Гагарінський районний суд м. Севастополя

____________________________________________________________________________________

Перша інстанція

Код суду 27-02

Справа № 2а-1004\2011

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  22 липня 2011 року                                    Гагарінський районний суд м. Севастополя

 у складі :                   головуючого судді:          Євдокімової І.А.

при секретарі                    Ткаченко      К.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі  адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Севастополя  про  стягнення недоплаченої суми підвищення до пенсії, суд

  встановив

Позивач 19 жовтня 2010 року  звернувся до суду з позовом  до відповідача, в якому просить відновити пропущений строк для звернення до суду за 2010 рік, зобов'язати відповідача виплатити їй недоплачене підвищення до пенсії за 2010 рік, як  дитині війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, мотивуючи тим, що це підвищення до пенсії не виплачувалось у повному обсязі і стягнути з відповідача 1296 грн. 00 коп..

В судове засідання позивач не з'явилась, надав суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність  сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з травня 2010 року  з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України, та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, що підтверджується паспортом, тому має право користуватися пільгами, передбаченими Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, в тому числі  право на підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, позивач має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, що втратили працездатність.

Згідно зі ст. 52 Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2010 рік затверджений з 01 січня -695 грн., з 01 квітня -706 грн., з 01 липня 709 грн., з 01 жовтня –723 грн..

Підпунктом 2 п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107 -VI від 28.12.2007 року текст ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладений в такій редакції : "Дітям війни ( крім  тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для  учасників війни".

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп-2008 підпункт 2 п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 107 -VI від 28.12.2007 року визнаний таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційними).

При цьому Конституційний Суд України неодноразово зазначив, що  Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України  зупиняти дію окремих законів України та (або) будь - яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин, закон України про Державний бюджет України на відповідний рік має чітко визначену сферу регулювання, та ним не можна вносити зміни до інших Законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, встановлювати інше правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини.  Також, Конституційний  Суд України зазначив, що, це суперечить вимогам ст. 3  Закону України " Про соціальний захист дітей війни", згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами.

Звуження змісту  та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня ( ст. 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти  або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Відтак, відповідач з 22 травня 2008 року повинно було нарахувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" указані правові норми втратили чинність і застосуванню не підлягали.

Якщо чинне правове  положення передбачає певні виплати і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини 1 ст. 58 Конституції України реалізація особою права, що пов'язане з отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно - правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відповідно до ч.3 ст. 22, ст. 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально - економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів ( їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.

Право на отримання підвищення до пенсії, встановленої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

Отже, положення Законів України "Про державний бюджет України" на відповідний рік, не може бути застосовані в частині розрахунку  розміру цієї допомоги дітям війни, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Конституції України та міжнародному праву.

Таким чином, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне  грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 01 травня 2010 року по 31 грудня 2010 року включно.

Стосовно вимог в частині стягнення конкретного розміру підвищення до пенсії, то суд не може обчислити та визначити конкретній розмір, належний до виплати позивачу, оскільки це повноваження відповідача.

Керуючись  ст. 159-163, 104-105, 161, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни", Конституцією України, Законом України «Про загальнообов,язкове державне пенсійне страхування»,  суд     

  ПОСТАНОВИВ

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Севастополя відповідно до вимоги ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»провести ОСОБА_1 виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до положень ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов,язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року  № 1058-ІV, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, за період з 01 травня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з урахуванням виплачених сум.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання її копії сторонами по справі.

Суддя Гагарінського

Районного суду м. Севастополя    підпис \                                         І.А. Євдокімова

З оригіналом згідно

Постанова не набрала законної сили

Суддя Гагарінського

Районного суду м. Севастополя                                                                І.А. Євдокімова  

 
 Гагарінський районний суд м. Севастополя

____________________________________________________________________________________

Перша інстанція

Код суду 27-02

Справа № 2а-1004\2011

  УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  22 липня 2011 року                                    Гагарінський районний суд м. Севастополя

 у складі :                   головуючого судді:          Євдокімової І.А.

при секретарі                    Ткаченко      К.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі  адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Севастополя  про стягнення недоплаченої суми підвищення до пенсії, суд

  встановив

Позивач 19 жовтня 2010 року  звернулася до суду з позовом  до відповідача, в якому просить відновити пропущений строк для звернення до суду за 2010 рік, мотивуючі тим, що про належні їй виплати  повідомлено не було, тому про порушення її прав їй стало відомо тільки у вересні 2010 року, зобов'язати відповідача виплатити їй недоплачене підвищення до пенсії за 2010 рік, як  дитині війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, мотивуючи тим, що це підвищення до пенсії не виплачувалось у повному обсязі і стягнути з відповідача 1296,00 грн..

Відповідно до ст.. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом. Для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється  з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

В даному випадку підстав для поновлення строку  не встановлено.

Керуючись ст.. 99, 100 КАС України, суд

  УХВАЛИВ

  Заяву ОСОБА_1  про поновлення пропущеного строку для звернення до суду  з адміністративним позовом  до  Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Севастополя  про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії –залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено  без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

  Суддя Гагарінського

Районного суду м. Севастополя    підпис \                                         І.А. Євдокімова

З оригіналом згідно

Ухвала не набрала законної сили

Суддя Гагарінського

Районного суду м. Севастополя                                                                І.А. Євдокімова