ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2006 р. | № 35/84 |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого: | Першикова Є.В., |
суддів: | Муравйова О.В., |
Ходаківської І.П., |
розглянула |
касаційну скаргу | відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (далі Товариство) |
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
від | 19.07.06 |
у справі | № 35/84 |
господарського суду | Дніпропетровської області |
за позовом | Товариства |
до | державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі Підприємство) |
про | стягнення 1 022 139,43 грн. за спожиту електроенергію |
В засіданні взяли участь представники
- позивача: | Лазогинська В.Л. (за дов. № 330-Д від 15.09.06); |
- відповідача: | Діденко Р.А. (за дов. № 496 від 02.03.06); Малюга О.С. (за дов. № 60 від 01.01.06); Горбач С.О. (за дов. № 257 від 01.01.06). |
Ухвалою від 08.09.06 колегії суддів Вищого господарського суду України у тимчасовому складі: головуючий – Першиков Є.В., судді –
Шаргало В.І., Жаботина Г.В., утвореному розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 04.09.06, касаційна скарга Товариства № 10/836 від 17.08.06 була прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 28.09.06.
У зв’язку з значною завантаженістю суддів Шаргала В.І.,
Жаботиної Г.В., розпорядженням від 26.09.06 заступника Голови Вищого господарського суду України для розгляду справи № 35/84 господарського суду Дніпропетровської області, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 28.09.06 колегією суддів у складі: головуючий –Першиков Є.В. (доповідач), судді Шаргало В.І., Жаботина Г.В. без початку перегляду по суті, створено колегію суддів у наступному тимчасовому складі: головуючий –
Першиков Є.В., судді Муравйов О.В., Ходаківська І.П.
Про вказані обставини представників сторін було повідомлено на початку судового засідання 28.09.06. Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 28.09.06 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 28.03.06 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Широбокова Л.П.) Товариству в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою від 19.07.06 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Шуби І.К., суддів –Кузнецової І.Л., Чимбар Л.О.) рішення від 28.03.06 господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін, а апеляційна скарга Товариства без задоволення.
Рішення попередніх судових інстанцій мотивовані недоведеністю Товариством обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо заниження показників обсягу фактично спожитої Підприємством електроенергії на належному йому об'єкті за визначений період. Так, при винесенні рішень судами було враховано, що Товариством не було надано до суду доказів, що спірний трансформатор струму не відповідає проектній документації чи експлуатується Підприємством з порушенням Правил користування електричною енергією, натомість, попередні судові інстанції прийшли до висновку, що матеріалами справи доведено, що зазначений вузол обліку введено в експлуатацію, та зауважень щодо нього Товариством не надавалось. Також, судами враховано, що акт про порушення Правил користування електричною енергією фактично було складено Товариством в односторонньому порядку, оскільки матеріалами справи доведено, що особа, яка підписала акт, як представник споживача, не має повноважень на представлення інтересів Підприємства.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 28.03.06 та постанову від 19.07.06 скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким стягнути з Підприємства на користь Товариства 1 022 139,43 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що процесуальні акти були прийняті судами з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 4.1, 7.15, 7.30 Правил користування електричною енергією, ст. 526 Господарського кодексу України.
Зокрема, скаржник зазначає, що факт експлуатації Підприємством спірного трансформатора струму з порушенням п. 7.15 Правил користування електричною енергією підтверджується актом від 06.05.04 № 402-ЭИ, яким було зафіксовано факт навантаження трансформатора струму Підприємства менш 5% припустимого. При цьому, скаржник вказує, що зауважень та заперечень представником споживача в акті не зазначено.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Підприємство щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить залишити оскаржені рішення та постанову без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи та наданих сторонами доказів по справі, 06.05.04 представниками Товариства в присутності начальника тягової підстанції ст.Почтовая-Сирень Количева В.І. було складено акт № 402ЭИ (далі Акт) про порушення Правил користування електричною енергією для юридичних і фізичних осіб –суб'єктів підприємницької діяльності
Судовими інстанціями встановлено, що в Акті визначено, що споживач порушив вказані Правила шляхом експлуатації систем розрахункового обліку із завищеним трансформатором струму, в результаті чого відбулося недоврахування електроенергії з листопада 2003 року по березень 2004 року та у травні 2004 року, у зв'язку з чим, вважаючи, що мав місце неналежний, занижений облік спожитої електроенергії Підприємством, Товариство посилаючись на положення п. 7.15 Правил користування електричною енергією згідно проведеного ним розрахунку донарахувало Підприємству за спожиту електроенергію з листопада 2003 року по березень та за травень 2004 року плату в сумі 1 022 135,44 грн.
При вирішенні спору місцевим судом та під час перегляду справи в апеляційному порядку судом апеляційної інстанції встановлено, що вказаний Акт було складено представником Товариства в односторонньому порядку, оскільки матеріалами справи не було підтверджено наявність у особи, зазначеної як представник споживача (начальника тягової підстанції ст.Почтовая-Сирень Количева В.І.) права діяти від імені Підприємства, а на підставі посадової інструкції зазначеного працівника судові інстанції прийшли до висновку про відсутність у Количева В.І. таких повноважень.
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до п. 7.31 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 № 28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.96 за № 417/1442 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) /далі Правила/, у разі виявлення уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці оформляється двосторонній акт порушень за встановленою формою. Акт складається у присутності представника споживача в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови споживача підписати акт робиться запис про відмову.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що пунктом 7.15 Правил встановлено, що у разі зменшення середнього завантаження за розрахунковий період вимірювальних трансформаторів струму в порівнянні з передбаченим технічними умовами, проектною документацією та вимогами "Правил устройства электроустановок" щодо завантаження трансформаторів струму (при мінімальній споживаній потужності завантаження трансформаторів струму має бути не менше 5 %), споживач розраховується за обсяг електричної енергії, який визначається, виходячи з навантаження електроустановок споживача в окремій точці розрахункового обліку на рівні 5 % завантаження трансформаторів струму та часу роботи струмоприймачів. У разі зменшення середнього навантаження електроустановок за розрахунковий період в окремій точці розрахункового обліку нижче за нижній поріг чутливості розрахункового засобу обліку прямого включення, обсяг спожитої електричної енергії розраховується, виходячи з навантаження електроустановок споживача на рівні нижнього порогу чутливості розрахункового засобу обліку та часу роботи струмоприймачів.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що, як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, Товариство не надало до суду доказів, які б свідчили про наведені у вказаному пункті Правил обставини, які підлягають врахуванню при визначенні обсягу спожитої електроенергії, а саме: даних про номінальну потужність завантаження трансформатора струму та фактичний час роботи струмоприймачів останнього в листопаді, грудні 2003 року, січні, лютому, березні, травні 2004 року, встановлених на об'єкті споживача, за результатами перевірки якого було складено Акт.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає підставним взяття до уваги при вирішенні спору по суті попередніми судовими інстанціями Звіту про проведення експертизи, в якому визначено, що залежність похибки вимірювань від навантаження трансформатора струму є індивідуальною характеристикою трансформатора, реальні метрологічні характеристики вимірювальної схеми, в тому числі трансформатора струму, можуть бути визначені лише за місцем застосування в робочих умовах, при струмі, меншому ніж 5% від номінального струму трансформатора, можуть бути похибки в обліку струму: як збільшення показника обсягу спожитої електроенергії, так і його зменшення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов’язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З урахуванням наведеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає підставним висновок попередніх судових інстанцій, що оскільки всупереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України Товариством не було надано до суду першої та апеляційної інстанцій доказів на підтвердження обґрунтованості своїх вимог, у зв’язку з чим фактично не доведено їх підставність, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовою інстанцією не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З врахуванням того, що з’ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанцій було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Крименерго"
№ 10/836 від 17.08.06 залишити без задоволення.
Постанову від 19.07.06 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 35/84 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Головуючий | Є.Першиков |
судді: | О.Муравйов |
І.Ходаківська |