Справа № 22ц-1405/2006 р. Головуючий у першій інстанції
Мамонова О.Є.
Категорія - цивільна Доповідач - Губар В.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2006 р. Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
Головуючого-судді Іваненко Л.В.
суддів: Губар В.С, Шемець Н.В.
при секретарі Пац Т.М.
з участю: позивача ОСОБА_1,
представника відповідача - Вишневецького Є.Є.,
Григора А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Чернігівського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Чернігівспиртгорілка» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 липня 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Чернігівспиртгорілка» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним вище позовом, в якому просив скасувати наказ НОМЕР_1 про його звільнення поновити його на посаді першого заступника генерального директора Чернігівського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Чернігівспиртгорілка».
Свої вимоги обґрунтовує тим, що:
· він був звільнений з роботи без погодження з керівництвом концерну «Укрспирт», що передбачено п. 5.2 Статуту об"єднання «Чернігівспиртгорілка»;
· при звільненні йому не була запропонована інша робота, хоча в штатний розпис до його звільнення були введені декілька посад;
· йому не було надане переважне право на укладення трудового договору у разі повторного прийняття на роботу на аналогічну посаду, тобто на посаду головного інженера об'єднання, яка була додатково введена через декілька днів після його звільнення і на неї був призначений ОСОБА_2;
· з 03 по 13 березня 2006 р. він працював на посаді, відсутній в штатному розписі.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 липня 2006 р. позов задоволено, поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді першого заступника генерального директора Чернігівського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Чернігівспиртгорілка», скасовано наказ генерального директора об"єднання «Чернігівспиртгорілка» НОМЕР_1, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 5433 грн. 63 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу; 59 грн. 50 коп. державного мита на користь держави; ЗО грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в розмірі 2014 грн. 74 коп. підлягає негайному виконанню.
В апеляційній скарзі Чернігівське обласне державне об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Чернігівспиртгорілка» просить рішення скасувати, посилаючись на те, що судом неправильно розтлумачено зміст ст.. 49 КЗпП України. Зокрема, наказ НОМЕР_2 попереджав про можливе вивільнення, тобто на той час впевненості, що буде звільнення не було; не було погоджено з концерном „Укрспирт" скасування відповідних посад; не був погоджений новий штатний розпис; не затверджений кошторис. За твердженням апелянта з наказом НОМЕР_2 позивач був ознайомлений, але підписатися відмовився. Апелянт наполягає, що на момент попередження і звільнення позивача та протягом часу дії попередження вільних вакансій на підприємстві не було, тому вважає, що звільнення було проведено у відповідності до трудового законодавства.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 5433 грн. 63 коп. скасувати та прийняти нове рішення про стягнення на його користь 8009 грн. 43 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що судом в порушення п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02 95 р. неправильно визначено середньоденний заробіток в сумі 68 грн. 31 коп., хоча насправді його середньоденний заробіток становив 103 грн. 35 коп., що і стало причиною стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в заниженому розмірі. Вказує на те, що суд в порушення ст. 117 КЗпП України (в редакції* від 20 грудня 2005 р.) вираховував з середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу 1908 грн. 48 коп. допомоги по безробіттю виплаченої Корюківським районним центром зайнятості.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового розгляду, доводи апеляційних скарг, обговоривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
По справі встановлено, що на підставі наказу НОМЕР_4 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду першого заступника генерального директора Чернігівського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Чернігівспиртгорілка», а наказом НОМЕР_1. звільнений з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (в зв'язку з реорганізацією).
У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Визнаючи звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України незаконним, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не дотриманий порядок його звільнення, а саме в порушення ст.. 492 КЗпП України не запропонувало йому посаду зав канцелярією відділу маркетингу і реалізації та організаційного забезпечення, яка була введена згідно штатного розпису з 03.03.06 р. і на яку було переведено ОСОБА_3, яка була прийнята на роботу вже після попередження ОСОБА_1 про наступне звільнення. Висновок суду в цій частині відповідає обставинам справи і ґрунтується на повно і всебічно досліджених доказах і вимогах чинного трудового законодавства і апеляційний суд визнає його вірним.
Між тим, постановляючи рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 5433 грн. 63 коп., суд першої інстанції виходив з довідки відповідача НОМЕР_3, згідно якої середньоденна заробітна плата позивача на момент звільнення складала 68 грн. 31 коп..
Проте з таким висновком суду першої інстанції, апеляційний суд погодиться не може і приходить до висновку, що в цій частині рішення суду підлягає зміні з ухваленням нового рішення на підставі наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Сума виплати за період вимушеного прогулу визначається відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 лютого 1995 р. № 100.
Фактичний заробіток ОСОБА_1 за останні два місяці роботи (січень, лютий 2006 р.) становив 4030 грн. 53 коп., кількість робочих днів - 39. Таким чином, середньоденний заробіток позивача становив 103 грн. 35 коп. (4030,53 : 39 = 103,35).
Розмір середньоденного заробітку в сумі 68 грн. 31 коп., зазначений в довідці відповідача від 30.06.06 р. на якій ґрунтується висновок суду першої інстанції, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки його розрахунок проведений з порушенням Порядку обчислення середньої заробітної плати і спростовується довідкою відповідача від 3 серпня 2006 р..
Визнаючи середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, апеляційний суд виходить з таких розрахунків (14 робочих днів березня 2006 р. х 103,35 грн.) + (19 робочих днів квітня 2006 р. х 103,35 грн.) + (20 робочих днів травня 2006 р. х 103,35 грн.) + (20 робочих днів червня 2006 р. х 103,35 грн.) + (5 робочих днів липня 2006 р. х 103,35 грн.), що становитиме 8009 грн. 43 коп., а враховуючи те, що Корюківським районним центром зайнятості позивачу виплачено 1908 грн. 48 коп. допомоги, то стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає 6100 грн. 95 коп..
Доводи ОСОБА_1 про неправомірність вирахування з середнього заробітку за час вимушеного прогулу суми допомоги, яку він отримав в центрі зайнятості є безпідставними і ґрунтуються на неправильному розумінні ст.. 117 КЗпП України.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню, з підстав передбачених ст.. 308 ЦПК України, а апеляційна скарга ОСОБА_1 частковому задоволенню, з підстав передбачених п.п. З, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.
Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід змінити, визначивши середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 6100 грн. 95 коп.. В решті рішення постановлено на підставі повно і всебічно досліджених обставини, а тому підстав для його зміни та скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ч. 2 ст. 235 КЗпП України, п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 лютого 1995 р. № 100, ст.ст. 209, 218, 307, 308, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК У країни,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Чернігівського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Чернігівспиртгорілка» - відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 липня 2006 р. змінити в частині стягнутої суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши його в сумі 6100 грн. 95 коп..
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 2 місяців.