ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2006 р. | № 32/437 |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого: | Першикова Є.В., |
суддів: | Муравйова О.В., |
Ходаківської І.П., |
розглянула |
касаційну скаргу | Державної акціонерної компанії "Хліб України" (далі Компанія) |
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
від | 13.06.06 |
у справі | № 32/437 |
господарського суду | Дніпропетровської області |
за позовом | Компанії |
до | товариства з обмеженою відповідальністю "Орлівський об'єднаний елеватор" (далі Товариство), |
третя особа: | відділ державної виконавчої служби Новомосковського міського районного управління юстиції Дніпропетровської області (далі Виконавча служба), |
про | стягнення 858 934,77 грн. |
В засіданні взяли участь представники
- позивача: | Хижняк І.О. (за дов. № 02-14/328 від 15.11.05); |
- відповідача: | Огородник Т.Л.(за дов. б/н від 17.08.05); |
- третьої особи: | не з'явилися. |
Ухвалою від 06.09.06 колегії суддів Вищого господарського суду України у тимчасовому складі: головуючий – Першиков Є.В., судді –
Шаргало В.І., Жаботина Г.В., утвореної розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 04.09.06, касаційна скарга Компанії № 12-1-09/2240 від 11.07.06 була прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 28.09.06.
У зв’язку з значною завантаженістю суддів Шаргала В.І.,
Жаботиної Г.В., розпорядженням від 26.09.06 заступника Голови Вищого господарського суду України для розгляду справи № 32/437 господарського суду Дніпропетровської області, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 28.09.06 колегією суддів у складі: головуючий –Першиков Є.В. (доповідач), судді Шаргало В.І., Жаботина Г.В. без початку перегляду по суті, створено колегією суддів у наступному тимчасовому складі: головуючий –Першиков Є.В., судді Муравйов О.В., Ходаківська І.П., яка розглядає справу по суті.
Про вказані обставини представників сторін було повідомлено на початку судового засідання 28.09.06. Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 28.09.06 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 28.03.06 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Васильєв О.Ю.) з Товариства на користь Компанії стягнуто
472 842,33 грн. заборгованості з орендної плати за договором № 8567 від 01.10.04 за період з 23.02.05 по 14.10.05, 25 272,17 грн. –пені за цим договором, 84 887,87 грн. заборгованості з орендної плати за договором
№ 8568 від 01.10.04 за той же період часу, 4 628,55 грн. –пені за цим договором, 5 876,31 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні позовних вимог Компанії про стягнення з Товариства
39 041,11 грн. штрафу відмовлено.
З Виконавчої служби в доход Державного бюджету України стягнуто штраф у розмірі 500,00 грн. за ухилення від вчинення дій, покладених судом на сторону.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що всупереч доводів Товариства про проведення розрахунків по спірній сумі боргу шляхом заліку зустрічних вимог, Товариством не було надано до суду доказів сплати заборгованості саме у спосіб, передбачений умовами спірних договорів оперативної оренди.
Постановою від 13.06.06 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Лотоцької Л.О., суддів –Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.) апеляційну скаргу Товариства задоволено.
Рішення від 28.03.06 господарського суду Дніпропетровської області скасовано.
В задоволенні позовних вимог Компанії відмовлено.
З Компанії на користь Товариства стягнуто 2 938,15 грн. державного мита за перегляд рішення в апеляційному порядку.
Постанова апеляційного суду обґрунтована тим, що рішенням від 03.11.05 господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою від 03.02.06 Київського апеляційного господарського суду, спірні договори оперативної оренди №№ 8567, 8568 від 01.10.04 визнані недійсними, а тому є недійсними з моменту їх вчинення, а отже у сторін відсутні зобов'язання один до одного за цими договорами.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 13.06.06 Дніпропетровського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 28.03.06 господарського суду Дніпропетровської області залишити в силі.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржена постанова винесена з порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 215, 216, ст. 538 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, скаржник зазначає, що при винесенні постанови від 13.06.06 апеляційний суд взяв до уваги в якості преюдиційних факти, встановлені рішенням від 03.11.06 господарського суду міста Києва у справі № 2/495, яким договори оперативної оренди №№ 8567, 8568 від 01.10.04 були визнані недійсними. Проте, Компанія звертає увагу на ту обставину, що на момент винесення оскарженої постанови, рішення суду першої та апеляційної інстанцій у справі № 2/495 були скасовані постановою від 06.06.06 Вищого господарського суду України, а справа скерована на новий розгляд до суду першої інстанції.
На день розгляду справи по суті письмовий відзив на касаційну скаргу від Товариства та Виконавчої служби не надійшов.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача, оцінивши та дослідивши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 01.10.04 між Компанією (Орендодавець) та Товариством (Орендар) було укладено договір оперативної оренди № 8567 (далі Договір
№ 8567), відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове, платне користування будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с.Партизанське, вул.Леніна, 18, та належать Орендодавцю на праві власності.
На підставі наданих сторонами доказів по справі попередніми судовими інстанціями встановлено, що 01.10.04 між Компанією (Орендодавець) та Товариством (Орендар) також було укладено договір оперативної оренди
№ 8568 (далі Договір № 8568), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування обладнання та устаткування, які знаходяться у орендованих за Договором № 8567 будівлях та спорудах, та належать Орендодавцю на праві власності.
Судовими інстанціями встановлено, що однією із істотних умов Договорів № 8567 та № 8568 є обов'язок Орендаря щомісяця сплачувати Орендодавцю орендну плату за користування будівлями та спорудами в розмірі 52 985,46 грн. та обладнанням та устаткуванням в розмірі 9 512,31 грн., шляхом перерахування грошових коштів на користь Орендодавця.
При цьому, попередніми судовими інстанціями встановлено, що в Договорах № 8567 та № 8568 сторони обумовили, що перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі орендна плата підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Судовими інстанціями встановлено, що підставою для виникнення даного спору є заборгованість Товариства по орендній платі за Договорами
№ 8567 та № 8568 за період з 23.02.05 по 14.10.05.
На підставі наданих сторонами доказів по справі судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 11.10.05 Товариство направило Компанії заяву про залік однорідних вимог - боргу Компанії перед Товариством за договором № 8033 від 20.04.04 в сумі 2 773 313,67 грн. та боргу Товариства перед Компанією за Договором № 8568 в сумі
84 887,87 грн., за Договором № 8567 в сумі 472 842,33 грн. та за договором
№ 8823 від 27.12.04 в сумі 173 214,52 грн., всього в сумі 730 944,72 грн., в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України, яка була отримана Компанією 13.10.05 згідно повідомлення про вручення поштового відправлення.
При вирішенні спору по суті попередніми судовими інстанціями було встановлено, що рішенням від 03.11.05 господарського суду міста Києва у справі № 2/495 договори оперативної оренди № 8567 від 01.10.04 та № 8568 від 01.10.04 були визнані недійсними. При цьому, суди врахували, що вказане рішення набрало законної сили 03.02.06 з прийняттям Київським апеляційним господарським судом постанови за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства у даній справі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст.ст. 202, 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених дим Кодексом.
Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.
Згідно із ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Зарахування взаємних вимог як підстава припинення зобов'язання може здійснюватися за наявності сукупності умов, закріплених у вищенаведених нормах чинного законодавства.
Так, зарахуванню підлягають лише зустрічні вимоги, тобто вимоги, що випливають з двох різних зобов'язань, сторонами в яких є одні й ті ж самі особи, кожна з яких в одному зобов'язанні виступає кредитором, а у другому –боржником. Зустрічні вимоги мають бути однорідними, тобто такими, предмет виконання яких є однаковим. Строк виконання зустрічних та однорідних умов має настати, або є таким, що не був встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було керуватися вказаними нормами в комплексі, у зв’язку з чим вбачається, що судовими інстанціями було неповно досліджено обставини справи та не надано їм належної правової оцінки.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення ухвалене у справі № 2/495 за позовом виконувача обов’язків Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Компанії та Товариства, за участю третьої особи на стороні відповідача –Дочірнього підприємства Компанії “Балівський комбінат хлібопродуктів” про визнання недійсним договорів оперативної оренди № 8567, № 8568 від 01.10.04 та повернення майна, одержаного за цими договорами, має суттєве значення для вирішення спору у даній справі по суті. Водночас, як підставно зазначено скаржником, постановою від 06.06.06 Вищого господарського суду України касаційну скаргу Товариства у справі
№ 2/495 було задоволено частково. Постанову від 03.02.06 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 03.11.05 господарського суду міста Києва у справі № 2/495 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Ухвалою від 23.08.06 Верховного Суду України Компанії було відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови від 06.06.06 Вищого господарського суду України у справі № 2/495.
Таким чином, на день винесення оскарженої постанови рішення у справі № 2/495, на яке послався суд апеляційної інстанції в обґрунтування своєї правової позиції було скасовано, а отже не могло бути прийнято до уваги, з урахуванням чого, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова апеляційного суду винесена з порушенням норм процесуального права.
Враховуючи допущені порушення, відсутні підстави вважати що судами попередніх інстанцій зроблено правильні висновки щодо прав та обов’язків сторін у справі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовою інстанцією не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що оцінка доказів, не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Державної акціонерної компанії "Хліб України" № 12-1-09/2240 від 11.07.06 задовольнити частково.
Рішення від 28.03.06 господарського суду Дніпропетровської області та постанову від 13.06.06 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 32/437 господарського суду Дніпропетровської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий | Є.Першиков |
судді: | О.Муравйов |
І.Ходаківська |