Справа № 11-549/2007 р.                                 Головуючий у І інстанції Василенко Ю.Л.

Категорія ч.1  ст.  115 КК України                   Доповідач Зенченко Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2007 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого - судді Гром Л.М.  суддів - Зенченко Т.С,  Трейтяк О.П.3 участю прокурора - Лисуна СІ. захисника - ОСОБА_1 засудженого -   ОСОБА_2.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2. на вирок Талалаївського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2007 року.

Цим вироком

ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  українець,  громадянин України,  уродженець та мешканець с.  Понори,  Талалаївського району Чернігівської області,  з середньою освітою,  не одружений,  військовозобов'язаний,  працюючий різноробочим ТОВ „Понори",  раніше не судимий,

засуджений за ч.2  ст.  15,  ч.1  ст.  115 КК України до 7 років позбавлення волі.

Цивільний позов прокурора Талалаївського району задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_2. на користь Талалаївської центральної лікарні Чернігівської області 397 грн. 60 коп. на відшкодування збитків затрачених на лікування потерпілого.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_3 489 грн. 86 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди,  а всього 3489 грн. 86 коп..

Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог  ст.  81 КПК України.

Засуджений ОСОБА_2 визнаний судом винним в тому,  що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 3 години в с Понори Талалаївського району,  в будинку де мешкав ОСОБА_3,  перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння,  під час сварки,  на грунті раптово виниклих неприязних відносин,  висловлюючи погрозу вбивством,  намагався нанести ОСОБА_3 кухонним ножем удар в область спини та лише пошкодив одяг. ОСОБА_3 вихопив в нього з рук ніж,  розламав та викинув. Після чого ОСОБА_2,  з метою довести намір на вбивство до кінця,  вихопив з кишені розкладний ніж та наніс ОСОБА_3 один удар в життєво важливу область,  а саме в область живота та зник з місця події,  так як вважав,  що вбив його. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 993 від 29 листопада 2006 року у ОСОБА_3 малися тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення черевної порожнини з пошкодженням петлі тонкої кишки та брижі біля кореня,  розлитий серозно-фібринозний перитоніт,  які виникли від дії колюче-ріжучого предмета типа ножа і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою як небезпечних для життя.

Смерть ОСОБА_3 не настала завдяки своєчасно наданій медичній допомозі.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 вказує,  що органи досудового слідства та суд допустили помилку,  що вплинуло на суворість призначеного покарання. Вину визнає повністю та щиро кається. Просить вирок змінити та пом'якшити призначене судом покарання.

В запереченнях на апеляцію засудженого прокурор просить вирок залишити без зміни,  а апеляцію відхилити. Суд,  призначаючи покарання ОСОБА_2 відповідно до вимог  ст.  65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину,  особу засудженого,  обставини,  які пом'якшують та обтяжують покарання та призначив покарання в мінімальному розмірі,  передбаченому санкцією статті КК,  за якою кваліфіковані дії засудженого.

Заслухавши доповідача,  засудженого ОСОБА_2.,  який підтримав апеляцію та просив його дії перекваліфікувати на ч. 1  ст.  121 КК України,  так як умислу на вбивства ОСОБА_3 не було,  відносини між ним та потерпілим були завжди дружні,  захисник,  посилаючись на доводи апеляції просить змінити судове рішення щодо засудженого,  а саме - про перекваліфікацію його дій на  ст. 121 ч.1 КК України і призначити покарання в межах санкції цієї норми,  оскільки ОСОБА_2 не мав умислу на вбивство ОСОБА_3 і що це підтверджено дослідженими у справі доказами,     думку

прокурора,  який просив залишити вирок без зміни,  перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції,  колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляції засудженого з наступних підстав.

Органи досудового слідства і суд,  вірно встановивши фактичні обставини вчиненого злочину,  дали діям ОСОБА_2 неправильну юридичне оцінку,  кваліфікувавши їх як замах на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_3

Засуджений ОСОБА_2 як у стадії досудового слідства так і в судовому засіданні визнавав,  що дійсно 1 листопада 2006 року він перебував разом з односельчанами у будинку ОСОБА_3,  де розпивали спиртні напої,  а потім лягли відпочивати. Через деякий час його розбудила ОСОБА_4 та попросила його провести її додому,  він погодився. Провівши ОСОБА_4,  він знову повернувся до будинку ОСОБА_3. Виявивши,  що двері зачинені,  почав стукати у вікно та вибив шибку. З будинку вийшов ОСОБА_3,  між ними виникла сварка з приводу розбитої шибки,  в ході якої ОСОБА_3 його вдарив в обличчя. В будинку потерпілому ОСОБА_3 завдав один удар ножем в область живота,  наміру вбивати потерпілого не мав. Коли потерпілий впав на підлогу,  злякавшись учиненого,  втік з місця події. Проте,  що сталося в будинку нікому не повідомив.

Ці показання узгоджуються з іншими зібраними у справі доказами,  зокрема показаннями потерпілого ОСОБА_3,  даними протоколів огляду місця злочину,  відтворення обстановки й обставин події,  висновком судово-медичної експертизи щодо характеру і локалізації заподіяних тілесних ушкоджень.

Будь-яких доказів того,  що ОСОБА_2 мав намір позбавити потерпілого ОСОБА_3 життя,  у справі не має. Про відсутність такого наміру свідчать також характер взаємовідносин між ними як до,  так і після вчинення злочину і припинення злочинних дій за відсутності перешкод для їх продовження.

Відповідно до  ст. 15 КК України та п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 „Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи" закінчений замах на умисне вбивство особи може бути вчинено лише з прямим умислом,  тобто коли винна особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння,  передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Суд же визнав засудженого ОСОБА_2 винним у вчиненні закінченого замаху на вбивство потерпілого ОСОБА_3 з непрямим умислом.

Проте замах на умисне вбивство потерпілого з непрямим умислом неможливий. Тому злочинні дії ОСОБА_2. підлягають перекваліфікації з ч.2  ст. 15,  ч.1  ст. 115 КК України на ч.1  ст.  121 КК України.,  оскільки внаслідок завданого ним удару ножем потерпілому ОСОБА_3 було заподіяно тяжке

тілесне ушкодження,  небезпечне для життя в момент заподіяння.

Покарання ОСОБА_2 має бути призначене відповідно до вимог  ст. . 65 КК України з урахуванням тяжкості злочину,  особи засудженого та обставин,  що пом'якшують і обтяжують покарання,  в межах санкції закону,  за яким ОСОБА_2. визнано винним.

Керуючись  ст.   ст.  365,  366,  379 КПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2. задовольнити.

Вирок Талалаївського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2007 року щодо ОСОБА_2 - змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_2. з  ст.  ст.  15 ч.2,  115 ч.1 КК України на  ст.  121 ч.1 КК України і призначити покарання 5 років позбавлення волі.

У решті цей же вирок залишити без зміни.