Справа № 22-ц- 2456-2007 р. Головуючий
Категорія: стягнення заборгованості
заробітної плати 1 інстанції -Бегунц А.О.
Доповідач - Кірсанова Л.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" травня 2007 р. судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Карімової Л.В.
Суддів - Кірсанової Л.І.
Зазулинської Т.П.
при секретарі - Уманській МП.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну
справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Ленінського районного суду м. Харкова області від 06 березня 2007 року
по справі за позовом ОСОБА_1до Статутного територіально -галузевого об'єднання „Південна залізниця" про стягнення невиплаченої заробітної плати, одноразової матеріальної допомоги, відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
В жовтні 2006 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначала, що з 1992 року працювала в Харківській дирекції залізних перевезень. 16.02.2006 р. була переведена квитковим касиром 2 категорії станції Покотилівка по трудовому контракту, який діяв до 01.06.2006 р. З 31.05.2006 р. до 05.06.2006 р. знаходилася на лікарняному. Цього ж дня була направлена на стаціонарне лікування, де їй відкрили новий лікарняний з 06.06.2006 року до 21.06.06 р. Після виходу з лікарні вона вийшла на роботу 22.06.2006 року, але її повідомили, що вона з 01.06 .06 р. звільнена по закінченню строку дії контракту. Перший лікарняний був оплачений. Другий лікарняний з 06.06.2006 р. по 21.06.06 р. не оплачено. Крім того, відповідачем відмовлено в сплаті одноразової матеріальної допомоги в зв"язку з оформленням їй пенсії. Доповнивши та уточнивши позовні вимоги, вона просила стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 2000 грн., одноразову допомогу в розмірі 3- х середньомісячних заробітків в сумі 2460 грн., оплатити лист непрацездатності з 06.06.2006 р. по 21.06.06 р. в розмірі 500 грн. Також вважала, що відповідач безпідставно затримав розрахунок та просила стягнути середню місячну заробітну плату 360 грн. за час затримки розрахунків.
Відповідач позов не визнав. Зазначав, що перший раз позивач захворіла під час роботи і лікарняний оплачено. Другий лікарняний настав після звільнення з 06.06.2006 р. до 21.06.06 р. і тому не оплачено. Також заперечував проти оплати одноразової матеріальної допомоги. Відповідно до колективного договору така допомога виплачується при звільненні у зв"язку з виходом на пенсію вперше у разі звільнення за власним бажанням, а позивач була звільнена за закінченням дії строку контракту.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 06.03.2007 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 173 грн. 68 коп. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги та стягнути на її користь середній заробіток за затримку розрахунку за 21 день з 06.06.2006 р. до 29.06.2006 р. в сумі 911, 82 грн. Також просила стягнути матеріальну допомогу 2460 грн. та моральну шкоду 2000 грн.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія знаходить, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи між позивачем та відповідачем укладено контракт, строк дії якого з 16.02.2006 року до 01.06.2006 року ( а. с. 8, 9). Укладення контракту на цей строк підтверджується і копією трудової книжки позивачки ( а. с. 10-14).
31.05.2006 року позивач захворіла та їй було відкрито первинний лікарняний лист у зв"язку з хворобою гостре респіраторне захворювання, який був закритий 05.06.2006 року з відміткою стати до роботи 06.06.2006 року. Це не заперечує і сама позивач.
Але 06.06.2006 року на ім"я позивача ОСОБА_1 відкритий другий лист непрацездатності з діагнозом гіпертонічна хвороба та позначкою первинний, який було закрито 21.06.2006 року (а. с. 63).
Відповідно до наказу № 487-ОС від 01.06.2006 року позивач була звільнена з роботи з 01.06.2006 року у зв"язку з закінченням строку дії контракту за ст. 36 КЗпП України ( а. с. 56).
Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про сплату лікарняного листа з 06.06. 2006 року до 21. 06.2006 року, суд першої інстанції виходив з того, що на момент захворювання 06.06.2006 року вона не працювала та це захворювання є окремим страховим випадком, який настав після дати звільнення 01.06.2006 року.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції , так як він відповідає матеріалам справи та твердиться на законі.
Відповідно до ст. 4 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" № 2240 від 18.0001.2001 року право на матеріальне забезпечення в зв"язку з тимчасовою втратою працездатності застрахована особа набуває з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи день випробування та день звільнення).
З копії лікарняного листа серії ААБ № 926039 , який видано ОСОБА_1 з 06.06.2006 року до 21.06.2006 року убачається, що він виданий у зв"язку з гіпертонічною хворобою. Вказаний діагноз не пов"язаний з діагнозом попереднього листа непрацездатності, так як на ньому мається відмітка „первинний".
За таких обставин судова колегія знаходить висновок суду першої інстанції, що захворювання позивача з 06.06.2006 року по 21.06.2006 року є окремим страховим випадком, який настав після дати звільнення, законним та обґрунтованим.
Також судова колегія вважає, що районним судом на законних підставах відмовлено ОСОБА_1 в позові в частині стягнення одноразової матеріальної допомоги в сумі 2460 грн.
Відповідно до п.3.18 Колективного договору СТГО „Південна залізниця" на 2002- 2006 рік одноразова матеріальна допомога в залежності від стажу роботи в галузі виплачується тим працівникам, які вперше звільняються з роботи у зв"язку з виходом на пенсію за власним бажанням тобто по ст. 38 КЗпП України (а. с. 66-68).
Між тим, позивач звільнена з роботи за ст. 36 КЗпП України у зв"язку з закінченням строку дії контракту.
В задоволенні вимог позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 2000 грн. також судом першої інстанції відмовлено обґрунтовано, так як судова колегія вважає, що підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні. Позивач не довела суду наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв"язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 173 грн. 68 коп..
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як вбачається з матеріалів справи фактичний розрахунок з позивачем проведено 29.06.2006 року. Це не заперечує і сама ОСОБА_1 Середній розмір заробітної плати за один день становить 43, 42 грн. Судом першої інстанції правильно встановлено що затримка розрахунку
мала місце з 22.06.2006 року по 29.06.2006 року та не враховуючи вихідний та святковий дні - 24, 25 та 28 червня 2006 р. правильно зазначено, що з відповідача підлягають стягненню кошти за 4 дні затримки розрахунку, що становить 173 грн. 68 коп.
Твердження позивача, що затримка розрахунку мала місце 21 робочий день нічим не підтверджується та спростовується матеріалами справи.
Судовою колегією розглянуті всі вимоги апеляційної скарги та вони висновки суду першої інстанції не спростовують.
Рішення районного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду судова колегія відповідно до ст. 308 ЦПК України не убачає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, ч. 1 п. 1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 06 березня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.