Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22ц-2051\11 Головуючий у суді І-ї інстанції Кавун Т.В.
43 Доповідач Карпенко О. Л.
РІШЕННЯ
Іменем України
14.09.2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої - Кривохижі В.І.
суддів - Черниш Т.В.,
Карпенка О.Л.
при секретареві - Дімановій Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Маловисківького районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2011 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2011 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про визнання його таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_2 Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач зареєстрований у вказаному будинку, який належить їй на праві власності. В травні 2009 року відповідач вибув на постійне проживання у АДРЕСА_1. Добровільно знятися з реєстраційного обліку він не бажає.
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2011 року позов задоволено. Відповідача визнано таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_2 внаслідок відсутності понад 6 місяців.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу у якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Скаргу обґрунтовано тим, що на його думку рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права: суд не встановив причину його не проживання у будинку позивачки, яка полягає в тому, що він був вимушений змінити місце проживання через погіршення фактичних шлюбних стосунків з позивачкою та створення йому нестерпних умов для проживання, суд також не врахував, що у нього відсутнє інше житло і він вимушений проживати у своєї матері, зареєстрований на позивачку будинок було придбано за їх спільні кошти.
Позивачка письмові заперечення на позов не подала.
В судовому засіданні відповідач підтримав доводи апеляційної скарги і додатково пояснив, що він тривалий час жив з позивачкою, як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу. Від цих стосунків у них народилася дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, яка проживає у спірному будинку разом з позивачкою. Цей будинок було придбано у 2003 році за його з позивачкою спільні кошти, але зареєстровано за позивачкою. В останній період спільного проживання між ним і позивачкою, як дружиною, склалися напружені відносини. У травні 2009 року він поїхав до Російської Федерації в пошуках роботи, повернувся у січні 2010 року але через конфлікт з позивачкою почав проживати у будинок матері. Крім того, протягом січня –лютого місяців 2010 року його мати хворіла і він повинен був за нею доглядати. Доказів на підтвердження цих обставин він не має. Позивачка не чинила йому фізичних перешкод в користуванні будинком.
Представник позивачки в судовому засіданні скаргу не визнав та надав пояснення про те, що на його погляд рішення суду першої інстанції відповідає вимогам законодавства, захищає її права, як власника житлового будинку.
Заслухавши пояснення відповідача, представника позивача, доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суд першої інстанції вірно встановив, що будинок АДРЕСА_2 належить ОСОБА_4 на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу від 06 червня 2003 року.
Рішенням Маловисківськівського районного суду від 16 грудня 2010 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна та визнання за ним права на Ѕ частину будинку.
Факт не проживання відповідача у цьому будинку з травня 2009 року відповідачем визнано.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що у зв’язку з не проживанням відповідача у будинку позивачки більше шести місяців без поважних причин, підстави для збереження за ним житлової площі, які передбачені ст.ст. 71, 163 ЖК України, відсутні.
Проте повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції неможна.
Вирішуючи спір суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та невірно визначив відповідні до них правовідносини.
Так рішенням Маловисківськівського районного суду від 16 грудня 2010 року відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Рішенням суду апеляційної інстанції від 15 березня 2011 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Як вбачається із змісту рішення, суд відмовив у встановленні такого факту так, як встановлення цього факту пов’язувалося ОСОБА_3 із вирішенням спору про поділ майна, але, з урахуванням часу його набуття, такий факт не має правового значення.
Однак з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 разом з їх спільною дочкою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 31 серпня 2004 року по травень 2009 року спільно проживали у будинку АДРЕСА_2
Отже відповідач дійсно набув статусу члена сім’ї позивачки.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 156 ЖК України та ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім’ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, мають право користуються цим жилим приміщенням.
Згідно ч 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідач не надав доказів наявності поважної причини не проживання ним у будинку позивачки з травня 2009 року. Посилання відповідача на суперечки з позивачкою за умови відсутності з її боку дій, які б фактично перешкоджали відповідачу проживати в її будинку, суд не визнає поважною причиною його відсутності понад один рік.
Інші домовленості між сторонами з цього приводу відсутні.
У зв’язку з цим позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Враховуючи, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та порушив норм матеріального права, відповідно до ст. 309 ЦПК України, ухвалене у справі рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів –
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Скасувати рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 25 травна 2011 року і ухвалити нове рішення.
Задовольнити позов ОСОБА_4.
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_2.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча:
Судді: