ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

10 жовтня 2006 р.

№ 5/14

          Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І. –головуючий,

Панової І.Ю.,

Яценко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю “Новобиківський цукровий комбінат” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 червня 2006 року у справі № 5/14 господарського суду Чернігівської за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Лотос-С” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Новобиківський цукровий комбінат” про стягнення 12 850 грн.,

за участю представників сторін:

ТОВ “Лотос-С” –не з’явились;

ТОВ “Новобиківський цукровий комбінат” –Грицик Є.м. (дов. від 05.04.2006 № 93);

                                  ВСТАНОВИВ:

У березні 2006 року позивач – ТОВ “Лотос-С”  пред’явив у господарському суді позов до відповідача –ТОВ “Новобиківський цукровий комбінат” про стягнення  12 850 грн.

Вказував, що відповідач взяті зобов’язання за договором від 20.10.2005р. № 10 на надання послуг по охороні належним чином не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18 квітня   2006 року (суддя Соломатін В.Д.) в позові відмолено.

Судове рішення мотивоване тим, що між сторонами була укладена додаткова угода про розірвання  договору № 10 від 20.10.2005 р. та припинення зобов’язання сторін, що виникли на підставі даного договору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 червня 2006 року (колегія суддів у складі: Капацин Н.В. - головуючий, Данилова Т.Б., Кошіль В.В.) рішення господарського суду скасоване та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.

Постановлено, стягнути з  ТОВ “Новобиківський цукровий завод” на користь ТОВ “Лотос-С” 11680 грн. основного боргу, 1170 грн. адвокатських витрат, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постанова мотивована тим, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за надані йому послуги по охороні об’єкту за листопад 2005 року, тобто в період дії договору № 10 від 20.10.2005.

У касаційній скарзі  ТОВ “Новобиківський цукровий комбінат” просить скасувати постанову апеляційного суду з підстав  порушення норм матеріального права, а саме,  ч.2, 2 ст. 653 ЦК України, та залишити без змін рішення місцевого господарського суду.

Заслухавши доповідача, представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом  норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки  ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, судами встановлено, що спірні правовідносини  виникли з укладеного між сторонами договору № 10 від 20.10.2005 про надання послуг по охороні (а.с. 10-12.

07.12.2005 між  ТОВ “Лотос-С” та ТОВ “Новобиківський цукровий завод” укладено додаткову угоду, відповідно до умов якої сторони по взаємній згоді розірвали договірні відносини, зазначивши при цьому, що претензій один до одного не мають.

Разом з тим, станом на 31.12.2005 сторони склали акт звірки розрахунків, в якому відображена заборгованість ТОВ “Новобиківський цукровий завод”  на суму 11 680 грн. (а.с.  29). Акт підписано представниками сторін та скріплено печатками.

ТОВ “Лотос-С”, звертаючись за позовом про стягнення заборгованості за надані послуги по охороні,  вказував, що надав відповідачеві послуги по охороні об’єкта в листопаді 2005 року, за які останній не розрахувався. В обґрунтування надано підписаний і скріплений печатками акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за листопад 2005 року.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

       Задовольняючи позовні вимоги апеляційний господарський суд повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини даної справи, правильно встановив, і виходив з того, що  позивачем в листопаді 2005 року, тобто в період дії договору № 10 від 25ю10.2005, надано послуги по охороні об’єкту, за які відповідач не розрахувався. В той час як п. 4 договору передбачено, що замовник зобов’язується оплатити послуги “охорони” не пізніше 5-ти банківських днів після підписання акта виконаних робіт шляхом перерахування на розрахунковий рахунок “охорони” місячної суми вартості послуг.

Відповідно до ст. 33 ГПК України обов’язок доказування розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти та обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Оскільки відповідач не обґрунтував і не підтвердив факт оплати  наданих позивачем послуг по охороні об’єкта за листопад 2005 року, не спростував невиконання позивачем договірних зобов’язань по охороні об’єкта за листопад 2005 року, апеляційний господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог є помилковим,  про що правильно зазначено судом апеляційної інстанції в своїй постанові.

Твердження касаційної скарги про помилковість висновків суду щодо характеру спірних правовідносин ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права, не відповідають встановленим судами обставинам і тому їх належить залишити поза увагою. З зазначених підстав слід вважати необґрунтованими і посилання на неправильне застосування судами вимог норм матеріального права.

Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята  постанова відповідає  нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.  1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                   ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Новобиківський цукровий комбінат” залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 червня 2006 року у справі № 5/14 залишити без змін.

Судді:                                                                        М.І. Хандурін

                                                                                І.Ю. Панова

                                                                      

                                                                                          О.В. Яценко