У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 грудня 2007 року у справі за позовом Козелецької державної сортодослідної станції Чернігівської області до ОСОБА_1про захист права державної власності на нерухоме майно і стягнення судових витрат та за зустрічним позовом ОСОБА_1до ОСОБА_4, Козелецької державної сортодослідної станції  про визнання неправомірними дій у сфері управлінської діяльності та стягнення моральної шкоди у сумі 19 тис.гривень,- 

в с т а н о в и в:

       У вересні 2007 року  Козелецька  державна сортодослідна станція звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1. про захист права  власності на нерухоме майно, мотивуючи свої вимоги тим, що  в  її оперативному управлінні  перебуває житловий будинок АДРЕСА_1,  який належить до державної власності. З осені 2006 року ОСОБА_1.  почав звертатись до  позивача з вимогами про  вселення та реєстрацію у вказаному будинку, посилаючись на те, що він разом зі своїми батьками раніше, у період з 1966 по 1998 рік, проживав в тому будинку.  Оскільки ОСОБА_1.  було відмовлено у задоволенні його вимог,  ним та членами його сім”ї,  без відома позивача, змінені дверні замки та   внесені до спірного будинку особисті речі, внаслідок чого порушуються права Козелецької  державної сортодослідної станції, яка до  вказаного будинку  не має доступу. Тому позивач просив суд зобов”язати відповідача  не чинити протизаконні діяння, направлені на самоправне захоплення  будинку,    забрати власні речі з будинку   та познімати встановлені замки  з дверей будинку.

       ОСОБА_1. звернувся в суд із зустрічним позовом  до директора Козелецької державної сортодослідної станції та до Козелецької державної сортодослідної станції та просив суд: ухвалити рішення, яким визнати  за ним право власності на спірний будинок за набувальною давністю на підставі ст.344 ЦК України  або зобов”язати  Козелецьку державну сортодослідну станцію  здійснити йому  приватизацію спірного будинку на підставі Закону України  „Про приватизацію державного житлового фонду”. Просив також  визнати неправомірними дії обох відповідачів, якими порушено його право на  приватизацію та стягнути  на його користь відшкодування моральної шкоди з директора станції ОСОБА_2.  у сумі  12 тисяч гривень,   та з Козелецької  державної сортодослідної станції - 7 тисяч гривень.

      Посилається на те, що у спірному будинку він проживає з  1973  року і дотепер,  а тому, відповідно до ст.344 ЦК України, набув право власності на це житлове приміщення за набувальною давністю. Позивач вказує, що за адресою знаходження будинку знаходяться його  речі та меблі,  він отримує поштову кореспонденцію, ним укладені договори на отримання послуг і він  сплачує за житлово-комуальні послуги,  ремонтував  будинок та планує здійснити його реконструкцію. Позивач стверджує, що неодноразово звертався до директора  Козелецької сортодослідної станції з вимогою про приватизацію спірного будинку, проте отримував  відмови, які вважає неправомірними. Вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідачів йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він має душевні страждання,  перебуває у стані морального пригнічення і дискомфорту, різко  погіршився стан його здоров”я, втрачено вплив і повагу  серед колег по роботі  і  сусідів  та серед членів сім”ї.

      Рішенням  Козелецького районного суду від  25 грудня 2007 року позов Козелецької державної сортодослідної станції задоволено, у зустрічному позові ОСОБА_1. - відмовлено.

      В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить   рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, а Козелецькій державній сортодослідній станції у задоволенні позову - відмовити.

     Доводи апеляційної скарги зводяться до  того, що оскаржуване рішення суду є незаконним і необгрунтованим, грунтується на припущеннях, постановлене з  неповним  з”ясуванням  обставин, що мають значення по справі, і висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт стверджує, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема суд безпідстьавно не застосував Закон України „Про приватизацію державного житлового фонду”,  неправильно застосував Закон України „Про приватизацію державного майна”, не взяв до уваги, що спірне житлове приміщення не є службовим. На думку апелянта, суд, при розгляді даної справи,  безпідставно не взяв до уваги  гарантоване  ст.33 Конституції України право  на свободу пересування та вільний вибір місця проживання.

       Заслухавши  суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

       Як вбачається з матеріалів справи,   житловий  будинок АДРЕСА_1належить до державного житлового фонду і перебуває в оперативному управлінні Козелецької державної сортодослідної станції.

         ОСОБА_1. апеляційному суду пояснив, що  із спірного будинкуАДРЕСА_1він  виписався самостійно  18 лютого 1998 року і  цього ж дня, 18 лютого 1998 року, був прописаний у належному йому на праві власності новозбудованому  будинкуАДРЕСА_2. 12 березня 2002 року із будинку АДРЕСА_1самостійно виписалась його  дружина - ОСОБА_5., яка також на даний час прописана у належному позивачеві будинку по ІНФОРМАЦІЯ_1. Двоє дітей позивача- ОСОБА_6. 1983 р.н. та ОСОБА_7. 1988 р.н., також  були прописані у будинку  по ІНФОРМАЦІЯ_1, 7 та на даний час навчаються і проживають у м.Києві.

       Позивачем не доведено  апеляційному суду ту обставину, що він та його сім”я  у 1998 році  не поселились у вищевказаний будинок, належний позивачеві, та  не доведено, що вони продовжували постійно проживати у спірному будинку та користуватись ним і у справі такі докази відсутні.  Наявні  у справі  поштову  кореспонденцію на ім”я позивача,  заяви та звернення позивача, адресовані  відповідачеві, квитанції здійснених платежів,  датовані  2007 роком,  апеляційний суд оцінює критично,  як намагання позивача  створити видимість проживання  у будинку АДРЕСА_1.  Договори  підряду  та додані до них документи (а.с.73-78)  також не можуть бути доказами  проживання позивача у спірному будинку після 1998 року, оскільки  дані договори реально  жодним чином не виконувались. За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що останні п”ять років у спірному будинку ніхто не зареєстрований і не  проживає і доводи апеляційної скарги  такий висновок суду  не спростовують.

          Таким чином, доводи апелянта про неправильне застосування   судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема Законів України  „Про приватизацію державного майна„ та „Про приватизацію державного житлового фонду”, ст.344 ЦК України,   є безпідставними, оскільки цивільні та житлові правовідносини між ОСОБА_1. та  Козелецькою державною сортодослідною станцією - відсутні.

        Доводи апеляційної скарги не містять жодних передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення суду і в апеляційному суді апелянтом  не надано жодних доказів, які не були представлені суду першої інстанції та які  могли б вплинути на вирішення спору по суті. Аргументи апелянта  не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

        За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

         Враховуючи наведене  та керуючись ст.ст.  209, 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 грудня 2007 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:                                                      Судді: