Справа № 22ц -1330/2006 Головуючий у 1 інстанції - Клопот С.Л.
Категорія - цивільна Доповідач - Лакіза Г.П.
УХВАЛА
Іменем України
31 серпня 2006 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді Лакізи Г.П.
суддів Нечасного Л.А., Скрипки А.А.
при секретарі Вареник О.М.,
з участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, відповідачів
ОСОБА_3., ОСОБА_4, представника відповідача Деснянської районної ради м.Чернігова Корнієнко Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Деснянської районної ради м. Чернігова, третя особа - КП ЖКГ Деснянського району м. Чернігова, про визнання недійсними і скасування розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності, договору дарування, визнання права на проживання, встановлення порядку користування жилими приміщеннями, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2006 року ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2006 року, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ОСОБА_3 посилаються на те, що судом першої інстанції під час судового розгляду справи недотримані засади рівності учасників судового процесу перед законом і судом; що справа розглянута формально, без з"ясування фактичних обставин справи. її онук ОСОБА_1 був прописаний в її квартирі з 07.06.1990 року хоч і постійно, але на час його лікування. Так як він вилікувався, і був призваний на службу у Збройні Сили України, і його прописка в її квартирі втратила силу. Таким чином, вона на законних підставах приватизувала квартиру. За місцем проживання батьків відповідача на нього двічі одержувалась житлова площа, а тому права на її житлову площу він не має. Крім того, вона листом повідомляла ОСОБА_1 про те, що квартиру вона приватизувала на себе; знала про приватизацію квартири і його мати, яка неодноразово в телефонних розмовах наполягала, щоб вона на ОСОБА_1 зробила договір дарування. Тому вважає, що строки давності відповідач пропустив. Крім того, суд не врахував неправомірну поведінку відповідача в квартирі, що підтверджується матеріалами перевірок, проведених працівниками міліції. Внаслідок такої поведінки відповідача їх спільне проживання в квартирі неможливе.
Оскарженим рішенням суду задоволений позов ОСОБА_1 визнано недійсним та скасованое розпорядження органу приватизації Деснянської районної ради м. Чернігова НОМЕР_1 щодо приватизації ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 та визнано недійсним договір дарування вказаної квартири, укладений 18.11.2005 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 За ОСОБА_1 визнано право на проживання в зазначеній квартирі. Встановлено порядок користування цією квартирою: в користування ОСОБА_1 виділено кімнати площею 11,2 та 9,3 кв.м., кімнату площею 17,8 кв.м, виділено у користування ОСОБА_3, а решту приміщень залишено в їх спільному користуванні. КП ЖКГ Деснянського району м. Чернігова зобов'язано відкрити окремі особові рахунки на спірну квартиру.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд вважає, що скарга підлягає відхиленню, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлено, що ОСОБА_3 була наймачем трикімнатної квартири АДРЕСА_1. З 07.06.1990 року в цій квартирі був прописаний постійно її онук ОСОБА_1 03.12.1992 року ОСОБА_1 був виписаний із квартири в зв'язку з призовом на строкову військову службу. Одразу ж після закінчення військової служби, у січні 1995 року ОСОБА_1 знов прописався і проживав у спірній квартирі. Наведені обставини підтверджуються, крім пояснень позивача, особовим рахунком на спірну квартиру, довідкою паспортної служби, записами у військовому квитку ОСОБА_1 (а.с. 7,10, 11-20), такі обставини не заперечувала і відповідач ОСОБА_3 Відповідно до ст. 71 Житлового кодексу України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутніми членами сім'ї наймача протягом усього періоду проходження строкової військової служби та протягом шести місяців з дня закінчення проходження служби. Доводи відповідачки ОСОБА_3. про те, що ОСОБА_1 був прописаний в спірній квартирі лише на період лікування, і тому після призову його на військову службу він втратив право користування цією квартирою, суперечать встановленим обставинам справи та вимогам житлового законодавства. Таким чином, на період тимчасової відсутності ОСОБА_1 в спірній квартирі в зв'язку з проходженням дійсної військової служби за ним зберігалось право користування житлом. Саме в цей період тимчасової відсутності ОСОБА_1 в спірній квартирі, коли в зв'язку з проходженням дійсної військової служби за ним зберігалось право користування цим житлом, відповідачка ОСОБА_3 13.04.1993 року подала до органу приватизації Деснянського райвиконкому м. Чернігова заяву про приватизацію спірної квартири, не повідомивши орган приватизації про те, що за ОСОБА_1 на період проходження військової служби зберігається право на житло в цій квартирі, і відповідно до розпорядження органу приватизації - виконкому Деснянської районної Ради народних депутатів м. Чернігова НОМЕР_1 року ОСОБА_3 23.06.1993 року видане свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1(а.с. 70, 68, 66). Згідно з Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 року та ст. 5 „Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян", затвердженого Наказом Державного комітета України з житлово-комунального господарства від 15.09.1992 р. № 56, прийнятого відповідно до названого Закону, квартири передаються в приватну власність одиноким наймачам і в спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім"ї наймача, до яких відносяться громадяне, які постійно проживають в квартирі разом з наймачем або за якими зберігається право на житло. Оскільки за ОСОБА_1 як за членом сім"ї наймача зберігалось право на житло на період проходження дійсної віськової служби, приватизація спірної квартири могла відбутись лише за наявності його письмової згоди та з передачею квартири у спільну власність. ОСОБА_1 не давав письмової згоди на приватизацію квартири, а тому спірна квартира була передана у приватну власність ОСОБА_3 в порушення Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" та „Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян". Суд встановив, що позивачу стало відомо про факт приватизації в 2005 році, в зв'язку з розглядом іншої цивільної справи. Враховуючи наведене, суд дійшов вірного та обгрунтованого висновку про те, що розпорядження органу приватизації виконкому Деснянської районної Ради народних депутатів м. Чернігова НОМЕР_1 року та свідоцтво про право власності на квартиру ім"я ОСОБА_3. підлягають визнанню недійсними, а право ОСОБА_1 на користування ним житлом у спірній квартирі підлягає поновленню. Також місцевий суд обґрунтовано зазначив, що підлягає визнанню недійсним і договір дарування спірної квартири, укладений 18.11.2005 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, оскільки правовою підставою для оформлення даного договору було свідоцтво про право власності ОСОБА_3. на квартиру, яке вона одержала незаконно.
Судом першої інстанції з"ясовані всі суттєві обставини даної справи, досліджено достатньо доказів для правильного вирішення справи, дослідженим доказам дана належна правова оцінка. Згідно пояснень відповідачки ОСОБА_3. в апеляційному суді, безпосередньо порядок користування квартирою, визначений місцевим судом, вона не оспорює.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.