/106-45) в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" суми основного боргу у розмірі 528804,15 грн. припинено на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору, стягнути з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на користь позивача пеню у розмірі 25283,05грн., державне мито у розмірі 3632,90 грн., 126,02 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В стягненні пені в сумі 126225,51 грн. та у відшкодуванні адвокатських витрат в сумі 20000,00 грн. суд першої інстанції відмовив.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 у справі №11/348(02/106-42) апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено повністю, постановлено нове рішення, яким стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 528 804,15 грн. заборгованості за оренду приміщення, 25283,05 грн. пені, 3632,90 грн. витрат пов’язаних з оплатою державного мита та 126,02 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2011 (колегія суддів у складі: М.Остапенко, І.Кондратова, Л.Стратієнко) постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 у справі № 11/348(02/106-42) залишено без змін.
Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" звернувся з заявою №03/2-8440 від 13.07.2011 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 06.07.2011 у справі №11/348(02/106-42). Заявник у своїй заяві просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 06.07.2011 та направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Заяву про перегляд судового рішення з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 31.08.2009 у справі №60/10-09, від 31.03.2010 у справі №36/366, від 15.06.2011 у справі №66/266-10, від 19.01.2011 у справі №4/246, від 22.11.2010 у справі №17/281-17/128, від 18.03.2010 у справі №7/11, від 16.06.2011 у справі №18/243, від 16.11.2010 у справі №20/152-20/154.
Заява відповідає вимогам статей 11117, 11118, 11119 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали заяви про перегляд постанови суду касаційної інстанції, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
З аналізу положень статті 11118 Господарського процесуального кодексу України випливає, що заява про перегляд рішень господарських судів повинна містити посилання на конкретні за змістом судові рішення, в яких має неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Переглядаючи спір в порядку касаційного провадження у справі №11/348(02/106-42), Вищий господарський суд України погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції зазначив, що зарахування вимог за договором оренди та кредитним договором було здійснено відповідачем з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки відповідно до договору оренди кредитором виступає Приватний підприємець ОСОБА_1, а відповідно до кредитного договору боржником виступає фізична особа ОСОБА_1 і борг не пов'язаний із здійсненням нею підприємницької діяльності, тобто вимоги не є зустрічними за своєю правовою природою.
Водночас у справі №60/10-09 (постанова Вищого господарського суду України від 31.08.2009) судом касаційної інстанції зазначено, що вимоги відповідача та позивача один до одного є грошовими, отже, однорідними, а термін виконання зобов'язання за договорами, зазначеними у повідомленні про залік зустрічних однорідних вимог, настав, крім того, правочин не було оскаржено позивачем в судовому порядку, тому суди попередніх інстанцій правомірно визнали припиненими зобов'язання відповідача зі сплати позивачу суми коштів зарахуванням зустрічних однорідних вимог. При цьому судами вказано, що характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення; зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою.
Аналогічні висновки суду містяться в постановах Вищого господарського суду України від 31.03.2010 у справі № 36/366, від 19.01.2011 у справі №4/246.
У справі № 66/266-10 (постанова Вищого господарського суду України від 15.06.2011) зазначено, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимоги позивача за кредитним договором та переданому відповідачу права вимоги від позивача виконання депозитних договорів, є зустрічними (випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор у одному зобов'язанні є боржником у іншому і навпаки) та однорідними (стосуються одного й того ж виду речей - грошових коштів), тобто такими, що повністю відповідають положенням статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України. Крім того, судами зазначено, що вказане зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, на який розповсюджується дія статті 204 Цивільного Кодексу України, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2010 у справі №17/281-17/128, на яку також міститься посилання в заяві про допуск даної справи до провадження Верховного Суду України, що заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідала вимогам статті 602 Цивільного кодексу України, була отримана позивачем, про що свідчить направлене заперечення на клопотання позивача про припинення провадження у справі, а заперечень про залік з боку позивача на адресу відповідача не надходило, тому заява є достатньою підставою для припинення зарахуванням зобов'язань відповідача щодо сплати стягуваного боргу.
На обґрунтування неоднаковості застосування касаційним судом норм матеріального права заявник посилається на постанову Вищого господарського суду України від 18.03.2010 у справі №7/11, в якій судом касаційної інстанції зазначено, що відповідачем направлялась позивачу заява про часткове припинення зобов'язань за договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку статті 601 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 203 Господарського кодексу України, та про зустрічне зобов'язання щодо сплати позивачем індексу інфляції у період з серпня по листопад 2007 року; позивачем не надано будь-яких доказів оспорювання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, отже він погодився на зарахування цих вимог у вказаній сумі, а тому предмет спору в цій частині позову відсутній.
У справі № 18/243 (постанова Вищого господарського суду України від 16.06.2011) зазначено, що відповідачем не надано доказів проведення заліку зустрічних однорідних вимог, відсутні докази звернення до позивача та отримання останнім заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог; не надано також і двостороннього акта зарахування зустрічних однорідних вимог, складання якого також є легітимним.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2010 у справі №20/152-20/154 залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою встановлено, що грошові зобов'язання відповідача за договорами купівлі-продажу припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, при цьому одержана позивачем заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не оскаржена у судовому порядку.
Проаналізувавши зміст постанови, про перегляд якої подано заяву, та наведених постанов, колегія суддів встановила, що при вирішенні спорів в цих справах судами встановлені та враховані різні обставини, що призвело до прийняття різних за змістом судових рішень. Тобто судові рішення в цих справах прийнято судом касаційної інстанції і, відповідно, застосовано норми матеріального права в залежності від встановлених судами фактичних обставин справ з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції.
З огляду на викладене вище колегія суддів дійшла висновку про відсутність ознак, визначених статтею 11116 Господарського процесуального кодексу України в якості підстав для допуску справи №11/348(02/106-42) до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 86, 11116, 11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
У Х В А Л И В:
Відмовити Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський Акціонерний Банк" у допуску справи №11/348(02/106-42) господарського суду міста Києва до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддя
О.Муравйов
Судді
Т.Данилова
Т.Добролюбова
А.Уліцький
С.Шевчук