Справа № 22-ц-1462/2011
Категорія 10
Головуючий у 1 інстанції Барашков В.В.
Суддя-доповідач Васильковський В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Васильковського В.М.
суддів: Матківського Р.Й., Проскурніцького П.І.
секретаря Кіндрата В.П.,
з участю позивачки ОСОБА_2
представників ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача управління Держкомзему в м. Івано-Франківську про встановлення права користування чужою земельною ділянкою (земельного сервітуту) за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 27 липня 2011 року, -
ВСТАНОВИЛА:
в квітні 2011 року ОСОБА_2 звернулася з даним позовом, мотивуючи його тим, що вона є власником земельної ділянки на АДРЕСА_1. З ОСОБА_5 існує спір щодо частини земельної ділянки, яка була дорогою, що вела до її земельної ділянки, а також прокладено труби водопостачання сусіднього багатоквартирного будинку. Відповідачка загородила проїзд по дорозі, влаштувала на ній город, що унеможливило вільний прохід та проїзд до її, позивачки земельної ділянки та зробило неможливим використання її за цільовим призначенням. Тому просила встановити за нею, ОСОБА_2 та членами її сім’ї право земельного сервітуту (право проходу і проїзду) стосовно земельної ділянки, яка належить ОСОБА_5 і розташована на АДРЕСА_1, визначити межі дороги (земельного сервітуту) та порядок користування нею.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 27 липня 2011 року в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про встановлення права користування чужою земельною ділянкою (земельного сервітуту) відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права зазначає, що судом не досліджено всіх обставин справи, не надано правової оцінки діям відповідачки щодо обгородження земельної ділянки та заборони на її використання іншими особами, в тому числі і позивачу. Згідно рішення Івано-Франківської міської ради від 20.05.2008 року на відповідачку покладено обов’язок встановлення земельного сервітуту на частину земельної ділянки, під якою проходять системи водопостачання сусіднього багатоквартирного будинку. Відмовляючи в задоволенні позову суд не взяв до уваги те, що відповідно до технічного паспорту на її домоволодіння, заїзд у гараж установлено саме через ту частину земельної ділянки відповідачки, на яку вона просить встановити сервітут. Вона постійно користувалася цим заїздом до набуття права власності відповідачкою на земельну ділянку. Не взяв до уваги суд наявні довідки архітектури та земельного відділу. Судом не з’ясовано причин відсутності представника земельного відділу Івано-Франківського міськвиконкому, якого залучено до справи, чим порушено вимоги процесуального права. Тому просила рішення Івано-Франківського міського суду від 27 липня 2011 року скасувати, постановити нове рішення, яким її позовні вимоги задоволити повністю.
У засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, представники відповідачки доводи апеляційної скарги заперечили.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони у справі є суміжними землекористувачами. Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 20.03.2006 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0248 га, що розташована на АДРЕСА_1. Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 07.08.2008 року ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,0117 га, що розташована на АДРЕСА_2.
Відмовляючи в позові ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не надала доказів про те, що нормальне господарське використання її земельної ділянки неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб сервітутаря неможливо здійснити яким-небудь іншим способом та вказати вид земельного сервітуту. Позивачкою не доведено тієї обставини, що вона зверталася до відповідачки з проханням обговорити умови встановлення сервітуту.
Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Згідно із ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
За змістом ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Частинами 1, 2 ст. 100 ЗК України визначено, що власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 402 ЦК України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. Судом встановлено, що з такою вимогою позивачка безпосередньо до власника земельної ділянки ОСОБА_5 не зверталась і в добровільному порядку це питання не вирішувалось.
Крім того, позивачка всупереч вимогам законодавства, що регулює спірні правовідносини не вказує, на яку саме площу, в якому обсязі та в яких межах земельної ділянки, що належить на праві приватної власності відповідачки, суд повинен накласти сервітутні обмеження; на який строк слід встановити сервітутні обмеження щодо земельної ділянки ОСОБА_5; не зазначає вид земельного сервітуту: платний або безоплатний, постійний чи строковий; чи не існує іншої можливості задовольнити потреби у доступі (проході і проїзді) до земельної ділянки позивачки.
Доводи апеляційної скарги про те, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 20.05.2008 року на відповідачку покладено обов’язок встановлення земельного сервітуту на частину земельної ділянки, під якою проходять системи водопостачання сусіднього багатоквартирного будинку, колегія суддів відхиляє. Як видно із договору від 09.09.2010 року № 741, ОСОБА_5 (власник) надала КП «Івано-Франківськводоекотехпром» право (земельний сервітут) щодо експлуатації водопровідного вводу на земельній ділянці, що розташована на АДРЕСА_2, згідно зазначеного рішення Івано-Франківської міської ради.
Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно досліджено обставини справи, зібраним доказам дана належна оцінка.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, повно і всебічно встановивши обставини справи та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми і ухвалив законне й справедливе рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 27 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача управління Держкомзему в м. Івано-Франківську про встановлення права користування чужою земельною ділянкою (земельного сервітуту) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Васильковський В.М.
Судді: Матківський Р.Й.
ОСОБА_6