Справа №2А-410/07р
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2007р м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області В складі головуючого судді: Заборовського B.C.
суддів Куропятник О.М Гейруша В.Б.
при секретарі: Продан М. В. з участю позивача ОСОБА_1
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мукачево справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди завданої бездіяльністю органу державної виконавчої влади.
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про відшкодуваня матеріальних збитків та моральної шкоди завданої бездіяльністю органу державної виконавчої влади.
Позовні вимоги мотивує тим, що він ветеран військової служби 21 лютого 1992 року був звільнений в запас ст. 59 "А" (за віком) і направлений для постановки на військовий облік в м. Ужгород Закарпатської області. Службову житлову площу здав у військовому містечку, що є підставою для позачергового забезпечення житлом. Таке право передбачено пунктом 7 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист" де зазначається, що першочергове, але не пізніше одного року після звільнення з військової служби та прибуття до місця проживання, обраного з урахуванням існуючого порядку прописки, забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, або одноразове надання безвідсоткового кредиту на індивідуальне житлове будівництво чи придбання житла з урахуванням встановленої законодавством норми жилої площі на сім'ю і погашення його у повноу розмірі за рахунок Міністерства оборони України. Свої позовні вимоги мотивує тим, що на квартирному обліку в Ужгородському міськвиконкомі перебуваю з 25.02.1992 року. Житлом до дійсного часу не забезпечений. Верховною Радою України 24 березня 1998р. було прийнято Закон України "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист" (далі Закон) відповідно до якого, він як ветеран військової служби мав право замість забезпечення житлом, згідно цього ж Закону на одержання безвідсоткового кредиту за рахунок МО України, але цього зробити не міг. Тому, що Урядом України, як вищим органом державної виконавчої влади, від 1998р. не було розроблено порядку отримання безвідсоткових кредитів на індивідуальне житлове будівництво щодо ветеранів військової служби( колишніх військовослужбовців), передбачених Законом України "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист" від 24.03.1998р. Хоча, у п.3 ст. 13 про порядок введення в дію вищевказаного Закону України, зазначено, що Кабінет Міністрів України в місячний термін після введення в дію цього Закону, був зобов'язаний розробити і привести у відповідність із ним свої нормативно-правові акти, чого до дійсного часу не зробив. Через що він не має можливості отримати кредит на житло.
Посилаючись на дані осбставини, просить постановити рішення, яким визнати оскаржувану бездіяльність суб'єкта владних повноважень Міністерства Оборони України неправомірною та стягнути з відповідача в його користь кошти в рахунок погашення матеріальних збитків та моральної шкоди.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 ветеран військової служби 21 лютого 1992 року був звільнений в запас ст. 59 "А" (за віком) і направлений для постановки на військовий облік в м. Ужгород Закарпатської області. Службову житлову площу здав у військовому містечку, що є підставою для позачергового забезпечення житлом. Таке право передбачено пунктом 7 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист" де зазначається, що першочергове, але не пізніше одного року після звільнення з військової служби та прибуття до місця проживання, обраного з урахуванням існуючого порядку прописки, забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, або одноразове надання безвідсоткового кредиту на індивідуальне житлове будівництво чи придбання житла з урахуванням встановленої законодавством норми жилої площі на сім'ю і погашення його у повноу розмірі за рахунок Міністерства оборони України. На квартирному обліку в Ужгородському міськвиконкомі перебуває з 25.02.1992 року. Житлом до дійсного часу не забезпечений. 24 березня 1998р. Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист" (далі Закон) відповідно до якого, він як ветеран військової служби мав право замість забезпечення житлом, згідно цього ж Закону на одержання безвідсоткового кредиту за рахунок МО України, але цього зробити не міг. Тому, що Урядом України, як вищим органом державної виконавчої влади, від 1998р. не було розроблено порядку отримання безвідсоткових кредитів на індивідуальне житлове будівництво щодо ветеранів військової служби (колишніх військовослужбовців), передбачених Законом України "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист" від 24.03.1998р. Хоча, у п.3 ст. 13 про порядок введення в дію вищевказаного Закону України, зазначено, що Кабінет Міністрів України в місячний термін після введення в дію цього Закону, був зобов'язаний розробити і привести у відповідність із ним свої нормативно-правові акти, чого до дійсного часу не зробив. Статтею 4 Закону України "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист" обов'язок його виконання покладено на Міністерство оборони України. Свої позовні вимоги мотивує тим, що згідно вимог Закону він здав добровільно займане ним житло квартирним органам Міністерства оборони, прибув до обраного місця проживання, прописався, став на квартирний облік. Тим самим створив умови, які згідно вимог ч.7 ст. 6 Закону зобов'язують відповідача першочергово, але не пізніше ніж за 1 рік забезпечити його житлом за рахунок Міністерства оборони і відповідно до ч. 8 ст 6 Закону передати йому у власність. Відповідач до цього часу не виконав своїх зобов'язань, визначених цим Законом, тим самим з 1992р відповідач не тільки позбавив його сім'ю житла, але і права власності на нього, а це є порушенням норм матеріального права визначених ст. ст. 41, 47, 64 Конституції України та Законом. Недодержання строною (відповідачем) вимог ст 1173 ЦК України має правові наслідки, а саме шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів. На підставі вимог ст. 623 ЦК України матеріальна шкода відшкодовується за цінами, які існують на момент відшкодування і станом на 30.06.2007р. становила 327 870грн (триста двадцять сім тисяч вісімсот сімдесят гривень 00 коп)
З питання надання кредиту, позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до Міністерства оборони, Міністерства фінансів, Мінюсту, Кабінету Міністрів України, до Голови облдержадміністрації, до Ужгородської міської ради. Однак, із аналізу відповідей різних органів влади, різних рівнів видно лише одне, що дійсно до цього часу не розроблено відповідного механізму надання кредитів вчому вбачається бездіяльність органу державної влади, що порушує права позивача ОСОБА_1 визначені п.п. 7, 8 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист».
У зв'язку з відсутністю відповідного механізму реалізації положень Закону України "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист" порушуються норми ст. 1 вищезгаданого Закону, якою визначені основні засади державної політики щодо ветеранів військової служби, а також вимоги статті 47 Конституції України, яка передбачає право громадян на житло.
Згідно з наведеним, в даному випадку, позивач ОСОБА_1 не отримав кредит, який мав би отримати згідно Закону "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист" через
те, що до дійсного часу відсутній механізм його надання. Тут вбачається причинний зв'язок між бездіяльністю і виною, а саме, порушення Міністерством оборони України законодавчо встановлених вимог ст. 4 Закону, тобто утримання (протиправна поведінка у формі бездіяльності) від дій які вимагаються Законом. Поскільки в Законі "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист" прямо вказано, що обов'язок його виконанням покладено на Міністерство оборони України.
Виходячи з того, що позивач ОСОБА_1 до цього часу, з вини відповідача - Міністерства оборони України не забезпечений кредитом, на будівництво (придбання) житла замість забезпечення житлом за рахунок Міністерства оборони згідно з п. 7 ст. 6 Закону і не отримав його у власність згідно з п. 8 ст. 6 цього Закону, він розцінює не наданий йому кредит, як борг, а боржником є Міністерство оборони України з вини якого він не тільки позбавлений права на будівництво (придбання) житла, але і права власності на нього, а це є порушенням прав визначених ст. ст. 41, 47, 64 Конституції України.
В результаті такої бездіяльності Міністерства оборони України йому завдано матеріальні збитки та майнову шкоду на суму 327 870грн., яка складається з наступних розрахунків.
Методика нижче наведеного розрахунку, в зв'язку з відсутністю нормативної бази кредитування житла ветеранів військової служби, згідно аналогії права ст. 9 КАС України, виходить зі змісту нижченаведених норматвно-правових актів наступна.
Відповідно до типу квартир і їх площі залежно від житлових кімнат нижня і верхня межа площі квартир становить 48-58 м кв. (2 кімнати) Затверджено Наказом Держбуду України від 18.05.2005 «Державні будівельні норми України Будинки і споруди житлові будинки» ДБН В.2.2-15-2005 від 01.01.2006 р. Надано чинності наказом Держбуду України від 28.09.2005 за N 175. Опосередкована вартість будівництва 1 м. кв. житла визначається щоквартально Держкомбудом та Головним управлінням МАтаЖК господарства, (лист від 09.02.07р за №08/06-02 для Закарпатської області на перший квартал 2007р складає 2641грн., а на сім'ю з двох чоловік житло площею 58 м. кв. становитеме 153 тис 178 грн, 00 коп.3гідно Постанови КМУ від 29 липня 2005р № 663 «Про внесення змін до порядку використання коштів держбюджету на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців...» цей норматив може бути збільшений на 25 відсотків, що складає 660, 25грн + 2641грн=3301, 25грн. х 58 кв.м. становитеме 191 473грн. -вартість двокімнатної квартири.
Окрім того по причині відсутності постійного житла весь цей час, починаючи з 1992року позивачу ОСОБА_1 довелось сплачувати за найм житла, а сплачені за це кошти є прямими матеріальними збитками, тобто матеріальна шкода, яка теж підлягає відшкодуванню. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 1995р №175 «Про грошову компенсацію військовослужбовцям за найом (піднайом) житла» встановлені розміри компенсації витрат наймача, найменша з яких дорівнює п'яти мінімальним заробітним платам. На підставі п.7 ст. 9 КАС України для розрахунку застосовано цю норму з урахуванням індексів інфляції за даними Держкомстату та відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000р зі змінами та доповненнями.(№2050-Ш). Отже, згідно розрахунку аудити матеріальні збитки за аренду житла за період 01.01.1999р по 30.06.2007р скалали з урахуванням індексу споживчих цін 136 395, 47 грн. (матеріальні збитки)
Крім матеріальних збитків та матеріальної шкоди внаслідок порушення його прав, нервових напружень і конфліктів, що тривали довгий час та інших негативних психологічних факторів, пов'язаних з відсутністю житла ОСОБА_1заподіяно моральну шкоду ( ст. 23ЦК України).
Ветеран військової служби нагороджений державними нагородами і має певні заслуги перед Батьківщиною однак, був позбавлений конституційного права на житло та достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло ст. 48 Конституції України. За цей час йому завдано тяжких моральних страждань. Він не міг влаштуватися на належну роботу, погіршились нормальні життєві зв'язки, ускладнилися родинні відносини. Втрачена перспектива ділової активності і реалізації особистих планів. На протязі п'ятнадцяти років він змушений був проживати по чужих квартирах, чим було втрачено право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів військової служби. Декілька разів змінював місце проживання і відповідно не мав змогу перевозити меблі з квартири на квартиру і тому частка зберігалася по чужих гаражах та підвалах. Негативні емоції, переживання вплинули
на спокій і стан його здоров'я та здоров'я його дружини і спричинили постійне вживання лікарських препаратів, що підтверджується довідкою Мукачівського військового шпиталю. Все вищенаведене є доводами щодо моральної шкоди, як цього вимагає зміст ст. 56 Конституції України, СТ. 23ЦК України. Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відшкодування шкоди здійснюється за рахунок державного бюджету в повному обсязі. Внаслідок невиконання зобов'язань відповідачем МО України йому і його дружині заподіяно моральну шкоду, яку він оцінюю в 80 тисяч гривень. Отже зі змісту ст. 56 Конституції України, ст. 23 ЦК України та інших норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній особі, права якої були безпосередньо порушені бездіяльністю органа державної влади. Це також випливає з п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995р. №4, зі змінами внесеними постановою від 25 травня 2001р. №5.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно вищенаведеного в даному конкретному випадку, позивач ОСОБА_1 не має можливості отримати кредит, через те що нема механізму його надання, який мав би отримати згідно Закону України "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист". Тут вбачається причинний зв'язок між бездіяльністю і виною, а саме, порушення Міністерством оборони України законодавчо встановлених вимог ст. 4 Закону, тобто утримання (протиправна поведінка у формі бездіяльності) від дій, які вимагаються Законом. В Законі прямо вказано, що обов'язок покладається на відповідача і вказано терміни його виконання. За наявності таких умов відповідач є відповідальною особою, поскільки не прийняв, не привів у відповідність нормативно-правові акти, які б належним чином регулювали надання таких кредитів чим і порушив право позивача ОСОБА_1 на його отримання. Відповідно до вищезазначеного Закону обов'язок за його виконанням покладено на Міністерство оборони України. Згідно законів України посадові, службові особи чи органи, несуть відповідальність за невиконання тих обов'язків, які покладено на них законами, ( ст. 1173ЦК України)
Справа розглянута в порядку ст. 122КАС України, у відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак жодного разу в судове засідання не з'явився ( п.4ч.1 ст. 128КАС Україїни) про причини не явки суд не повідомив.
Жодних заперечень проти адміністративного позову ОСОБА_1 відповідач не надав, відповідно до ч.2 ст. 51 КАС України.
Керуючись ст. ст. 8, 41, 47, 48, 55, 56, 64 Конституції України, ст. ст. 16, 22, 23, 1173 ЦК України, ст. 2, 6, ч.7 ст. 9, ст. ст. 11, 13, 41, 161, 163, 167 КАС України, Закон України "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист", Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошову компенсацію військовослужбовцям».
постановив:
Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодуваня матеріальних збитків та моральної шкоди завданої бездіяльністю органу державної виконавчої влади задоволити в повному обсязі та зобов'язати відповідача Міністерство оборони України відшкодувати матеріальні збитки в розмірі 327 870грн (триста двадцять сім тисяч вісімсот сімдесят гривень 00 коп) та 80 тисяч грн (вісімдесят тисяч гривень, 00 коп) моральної шкоди
Оскаржувану бездіяльність суб'єкта владних повноважень Міністерства Оборони України визнати неправомірною.
Стягнути з відповідача Міністерство оборони України м. київ, пр-т Повітрофлотський, 6 на користь держави мито в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот гривень) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення суду в розмірі 7, 50 грн (сім п'ятдесят 00 коп).
На постанову суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти дняв з дня її проголошеня, а апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.