Справа № 22-ц-3766 2006 p. Головуючий 1-ї інст. ЖИГИЛІЙ С.П.
Категорія - стягнення суми Доповідач - ЗАЗУЛИНСЬКА Т.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2006 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - КАРІМОВОЇ Л.В.
суддів - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П. КІРСАНОВОЇ Л.І.
при секретарі - КОНИК І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 10 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „ УКРТЕЛЕКОМ" в особі Центру електорозв"язку №5 міста Краснограда про поновлення порушеного права та стягнення завданих матеріальних збитків та моральної шкоди, -
встановила:
У січні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до Красноградського районного суду Харківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „ УКРТЕЛЕКОМ" в особі Центру електрозв"язку № 5 міста Краснограда (далі Центр) про стягнення грошової суми в розмірі 901,98 грн.
Позивачка зазначала, що за договором НОМЕР_1 вона користувалася послугами місцевого телефонного зв"язку за АДРЕСА_1, із сплатою послуг за місцеві розмови -щомісячною абонентною платою, а за міжміськи - по хвилинною сплатою за даними контролюючих пристроїв Центру.
З 1 серпня 2001 року Центр без узгодження з нею змінив порядок оплати своїх послуг за місцеві розмови - абонентна плата за встановлену кількість часу плюс додаткова плата за даними контролюючих пристроїв Центру понад встановлений час. При цьому вона не в змозі була контролювати об"єм місцевих розмов через відсутність в її квартирі пристроїв обліку. З тієїж причини вона була позбавлена можливості контролювати правильність нарахування оплати міжміських розмов.
Крім того, в рахунок за лютий 2003 року була включена вартість послуг про номери телефонів, з якими велися розмови в сумі 0,72 грн, у той час як ця послуга повинна надаватися безкоштовно.
19 вересня 2003 року вона повідомила Центр про свій переїзд на нове місце проживання, однак абонентна плата була нарахована за повний місяць.
Відповідачем не були надані їй розрахунки за сплачені послуги у лютому, березні, червні, липні, жовтні 2001 року; грудні 2002 року, березні 2003 року.
Посилаючись на наведене і вважаючи що неправомірними діями відповідача їй заподіяна матеріальна і моральна шкода, позивачка просила суд:
Визнати неправомірними дії відповідача в частині нарахування додаткової суми за місцеві розмови 90,84 грн. і стягнути з нього цю суму на її користь;
Визнати неправомірними дії відповідача в частині нарахування суми оплати міжміських розмов при неможливості здійснення контролю за їх відповідністю тарифам з урахуванням деференсованості часу та дню розмов і стягнути з відповідача на її користь 90% нарахованої суми, а саме - 206,75 грн.;
Визнати неправомірними дії відповідача в частині нарахування суми „ за інші послуги" у лютому 2003 року в розмірі 0,72 грн. та абонентної плати за 10 днів вересня 2006 року в сумі 2,35 грн., стягнувши з нього ці суми на її користь.;
Визнати заподіяння їй відповідачем моральної шкоди порушенням Закону України „ Про захист прав споживачів" та зневагою до її гідності і честі громадянина та стягнути з нього на її користь 601,32 грн. у відшкодування цієї шкоди;
Зобов"язати відповідача надати суду розрахунки послуг за лютий, березень, червень, липень, жовтень 2001 року, грудень 2002 року, березень 2003 року, встановивши суми, що підлягають стягненню з відповідача на її користь.
Крім того, просила притягнути Центр до відповідальності за порушення Закону України „ Про захист прав споживачів" з накладенням на нього штрафу.
За довіреністю від 15 січня 2004 року інтереси позивачки представляв ОСОБА_2 ( т.1 а.с.62), який в подальшому неоднарозово доповняв позов, в тому числі вимогами визнання факту невиконання відповідачем Наказу Державного комітету зв"язку та інформації НОМЕР_2; визнання неправомірними дій відповідача в частині нарахування суми в розмірі 2% за надання послуг міжміського зв"язку в кредит; визнання неправомірними дій відповідача по переключенню діючого телефону НОМЕР_3 на спарений НОМЕР_4; визнання недійсним договору НОМЕР_4 від 25.04.1998 року, як такого що обмежує права споживача та ін. Вимоги в частині суми стягнення за нарахування додаткової суми оплати місцевих розмов зменшив до 47,12 грн. (т.І.а.с.101)
Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 07 червня 2005 року було закрито провадження у справі за зазначеним позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо переключення у 1997 році діючого телефону НОМЕР_3 на спарений НОМЕР_4 в зв"язку з вирішенням спору в частині цих вимог рішенням Красноградського районного суду від 03 березня 2004 року ( а.с.18.т.З).
Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 10 травня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ „Укртелеком" в особі ЦЕЗ № 5 міста Краснограда про поновлення порушеного права та стягнення завданих матеріальних збитків і моральної шкоди відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам та порушення судом законодавства України при ухваленні цього рішення.
Заслухавши доповідь судді; пояснення представника відповідача, яка заперечувала проти апеляційної скарги; п5еревіривши матеріали справи і обміркувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія не знаходить підстав для її задоволення.
Судовим розглядом встановлено що 25.04.1998 року між сторонами був укладений договір НОМЕР_4 щодо надання позивачці відповідачем послуг зв"язку . При цьому ОСОБА_1 була ознайомлена з Правилами користування місцевим, міжміським та міжнародним зв"язком в Україні, про що в договорі мається відмітка.
Згідно п.3.1 вказаного договору встановлено що плата за користування телефонною мережею включає в себе абонентну плату та плату за послуги, що надаються. П.З.З договору передбачено що про зміну тарифів підприємство зв"язку повідомляє додатково письмово або через засоби масової інформації.
Вимоги п.3.3 договору відповідачем виконані шляхом надрукування в газеті „Вісті Красноградщини" 16 червня 2001 року статі „ Нова система оплати телефонних розмов", в якій повідомлялося про введення з 1 липня 2001 року нової системи оплати послуг електрозв"язку з по хвилинним обліком місцевих телефонних розмов. При цьому апаратура похвилинного обліку розмов відповідно Закону України „ Про зв"язок" проходить щорічну атестацію Державного комітету України по стандартизації, метрології і сертифікації, про що суду надані відповідні дані.
Встановлення лічильників кількості наданих послуг в квартирах абонентів діючим законодавством не передбачено.
Доказів невідповідності нарахувань оплати послуг відповідача діючим тарифам та даним апаратури похвилинного обліку розмов позивачем суду не надано.
Стягнення з позивачки 0,72 грн. за надання розшифровки нарахованої сплати міжміських та міжнародних розмов не суперечить діючим тарифам на основні послуги електрозв"язку і не є порушенням Закону України „ Про захист прав споживачів", оскільки безкоштовно така інформація надається в усній формі.
Відповідно до п.7.3 договору споживач має право на розірвання договору, про що зобов"язаний попередити підприємство не пізніше ніж за один місяць. Позивачка заяву про переїзд на нове місце проживання подала відповідачу 19 вересня 2003 року. За таких обставин нарахування абонентної плати за вересень 2003 року не є порушенням з боку ЦЕС-5.
Стягнення суми в розмірі 2% за надані послуги в кредит передбачено розд.4п.8 наказу Державного комітету зв"язку України „ Про затвердження граничних тарифів на основні послуги електрозв"язку" від 16 вересня 1998 року № 132 та розд.4 п.12 ст. 1 наказу Державного комітету зв"язку та інформатизації України „ Про затвердження граничних тарифів на основні послуги електрозв"язку та тарифів на виплату державних пенсій та грошової допомоги" від 07 червня 2002 року № 120.
Відповідно до ст,48 ЦК України ( в ред. 1963р.) недійсною є така угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
Як вже зазначалося, позивачкою поряд з іншими заявлені вимоги про визнання договору про надання послуг зв"язку від 25.04.1998 року за НОМЕР_4 недійсним з підстав невідповідності його вимогам правил користування місцевим телефонним зв"язком, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 385 від 22 квітня 1997 року „ Про затвердження Правил користування місцевим телефонним зв"язком" та з підстав обмеження цим договором прав споживача.
Ретельно перевіривши доводи позивача; надані сторонами докази; давши їм належну оцінку; правильно встановивши фактичні обставини по справі, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушень прав ОСОБА_1, як споживача послуг, з боку відповідача і правильно відмовив в задоволенні її позовних вимог, в тому числі і в частині визнання вищезазначеного договору недійсним та стягнення моральної шкоди яка, за її твердженням, була їй заподіяна відповідачем саме внаслідок таких порушень.
Позивач не позбавлений права на перезаключення договору про надання послуг зв"язку після прийняття наказу Державного комітету зв"язку та інформатизації України № 10 від 13 липня 1999 року „ Про затвердження Типового договору про надання послуг електрозв"язку", який був опублікований в Офіційному віснику України № 35 за 1999 рік
Судова колегія визнає що рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, що, відповідно до ст. 308 ЦПК
України, є підставою для відхилення апеляційної скарги, доводи якої висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст.303,304,307,308,313-315,319 ЦПК України судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 10 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з часу набрання законної сили, безпосередньо до Верховного Суду України.