УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Британчука В.В.,
суддів Животова Г.О., Шибко Л.В.,
за участю прокурора Опанасюка О.В.,
захисника ОСОБА_4,
засудженого ОСОБА_6,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 серпня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Києво - Святошинського районного суду від 6 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 8 грудня 2010 року.
Вироком Києво - Святошинського районного суду від 6 жовтня 2010 року
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України,
раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах, пов’язані з виконанням функцій представника влади на 3 роки.
На підставі ст. 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки, покладенням на нього певних обов’язків.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 8 грудня 2010 року вирок суду щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним в тому, що працюючи на посаді начальника відділення оперативних заходів зі скорочення податкового боргу відділу податкової міліції ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області та будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище 22 квітня 2010 року разом із своїм підлеглим, прибув на територію майданчика, розташованого в с. Юрівка Києво-Святошинського райоу Київської області по АДРЕСА_1 на якому здійснював свою діяльність приватний підприємець ОСОБА_7 Достовірно знаючи про те, що законні підстави для проведення перевірки діяльності приватного підприємця ОСОБА_7 відсутні, віддав наказ своєму підлеглому відібрати пояснення у працівників ПП ОСОБА_7, а сам почав проводити огляд місця події, склавши відповідний протокол, після чого висунув вимогу директору ТОВ «Акватіс» ОСОБА_8, у якого із ПП ОСОБА_7 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 3140 м. кв., що розташована за адресою с. Юрівка Києво-Святошинського району Київської області по АДРЕСА_1, прибути 26 квітня 2010 року до ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі та надати йому усі документи, що стосуються виробництва бетонних кілець на будівельному майданчику. В подальшому, перебуваючи на автодорозі, яка веде в напрямку м. Боярка Київської області ОСОБА_6 в розмові із ОСОБА_8 висунув вимогу про передачу йому ОСОБА_7 400 доларів США за знищення протоколу огляду місця події та не порушення щодо останнього кримінальної справи за незаконне виготовлення бетонних кілець. У разі не надання йому зазначеної грошової суми, ОСОБА_6 пообіцяв закрити виробництво та порушити щодо ОСОБА_7 кримінальну справу за фактом здійснення безліцензійної діяльності. 26 квітня 2010 року близько 10.00 години перебуваючи на території майданчика, розташованого за адресою: с. Юрівка Києво-Святошинського району Київської області по АДРЕСА_1 ОСОБА_6, через ОСОБА_8 повторно висунув вимогу про передачу йому ОСОБА_7 400 доларів США за не порушення кримінальної справи за незаконне виготовлення бетонних кілець. 26.04.2010 року близько 13.00 год. у своєму службовому кабінеті, розташованому за адресою АДРЕСА_2, ОСОБА_6 пригрозив ОСОБА_7 порушенням щодо нього кримінальної справи за ст. 202 КК України, достовірно знаючи те, що діяльність, якою займався останній не підлягала обов’язковому ліцензуванню, підтвердивши тим самим свої вимоги про передачу йому хабара у розмірі 400 доларів США та створюючи умови за яких ОСОБА_7 був вимушений дати хабар. 28 квітня 2010 року близько 11 год. 30 хв. перебуваючи у своєму службовому кабінеті, ОСОБА_6 одержав від ОСОБА_7 400 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складало 3170 грн. 36 коп., у якості хабара за припинення перевірки та невжиття заходів за наслідками виявлених порушень.
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікації дій засудженого, ставить питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. Одночасно зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 377 КПК України, оскільки при залишенні апеляції прокурора без задоволення не зазначив підстави,через які апеляцію визнано необґрунтованою.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник засудженого просить залишити вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду без зміни, а касаційну скаргу прокурора, без задоволення, як безпідставну.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, захисника та засудженого, які заперечували проти скарги прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 368 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості злочину внаслідок його м’якості, не ґрунтуються на матеріалах справи.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років та звільняючи його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, суд, як вбачається з вироку, врахував як ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, так і пом’якшуючі покарання обставини, а саме: позитивну характеристику, сімейний стан - наявність на утриманні неповнолітньої дитини, те, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше.
Наведені вище дані про особу ОСОБА_6, наявність обставин, які пом’якшують покарання, дали суду підстави дійти обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без відбування реального покарання.
Таким чином, суд, призначаючи ОСОБА_6, покарання, вимог статей 65 КК України не порушив. Призначене ОСОБА_6, покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував усі доводи поданої на вирок місцевого суду апеляції, на кожний з них дав вичерпну відповідь і обґрунтовано залишив вирок без зміни.
Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які б давали безумовні підстави для скасування судових рішень, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
вирок Києво - Святошинського районного суду від 6 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 8 грудня 2010 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції - без задоволення.
Судді:
Британчук В.В. Животов Г.О. Шибко Л.В.
Згідно із
вироком, злочин засудженим був вчинений за наступних обставин. Наказом № 233-о від 28 травня 2009 року по особовому складу податкової міліції ДПА в Київській області, ОСОБА_6 було призначено на посаду начальника відділення оперативних заходів зі скорочення податкового боргу відділу податкової міліції ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області. Займаючи посаду працівника правоохоронного органу, який проводить оперативно-розшукову діяльність та будучи наділеним правом надавати вказівки правового характеру, ОСОБА_6 здійснював функції представника влади у зв’язку із чим відносився до службової особи, яка займає відповідальне становище. 22 квітня 2010 року ОСОБА_6, разом із своїм підлеглим, прибув на територію майданчика, розташованого в с. Юрівка Києво-Святошинського райоу Київської області по АДРЕСА_1 на якому здійснював свою діяльність приватний підприємець ОСОБА_7 Достовірно знаючи про те, що законних підстав для проведення перевірки діяльності приватного підприємця ОСОБА_7 у нього нема, ОСОБА_6 віддав наказ своєму підлеглому відібрати пояснення у працівників ПП ОСОБА_7, а сам почав проводити огляд місця події, склавши відповідний протокол, після чого висунув вимогу директору ТОВ «Акватіс» ОСОБА_8, у якого із ПП ОСОБА_7 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 3140 м. кв., що розташована за адресою с. Юрівка Києво-Святошинського райоу Київської області по АДРЕСА_1, прибути 26 квітня 2010 року до ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі та надати йому усі документи, що стосуються виробництва бетонних кілець на будівельному майданчику. В подальшому, перебуваючи на автодорозі, яка веде в напрямку м. Боярка Київської області ОСОБА_6 в розмові із ОСОБА_8 висунув вимогу про передачу йому ОСОБА_7 400 доларів США за знищення протоколу огляду місця події та не порушення щодо останнього кримінальної справи за незаконне виготовлення бетонних кілець. У разі не надання йому зазначеної грошової суми, ОСОБА_6 пообіцяв закрити виробництво та порушити щодо ОСОБА_7 кримінальну справу за фактом здійснення безліцензійної діяльності. 26 квітня 2010 року близько 10.00 години перебуваючи на території майданчика, розташованого за адресою: с. Юрівка Києво-Святошинського району Київської області по АДРЕСА_1 ОСОБА_6, через ОСОБА_8 повторно висунув вимогу про передачу йому ОСОБА_7 400 доларів США за не порушення щодо нього кримінальної справи за незаконне виготовлення бетонних кілець. 26.04.2010 року близько 13.00 год. у своєму службовому кабінеті, розташованому за адресою АДРЕСА_2, ОСОБА_6 пригрозив ОСОБА_7 порушенням щодо нього кримінальної справи за ст. 202 КК України, достовірно знаючи те, що діяльність, якою займався останній не підлягала обов’язковому ліцензуванню, підтвердивши тим самим свої вимоги про передачу йому хабара у розмірі 400 доларів США та створюючи умови за яких ОСОБА_7 був вимушений дати хабар. 28 квітня 2010 року близько 11 год. 30 хв. перебуваючи у своєму службовому кабінеті, який знаходився у приміщенні ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, розташованому за адресою АДРЕСА_2, ОСОБА_6 одержав від ОСОБА_7 400 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складало 3170 грн. 36 коп., у якості хабара за припинення перевірки та невжиття заходів за наслідками виявлених порушень.