ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

28 вересня 2006 р.

№ 47/43-06

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:

Першикова Є.В.,

суддів:

Муравйова О.В.,

Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційну скаргу

Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (далі Дергачівська МДПІ)

на постанову

Харківського апеляційного господарського суду

від

14.06.06

у справі

№ 47/43-06

господарського суду

Харківської області

за позовом

Дергачівської МДПІ

до	товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Дельта" (далі Товариство)

про	стягнення 174 875,21 грн.

В засіданні взяли участь представники

- позивача:

Бережний Р.М. (за дов. № 1895/10/10-025 від 31.05.06);

- відповідача:

не з'явилися.

Ухвалою від 06.09.06 колегії суддів Вищого господарського суду України у тимчасовому складі: головуючий – Першиков Є.В., судді –
Шаргало В.І., Жаботина Г.В., утвореному розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 04.09.06, касаційна скарга Дергачівської МДПІ № 2443/10/10-025 від 14.07.06 була прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 28.09.06.

У зв’язку з значною завантаженістю суддів Шаргала В.І.,
Жаботиної Г.В., розпорядженням від 26.09.06 заступника Голови Вищого господарського суду України для розгляду справи № 47/43-06 господарського суду Харківської області, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 28.09.06 колегією суддів у складі: головуючий –Першиков Є.В. (доповідач), судді Шаргало В.І., Жаботина Г.В. без початку перегляду по суті, створено колегію суддів у наступному тимчасовому складі: головуючий –
Першиков Є.В., судді Муравйов О.В., Ходаківська І.П.

Про вказані обставини представників сторін було повідомлено на початку судового засідання 28.09.06. Відводів складу колегії суддів не заявлено.

За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 28.09.06 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 17.04.06 господарського суду Харківської області (суддя Светлічний Ю.В.) в задоволенні позовних вимог Дергачівській МДПІ відмовлено повністю.

Постановою від 14.06.06 Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Афанасьєва В.В., суддів –Бухана А.І., Гагіна М.В.) рішення від 17.04.06 залишено без змін, а апеляційну скаргу Дергачівської МДПІ без задоволення.

Рішення місцевого та постанова апеляційного господарського суду мотивовані недоведеністю Дергачівською МДПІ своїх вимог, зокрема, щодо винних дій Товариства в частині порушення ним умов договору будівельного субпідряду, а також того, яким саме чином таке порушення могло вплинути на виконання Генеральним підрядником умов контракту щодо виконання робіт по реконструкції адмінбудинку, оскільки податковим органом не було надано суду доказів існування між ним та Генеральним підрядником договірних відносин, доказів безпосереднього перерахування грошових коштів на користь Товариства та ін.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій Дергачівська МДПІ звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 17.04.06 господарського суду Харківської області та постанову від 14.06.06 Харківського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржені судові рішення були прийняті судами з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 838 Цивільного кодексу України, п. 7 ч. 2
ст. 105 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, скаржник зазначає про неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для справи. Зокрема, податковий орган вважає, що судовими інстанціями було безпідставно не досліджено ту обставину, що будівництво об'єкту здійснювалось за рахунок державних коштів, а тому на правовідносини, що виникли між сторонами поширюються вимоги Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.01 № 1764, відповідно до ч. 2 ст. 19 якої у разі перерахування замовником підряднику авансу, підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом 3 місяців після одержання авансу, а по закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.

На день розгляду справи по суті письмовий відзив на касаційну скаргу від Товариства не надійшов.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника скаржника, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі пояснень Дергачівської МДПІ 29.07.02 між Дергачівською МДПІ (Замовник) та КП ПМК № 1 (Генпідрядник) було укладено контракт (далі Контракт), відповідно до умов якого Генпідрядник зобов'язався виконати для Замовника роботи по реконструкції адміністративного будинку Дергачівської МДПІ за адресою: вул.Садова, 10, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані Генпідрядником роботи.

При вирішенні спору по суті попередніми судовими інстанціями було взято до уваги, що копію вказаного Контракту для залучення до матеріалів справи та його оригінал для огляду у судових засіданнях місцевого та апеляційного суду податковим органом надано не було.

На підставі наданих сторонами доказів по справі судові інстанції встановили, що 15.11.04 між КП ПМК № 1 (Генпідрядник) та Товариством (Субпідрядник) було укладено договір будівельного субпідряду № 1011/-356 (далі Договір), згідно п. 2.3 якого Субпідрядник в межах договірної ціни на свій ризик мав здійснити власними силами будівельні, пусконалагоджувальні роботи пов'язані з реконструкцією адміністративного будинку
Дергачівської МДПІ.

Місцевим та апеляційним судом встановлено, що п. 2.2 Договору встановлено, що КП ПМК № 1 відповідно до ст. 838 Цивільного кодексу України залучає до виконання робіт Товариство в якості Субпідрядника, виступаючи перед Замовником як Генеральний підрядник, а перед Субпідрядником як Замовник, залишаючись при цьому відповідальним перед Замовником за результат роботи Субпідрядника.

Також, на підставі п. 2.6 Договору судові інстанції встановили, що Замовник і Субпідрядник мають право пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з Генпідрядником, якщо таке порушення впливає на виконання сторонами умов Договору.

При вирішенні спору місцевим судом, та під час перегляду справи в апеляційному порядку судом апеляційної інстанції було встановлено, що  Дергачівською МДПІ не було надано до судових інстанцій доказів щодо перерахування коштів на користь Генпідрядника.

Водночас, попередніми судовими інстанціями на підставі акту звірки взаєморозрахунків між Товариством та КП "ПМК-1", складеного за Договором, встановлено, що 17.11.04 Генпідрядником були перераховані Товариству грошові кошти у розмірі 80 000,00 грн., 06.12.04 у розмірі 50 000,00 грн., та 23.12.04 у розмірі 400 000,00 грн., всього у розмірі 530 000,00 грн.

На підставі наданих сторонами доказів по справі судовими інстанціями встановлено, що Товариством після виконання робіт за Договором на адресу Генерального підрядника були надіслані акти приймання виконаних підрядних робіт, які були підписані Генпідрядником без будь-яких зауважень.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що відносини підряду регулюються гл. 61 Цивільного кодексу України, ст. 838 якої встановлює, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником –як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником –за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов’язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням наведеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає підставним висновок попередніх судових інстанцій, що оскільки всупереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України Дергачівською МДПІ не було надано до суду першої та апеляційної інстанцій доказів на підтвердження обґрунтованості своїх вимог, у зв’язку з чим фактично не доведено їх підставність, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовою інстанцією не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням того, що з’ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанцій було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області 2443/10/10-025 від 14.07.06 залишити без задоволення.

Постанову від 14.06.06 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 47/43-06 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий

Є.Першиков

судді:

О.Муравйов

І.Ходаківська