УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2007 року колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого,  судді:                                                                   Шестакової Н.В.

Суддів:                                                                                         Філатової Є.В.

Трясуна Ю.Р.

При секретарі:                                                                              Гончарук В.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Сімферополі цивільну справу за скаргою Роздольненського відділу освіти на дії державного виконавця та постанову ДВС про покладення арешту на кошти боржника

за апеляційною скаргою ОСОБА_1та ОСОБА_2на рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 06 лютого 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2007 року Роздольненський районний відділ освіти звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця та постанову ДВС про покладення арешту на кошти боржника,  мотивуючи вимоги тим,  що 12 грудня 2006 року державним виконавцем Боровицькою Н.В. винесено постанову про покладення арешту на всі кошти боржника в межах суми 13978грн. 44коп.,  що знаходяться на розрахункових рахунках Роздольненського РВО. Однак покладення арешту відбулося у порушення ЗУ «Про реструктуризацію заборгованості по виплатах,  передбачених  ст. 57 Закону України «Про освіту»»,   ст.  ст.  37,  40,  53 Закону України «Про внесення змін у ЗУ «Про державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України»,  а також  ст.  ст.  35,  38,  68 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік»,  за змістом яких стягнення повинно відбуватися через відділення Державного казначейства України у Роздольненському районі.

Рішенням суду позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1та ОСОБА_2ставлять питання про скасування рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції,  оскільки рішення суду необгрунтоване,  постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права; апелянти не були повідомлені про розгляд справи; висновки суду по суті не відповідають фактичним обставинам справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,  заслухавши доповідача,  представників ДВС та апелянтів,  перевіривши матеріали справи,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги,  суд виходив з того,  що державний виконавець необгрунтовано двічі накладає арешт на рахунки боржника - заявника по справі на користь одних і тих же осіб.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість постанови державного виконавця від 12 грудня 2006 року.

Справа №22-ц-3146/2007 р.        Головуючий в першій інстанції,  суддя   Мощевітіна О.М.

Доповідач,  суддя   Шестакова Н.В.

Секретар: Архарова К.К.

Як визначено у ч. 8  ст.  50 Закону України «Про виконавче провадження»,  стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах,  необхідних для виконання за виконавчим документом,  з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.

Судом першої інстанції встановлено,  постановою державного виконавця від 12 грудня 2006 року покладено арешт на всі рахунки боржника - Роздольненського РВО - на суму 13582грн. 44коп. на користь фізичних осіб ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  ОСОБА_7,  ОСОБА_8,  ОСОБА_2 При виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків щодо виконання рішення суду про стягнення сум на користь фізичних осіб,  було винесено дві постанови від 12 грудня 2006 року та від 09 січня 2007 року,  якими покладено арешт на всі грошові кошти у межах стягуваних сум -13582грн. 44коп. та 39582грн. 67коп.,  які розташовані на розрахункових рахунках в Управлінні державного казначейства у Роздольненському районі та належних Роздольненському районному відділу освіти. Однак,  як встановлено судом,  арешт покладено на суми,  які перевищують встановлений рішеннями розмір стягнень на користь зазначених вище фізичних осіб,  бо склад цих осіб частково дублюється у

постановах,  а отже і розмір стягуваних сум.  До того ж при винесенні постанов щодо примусового списання сум,  державним виконавцем не враховано фактично сплачену частину відшкодованої добровільно суми та положень п.3.6 Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій,  відкритих в органах Державного казначейства про здійснення примусового списання (стягнення) коштів за тим самим кодом економічної класифікації видатків бюджету,  за яким би здійснювався платіж,  якщо б оплата була проведена не примусово.

Крім того,  колегія суддів звертає увагу на те,  що під час проведення оспорюваних виконавчих дій були допущені певні порушення діючого законодавства,  зокрема,  при покладенні арешту на всі розрахункові рахунки Роздольненського районного відділу освіти державним виконавцем не враховано,  що вжиті заходи перешкоджають господарський діяльності юридичної особи,  порушують права і інтереси інших осіб та можуть привести до незворотних наслідків,  якими стали неможливість сплати за комунальні послуги,  за харчування дітей-школярів,  сплату ГСМ за програмою «Шкільний автобус»,  сплату поточної заробітної плати тощо. Як зазначено у п. 4 постанови м№9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року,  вжиті заходи не повинні перешкоджати господарської діяльності юридичної особи.

Що стосується доводу скарги про порушення процесуальних прав апелянтів,  колегія суддів виходить з того,  що згідно із  ст. 386 ЦПК України не передбачена участь осіб,  на користь яких проводяться виконавчі дії,  при розгляді скарги на дії державного виконавця,  тобто суд першої інстанції не повинен залучати цих осіб до справи при розгляді скарг на дії державного виконавця.

На підставі наведеного колегія суддів вважає,  що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно та всебічно дослідив обставини справи,  дав належну оцінку доказам,  наданим сторонами,  постановив рішення,  яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апелянтів,  викладені в апеляційній скаргах,  були предметом дослідження суду першої інстанції і їм дана належна оцінка. Інших доводів в апеляційних скаргах не наведено. Підстави для скасування рішення за апеляційними скаргами відсутні.

Відповідно до ч.1  ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,  якщо суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись  ст.  ст. 303, 307, 308 ЦПК України,  колегія суддів

 УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1та ОСОБА_2відхилити.

Рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 06 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.