Справа № 22а-488\2006 p.
Головуючий у 1-й інстанції: Артюх К.В. Доповідач: Острянський В.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 вересня 2006 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - Острянського В.І., суддів - Нечасного Л.А., Редьки А.Г.
при секретарі - Вареник О.М. з участю сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою представника начальника Центрального управління військових сполучень ЗСУ - начальника військових сполучень ЗСУ на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 червня 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника Центрального управління військових сполучень ЗСУ Григорова Олександра Миколайовича та начальника служби підготовки шляхів сполучень ЗСУ Сорочинського Олександра Анатолійовича про визнання дій неправомірними та про зобов"язання виконати певні дії, - встановив: У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до начальника Центрального управління військових сполучень ЗСУ - начальника військових сполучень ЗСУ, посилаючись на те, що 18 січня 2006 року в комендатурі залізничної станції Чернігів було проведено перевірку стану служби військ та окремих питань повсякденної діяльності начальником Управління служби військ Генерального штабу ЗСУ генерал-майором Уразовим І.Ю. , що після цього 24 і 27 січня 2006 року за наказом суб"єкта оскарження комісія провела перевірку повторно і за результатами роботи цієї комісії був складений наказ НОМЕР_1 начальником Центрального управління військових сполучень ЗСУ - начальника військових сполучень ЗСУ.
Що він був ознайомлений з цим наказом 1 березня 2006 року і вважає, що наказ є незаконним і упередженим щодо нього та не відповідає дійсності. Згідно з цим наказом позивачу винесено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Позивач, вважаючи, що наказ є неправомірним, таким, що порушує його права з огляду на те, що на час перевірки 27 січня 2006 року він знаходився на стаціонарному лікуванні і не міг давати пояснення перевіряючим; в порушення правил ст. 86 Дисциплінарного статуту з ним після службового розслідування не проведено бесіду, не було ознайомлено з матеріалами службового розслідування; що всі попередні перевірки за час його служби відмічали належну бойову і мобілізаційну готовність, просив суд визнати дії начальника Центрального управління військових сполучень ЗСУ - начальника військових сполучень ЗСУ щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення 4 лютого 2006 року у вигляді попередження про неповну службову відповідність -неправомірними та зобов'язати начальника Центрального управління військових сполучень скасувати наказ НОМЕР_1 в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 червня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Дії тимчасово виконуючого обов"язки начальника Центрального управління військових сполучень Збройних Сил України - начальника військових сполучень ЗСУ щодо накладення стягнення на позивача від 4 лютого 2006 року у вигляді попередження про неповну службову відповідність визнано неправомірними.
Зобов"язано начальника Центрального управління військових сполучень Збройних Сил України - начальника військових сполучень ЗСУ пункт 7 наказу №6 від 4 лютого 2006 року щодо попередження ОСОБА_1 про неповну службову відповідність за незабезпечення належного рівня службової діяльності, недоліки в бойовій та мобілізаційній готовності комендатури військових сполучень залізничної станції Чернігів - скасувати.
У апеляційній скарзі представник начальника Центрального управління військових сполучень Збройних Сил України - начальника військових сполучень ЗСУ Клипа О.М. ставить питання про скасування рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 червня 2006 року та про ухвалення нового рішення , вказуючи на те, що суд неповно з"ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.
Постановивши оскаржувану постанову, місцевий суд виходив з того, що відповідно до правил розділу Ш Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення; що службове розслідування проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та ступеня вини військовослужбовця і наведене вимагає дачі пояснень самого військовослужбовця та його безпосередньої участі в здійсненні службового розслідування, однак в матеріалах справи відсутні дані щодо участі в службовому розслідуванні позивача по справі, яке проводилось 27-28 січня 2006 року в комендатурі військових сполучень ст. Чернігів, до того ж ОСОБА_1 з 26 січня по 9 лютого 2006 року перебував на стаціонарному лікуванні в медичному закладі (а.с. 58) і не міг дати свої пояснення щодо предмету і висновків службового розслідування; що в порушення вимог ст. 86 цього Статуту відповідач не провів бесіду з позивачем з приводу виявлених недоліків у службовій діяльності військової установи за підсумками службового розслідування ; що висновки перевірки 18 січня 2006 року (а.с. 9-10) та службового розслідування від 28 січня 2006 року (а.с. 19-35), де звертається увага на недоліки, що тривають роками і які були покладені в основу оскаржуваного наказу щодо позивача, суперечать актам підсумкових перевірок комендатури ст. Чернігів, що є дійсними, від 13 жовтня 2004 року (а.с. 59-67) та від 14 жовтня 2005 року (а.с. 68-76), у яких спростовуються висновки останньої перевірки та службового розслідування за січень 2006 року щодо наявності чисельних порушень службової діяльності та служби військ в комендатурі ст. Чернігів.
Крім того, деякі положення і висновки оскаржуваного наказу щодо позивача, суперечать Дисциплінарному статуту та фактичним обставинам справи.
Зокрема, зі змісту наказу від 4 лютого 2006 року (а.с. 6) слідує, що ОСОБА_1 зобов"язаний перевіряти журнал та скарги громадян щомісяця, однак статтею 122 Дисциплінарного статуту передбачено, що командир не рідше одного разу в квартал проводить перевірку стану цієї роботи; що згідно акту передачі від 10.09.04 р. комендатура ст. Чернігів була передана у підпорядкування начальнику управління -начальнику військових сполучень на залізничному транспорті України 10 вересня 2004 року (а.с. 104-108), однак у оскаржуваному наказі та висновках службового розслідування від 28 січня 2006 року зазначено, що комендатуру ст. Чернігів перепідпорядковано від Північного ОК до ЦУВІСП ЗС України, що не відповідає дійсності.
Тому місцевий суд, давиш оцінку наявним у справі доказам, яка грунтується на безпосередньому , всебічному, повному та об"єктивному їх дослідженні та врахувавши правило ч.2ст. 71 КАС України про те, що обов'язок доказування правомірності свого рішення покладено законом на відповідача в справі, прийшов до висновку про необхідність задоволення вимог адміністративного позову.
Такий висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав правильну оцінку і не суперечить нормам чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно дослідив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови місцевого суду і не знайшли свого підтвердження в засіданні апеляційного суду.
Тому керуючись ст. ст. 195,196,198, .200, 206 КАС України апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника начальника Центру управління військових сполучень ЗСУ - начальника військових сполучень ЗСУ -відхилити.
Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набуває чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набуття законної сили.