1
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2011 року м. Полтава Справа № 2а-1670/7100/11
Суддя Полтавського окружного адміністративного І.С. Шевяков, розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до Підрозділу примусового виконання рішень суду відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови, -
В С Т А Н О В И В:
29 серпня 2011 року Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень суду відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови про накладення штрафу від 22.07.2011 року ВП № 25162186.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 22.07.2011 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 680 грн. на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду на підставі виконавчого листа № 2-а-4077/2010, виданого Київським районним судом м. Полтави 04.02.2011 року. Вважає, що вказана постанова про накладення штрафу є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки рішення суду у добровільному порядку частково було виконано в термін наданий державним виконавцем для добровільного виконання, а саме в межах суми стягнення за один місяць. Вважає, що стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області штрафу є безпідставним, адже штраф накладається лише в разі невиконання боржником рішення суду в термін для добровільного виконання. Факт невиконання рішення суду вчасно належним чином державний виконавець не встановив, а тому прийняте рішення про накладення штрафу є необгрунтованим.
В судове засідання позивач направив представника.
Представник відповідача під час розгляду справи надав письмове заперечення на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необгрунтованість та безпідставність. Просив справу розглядати без його участі.
Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених даною статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Представник позивача проти розгляду справи у письмовому провадженні не заперечував.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою Київського районного суду в м. Полтаві у справі № 2-а-4077/2010 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01 вересня 2008 року на підставі наданої Полтавським обласним військовим комісаріатом довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.09.2008 року. Дане рішення прийнято судом у процедурі скороченого провадження та підлягає негайному виконанню.
Для примусового виконання вказаного рішення суду Київським районним судом в м. Полтаві видано виконавчий лист № 2-а-4077/2010 від 04.02.2011 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
На виконання частини другої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Степаненко І.А. 17.03.2011 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 25162186, та надано 7-денний строк для добровільного виконання рішення суду.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у вказаний строк судове рішення повністю не виконало.
За невиконання без поважних причин судового рішення у справі № 2-а-4077/2010 року постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Степаненко І.А. від 22.07.2011 року на відповідача накладено штраф у сумі 680 грн.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи правомірність прийнятої державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Степаненко І.А. постанови про накладення штрафу від 22.07.2011 року ВП № 25162186 суд зазначає наступне.
Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Зміст дій, які повинен вчиняти державний виконавець з приводу примусового виконання судових рішень, передбачений, зокрема, статтею 89 зазначеного Закону, згідно якої у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Позивач не надав суду доказів наявності поважних причин невиконання судового рішення, які в силу зазначеної норми визначені законодавцем, як єдина підстава для звільнення від юридичної відповідальності у вигляді накладення штрафу за невиконання судового рішення.
Факт того, що позивачем (боржником) не виконано судове рішення у наданий державним виконавцем для добровільного виконання строк доведено, відсутність повного його виконання не заперечував і позивач у своєму позові.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і спрямована на виконання рішення суду, а позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя І.С. Шевяков