Справа № 22ц-1422\2006 p.

Головуючий у 1-й інстанції; Бараненко C.M.

Доповідач: Редька А.Г.

УХВАЛА ІМ"ЯМ   УКРАЇНИ

8 вересня 2006 року                              місто Чернігів

Апеляційний    суд    Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Євстафієва О.К., суддів - Школьного В.В., Редьки А.Г.,

при секретарі - Кукса M.B.,

за участі позивача,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 25 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на утримання,

встановив:

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 16 квітня 2004 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на її утримання у розмірі 1\6 частини усіх видів заробітку(доходу)щомісяця.

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив припинити право ОСОБА_2 на отримання від нього аліментів на її утримання, посилаючись на зміну матеріального становища як стягувача аліментів ОСОБА_2., так і його, т.щ. ОСОБА_2. отримує пенсію по інвалідності у більшому розмірі, а його заробітна плата фактично зменшилася і після відрахування аліментів він отримує менше встановленого прожиткового мінімуму.

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 25 липня 2006 року відмовлено у задоволенні позову. Суд дійшов висновку про відсутність обставин, передбачених ст.82 СК України, що давали б підстави для припинення права ОСОБА_2. на отримання аліментів на її утримання.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач ОСОБА_2. у письмових запереченням просить залишити рішення суду без змін, посилаючись, що доводи позивача надумані, вона потребує матеріальної допомоги, а позивач спроможний її надавати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 не може бути задоволена.

Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами документи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив обставини справи і висновок суду грунтується на матеріалах справи та законі.

Відповідно до ст.82 СК України право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, реєстрації ним повторного шлюбу, одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги, платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу, а також у випадках, передбачених ст.ст.83,85,87,89 СК України.

За матеріалами справи встановлено, що стягувач аліментів непрацездатний, інвалід 1 групи, має незначні доходи і потребує матеріальної допомоги, платник аліментів має постійний заробіток, який значно вище встановленого прожиткового мінімуму, та спроможний надавати таку матеріальну допомогу. Розмір матеріальної допомоги визначено рішення суду від 16 квітня 2004 року і матеріальне становище сторін не змінилося.

Посипання позивача ОСОБА_1, що після утримання аліментів його доходи менше прожиткового мінімуму не дають підстав для звільнення його від сплати аліментів. Надані документи свідчать, що його реальні доходи значно вище і він спроможний надавати матеріальну допомогу.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що жодної з підстав, передбачених законом, для припинення права ОСОБА_2 на отримання аліментів на іі утримання з ОСОБА_1 не встановлено.

Рішення суду ухвалено відповідно до вимог матеріального та процесуального закону і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись   ст.ст.307,308,314,315,319   Цивільного   процесуального кодексу України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 25 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набуває чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.