ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2006 р. | № 31/16 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого у засіданні,
Гоголь Т.Г., Панченко Н.П.,
розглянувши
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Київелектромонтаж"
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 05.06.2006р.
у справі № 31/16 господарського суду м.Києва
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Київелектромонтаж"
до Закритого акціонерного товариства
"Планета-буд"
про стягнення 1388492,48 грн.
за участю представників:
позивача: Алексєєнко О.О. (дов. від 07.09.2006 № 652);
відповідача: Чернюка І.Г. (дов. від 15.03.2006 № 15/03/06).
В судовому засіданні оголошувалася перерва до 26.09.2006.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.03.2006р. (суддя Качан Н.І.) у справі №31/16 частково задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Київелектромонтаж", стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Планета-буд" на користь Відкритого акціонерного товариства "Київелектромонтаж" 1112574,12 грн. заборгованості, 99308,67 грн. пені, 78992,76 грн. збитків від інфляції, 27814,35 грн. річних, 13186,89 грн. витрат на держмито, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідно до контракту №1 від 14.04.2003р. позивач, як субпідрядник, виконав підрядні роботи, а відповідач, як генпідрядник мав оплатити вартість виконаних робіт, відповідач частково розрахувався за виконані роботи, заборгованість складає 1112574,12 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем нарахована до стягнення пеня, інфляційна складова боргу та три відсотка річних. У зв'язку з обмеженням строку для нарахування штрафних санкцій, встановлених в ч.6 ст.232 Господарського кодексу, суд першої інстанції частково відмовив у стягненні пені, нарахованої позивачем, в іншій частині позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2006р. (головуючий суддя –Капацин Н.В., судді: Данилова Т.Б., Студенець В.І.) задоволено апеляційну скаргу ЗАТ "Планета-буд", скасовано рішення господарського суду м.Києва від 23.03.2006 у справі № 31/16, в позові Відкритого акціонерного товариства "Київ електромонтаж" відмовлено, стягнуто з ВАТ "Київелектромонтаж" на користь ЗАТ "Планета-буд" 6594 грн. державного мита.
Не погоджуючись з прийнятою постановою ВАТ "Київ електромонтаж" подало касаційну скаргу до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 05.06.2006р. і залишити в силі рішення господарського суду м.Києва від 23.03.2006р. у справі №31/16.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим зазначена вище постанова підлягає скасуванню.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.
Згідно контракту №1 від 14.04.2003р. Відкрите акціонерне товариство "Київелектромонтаж" (субпідрядник) мало виконати комплекс електромонтажних робіт по реконструкції адмінбудинку Міністерства транспорту України по пр. Перемоги, 14, а Закрите акціонерне товариство "Планета-буд" (генпідрядник) зобов'язалося розрахуватися за виконані роботи. Пунктом 2.12 контракту передбачено, що розрахунки з субпідрядником за виконані роботи здійснюються щомісяця не пізніше 15 банківських днів з дня підписання сторонами довідки про виконані роботи на підставі актів по формі КБ-3 та КБ-2в. За умовами контракта кошторисна вартість виконання комплексу електромонтажних робіт складає 32 668,028 грн., договірна ціна разом з ПДВ складає 35824, 172 тис. грн.
Відкрите акціонерне товариство "Київелектромонтаж" 25.11.2005р. звернулося з позовом до Закритого акціонерного товариства "Планет-буд" про стягнення заборгованості за виконані роботи на суму 1112574,12 грн., пені за затримку розрахунків, інфляційної складової боргу та 3% річних. До позовної заяви позивач додав довідки про вартість виконаних робіт форми № КБ-3: за лютий, березень, вересень, жовтень 2004 року, за січень 2005 року, зазначивши, що заборгованість відповідача згідно з актом звірки розрахунків станом на 31.12.2004р. склала суму 1600000 грн., відповідачем частково перерахована сума боргу і позивачем пред’явлено до стягнення 1112574,12 грн.
Матеріали справи містять наданий позивачем, варіант акта звірки розрахунків, складений станом на 26.01.2006р., в якому відображено вартість виконаних позивачем робіт та проведення розрахунків відповідачем. Розрахунок позивача обґрунтовується довідками про вартість виконаних робіт по формі №КБ-3 за період з травня 2003 року по січень 2005 року.
Остання довідка про вартість виконаних робіт за 2003р. складена в листопаді 2003 року, в якій зазначено, що з початку року підлягає оплаті за виконані роботи сума 14035787 грн., згідно з довідкою про вартість виконаних робіт за жовтень 2004 року з початку року виконано роботи на суму 8660334 грн. і за січень 2005 року позивачем виконано роботи на суму 38146 грн.
Таким чином, позивачем на підтвердження вартості виконаних робіт за контрактом №1 від 14.04.2003р. надано документи на загальну суму 22734267 грн., що відповідає сумі нарахувань, зазначених в розрахунку позивача по дебету. В розрахунку позивача за кредитом наведені суми, перераховані відповідачем, передані відповідачем матеріали та вартість наданих відповідачем послуг на загальну суму 21621694,19 грн., з чого слідує, що за розрахунком позивача заборгованість за виконані ним роботи складає суму 1112574, 12 грн. Разом з тим, як видно з акта звірки розрахунків, складеного позивачем станом на 26.01.2006р. і довідок про вартість виконаних підрядних робіт Ф №КБ-3 відповідач від договірної ціни вираховував вартість матеріалів наданих замовником. Так, в довідці про вартість виконаних робіт за січень 2005 року сторони врахували вартість наданих замовником матеріалів на загальну суму 910072 грн., в розрахунку до позову, позивач вказав за якими актами за січень 2005 року враховані матеріали замовника, а саме: згідно акта № 12 від 20.01.2004р. на суму 599385,78 грн., акта №13 від 01.07.05 на суму 310685,46 грн. Крім того, матеріали справи містять, надану позивачем копію акта №12 від 20.01.2004р., згідно якого, Дочірнє підприємство "Укрсервіс Мінтрансу" та ЗАТ "Планета-буд" передали позивачеві матеріали на суму 599385,78 грн.
В матеріалах справи міститься копія акта №12 від 20.01.2004р., відповідно якого, ДП "Укрсервіс Мінтрансу" через ЗАТ "Планета-буд" передали позивачеві матеріали для монтажу згідно договору №1 від 14.04.2003р. на суму 2126197,25 грн.
Київський апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач мав вирахувати від вартості виконаних робіт, відображеної в довідках Ф№КБ-3 не суму 599 385,78 грн., а суму 2 126 197,25 грн. Різниця від неврахованої суми 1526811,47 грн. значно перекриває суму основного боргу, зазначену позивачем у розрахунку до позову.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного суду, стосовно того, що позивачем невірно зроблено розрахунок до позову, при складенні розрахунку не врахована поставка змовником через генпідрядника - ЗАТ "Планета-буд" матеріалів на суму 1526811,47 грн., що виключає заборгованість відповідача перед позивачем за контрактом №1 від 14.04.2003р.
Крім того, відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з контрактом №1 від 14.04.2003р. і додаткової до нього угоди №1 від 02.01.2004р. позивач мав виконати підрядні роботи на загальну суму 29853477 грн., але до матеріалів справи надано документи, які підтверджують виконання робіт на суму 22734267грн., з чого можна зробити висновок, що позивач надав вибіркову інформацію, яка не відображає реального стану виконання сторонами зобов'язань за контрактом №1 від 14.04.2003р.
Відповідно до ч. 1 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
Згідно з частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги ВАТ "Київелектромонтаж", у зв’язку з чим постанова Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2006р. у справі № 31/16 господарського суду м.Києва підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.1115, 1117 1119, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
1.Касаційну скаргу ВАТ "Київелектромонтаж" залишити без задоволення.
2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 зі справи №31/16 залишити без змін.
Суддя, головуючий у засіданні І.Плюшко
Суддя Т.Гоголь
Суддя Н.Панченко