Справа №2-1808
2007
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
======================================================================
29 жовтня 2007 року Ялтинський міський суд
Автономної Республіки
Крим у
складі: головуючого судді Земляної Г.В., при секретарі: Копистко О.
М., за участю адвоката: ОСОБА_3 розглянувши у відкритому
судовому засіданні в залі суду м. Ялти цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми,
моральної шкоди та витрат,
пов'язаних з ремонтом квартири,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1, уточнивши свої позовні вимоги, просить стягнути з
ОСОБА_2 на його користь реальну ринкову вартість квартири
АДРЕСА_1 у сумі 144178 гривень,
моральну шкоду у сумі 50000 гривень, витрати, які він поніс у зв'язку з
ремонтом квартири у сумі 4971 гривня, а також судові витрати по справі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 березня 2005 року між ОСОБА_1,
інтереси якого за дорученням представляла ОСОБА_4, з однієї сторони, і
ОСОБА_2, з другої сторони, було укладено договір купівлі - продажу
вказаної квартири, згідно з яким ОСОБА_1 став її власником. У договорі
була вказана вартість квартири 37000 гривень, що відповідало її вартості згідно
витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно. Ця сума була вказана на
прохання ОСОБА_2, оскільки витрати з оформлення договору були покладені
на нього. 17 березня 2005 року ОСОБА_2 отримав від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 завдаток у сумі 500 доларів США, що підтвердив розпискою. У
її тексті було вказано, що продаж квартири здійснюється за ринковою вартістю. В
цей же день ОСОБА_2 уклав ще один договір купівлі - продажу, згідно якого
купив у сім'ї ОСОБА_1, які роз'їзжалися, належну їм квартиру АДРЕСА_2. Оскільки учасники вказаних угод одночасно
виступали у ролі продавців та покупців, до того ж ОСОБА_2 продавав
ОСОБА_1 однокімнатну квартиру, а придбав у ОСОБА_1 значно більшу за площею
квартиру, саме він доплатив ОСОБА_4 різницю у їх вартості. Це дало змогу
ОСОБА_4 пізніше придбати окрему квартиру для себе. Рішенням Ялтинського
міського суду від 12 грудня 2005 року договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 і
ОСОБА_2 було визнано недійсним, оскільки попередній її власник ОСОБА_5 незаконно приватизував квартиру. ОСОБА_1 виселили з спірної квартири.
За час проживання в ній позивач провів ремонт житла, який покращив
експлуатаційні якості квартири і позначився на вартості житла, що
підтверджується витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно. Так як з
вини відповідача без грошей і без житла. Все належне йому майно тимчасово
знаходиться у орендованому гаражі та псується, а сам він вимушений знімати
житло та витрачати значні кошти на його оплату, просить стягнути моральну
шкоду.
Представник відповідача з позовними вимогами не погодився і пояснив
суду, що ОСОБА_2, як і ОСОБА_1 також постраждав у даній ситуації.
Йому нічого не було відомо про те, що ОСОБА_5, у якого він придбав спірну
квартиру, не є її належним власником. Якщо він заплатить гроші ОСОБА_1, то
залишиться сам і без грошей, і без квартири. Крім того, наполягає на тому, що
продажна вартість квартири АДРЕСА_1 співпадає з її вартістю вказаною у договорі - 37000 гривень.
Вислухавши сторони, їх представників, вивчивши матеріали справи, суд
приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому
задоволенню за наступних підстав.
Як встановлено судом, 25 березня 2005 року між ОСОБА_2, з однієї сторони, та ОСОБА_1, інтереси
якого за дорученням представляла ОСОБА_4, з другої сторони,
було укладено договір купівлі - продажу квартири. Згідно умов названого
договору ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_1. Продаж здійснено за 37000 гривень.
Відповідно до відомостей, викладених у Витягу з реєстру прав власності на
нерухоме майно, вартість квартири становила з урахуванням індексації 36218
гривень. Витрати, пов'язані з посвідченням договору, поніс продавець(арк..спр.
12,13).
17 березня 2005 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 завдаток у
сумі 500 доларів США в рахунок майбутньої продажі вказаної квартири. У розписці
вказано, що продаж квартири буде здійснено по ринковій вартості(арк.спр.57).
25 березня 2005 року між ОСОБА_4, яка діяла у своїх
інтересах та інтересах ОСОБА_1, а також з участю ОСОБА_6, ОСОБА_7, з однієї сторони, і
ОСОБА_2, з другої сторони, було укладено ще один договір
купівлі - продажу квартири. Сім'я ОСОБА_1 продали, а ОСОБА_2 купив
квартиру АДРЕСА_2. Продаж квартири
здійснено за 15500 гривень. Витрати, пов'язані з посвідченням договору поніс
покупець. Як слідує з матеріалів справи, у лютому 2005 року ОСОБА_4 уклала
з брокером Української товарної біржі договір - доручення на продаж вказаної
квартири, в якому була визначена її продажна вартість - 48 тисяч доларів США.
05 березня 2005 року ОСОБА_4 отримала завдаток від потенційного покупця
вказаної квартири - ОСОБА_8 у сумі 500 доларів США. Договір було
намічено укласти до 05 квітня 2005 року. Продаж квартири планувалося здійснити
за 50000 доларів США(арк.спр.38).
25 березня 2005 року ОСОБА_4, з однієї сторони, та
ОСОБА_7 і ОСОБА_6, з другої сторони,
уклали між собою договір дарування, згідно якого ОСОБА_1 подарувала належну їй
квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_7 - 2/3
частки і ОСОБА_6 - 1/3 частку(арк.спр.32,33).
Згідно з рішенням Ялтинського міського суду АРК від 12 грудня 2005 року
визнано недійсним договір купівлі - продажу від 27 грудня 2004 року квартири
АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_2, а також договір купівлі - продажу зазначеної квартири,
укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 25 березня 2005 року. ОСОБА_1
виселити з квартири(арк..спр.7,8).
Згідно із ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із
сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на
виконання цього право чину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема
тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій
послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на
момент відшкодування.
На підставі п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22
грудня 1995 року №20 „Про судову практику у справах за позовами про захист
права приватної власності” (із змінами внесеними постановою від 25 травня 1998
року №15), вирішуючи питання про грошові стягнення у справах за позовами про
захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що
вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а у разі її
відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною
вартістю розуміється грошова сума, за яку це майно може бути продано в даному
населеному пункті або місцевості. Для її визначення при необхідності
призначається експертиза.
Таким чином, на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 повинна бути
стягнута вартість спірної квартири в цінах, діючих на момент розгляду справи в
суді, а не на момент укладення договору купівлі - продажу квартири.
Згідно висновку експерта №7113 від 20 вересня 2007 року ринкова вартість
квартириАДРЕСА_1 на момент
проведення експертизи складала 144178 гривень.
Оскільки вартість квартири, визначена експертом з урахуванням її
якісних характеристик, вимоги щодо відшкодування витрат, які поніс позивач на
її ремонт, не підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди суд також вважає
такими, що не підлягають задоволенню. В процесі судового розгляду справи не
доведено, що ОСОБА_2 діяв умисно, укладаючи договір купівлі - продажу
квартири з ОСОБА_1 У суду немає підстав ставити під сумнів пояснення
представника відповідача, що ОСОБА_2 не знав про те, що ОСОБА_5
приватизував і продав квартиру незаконно.
Ціна позову, вказана позивачем склала 124971 гривню в частині стягнення
вартості квартири у сумі 120000 гривень та суми за ремонт - 4971 гривню. Отже
судовий збір, який було оплачено позивачем, склав 124,97 гривень в частині
позовних вимог майнового характеру, та 8,50 - в частині позовних вимог про
відшкодування моральної шкоди, а всього 133,47 гривень. Оскільки позовні вимоги
ОСОБА_1 задоволені частково, з відповідача на його користь належить
стягнути витрати по оплаті судового збору у сумі 120 гривень, а також 24,18 -
на користь держави, виходячи з вартості квартири у 144178 гривень.
Також на користь позивача належить стягнути з відповідача судові
витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у сумі 800 гривень, та
витрати на оплату правової допомоги адвоката у сумі 500 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,11,15, 212-216, 218 ЦПК
України, ст. ст.216 ЦК України, п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України
від 22 грудня 1995 року №20 „Про судову практику у справах за позовами про
захист права приватної власності” (із змінами внесеними постановою від 25
травня 1998 року №15), суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 144178 (сто сорок чотири тисячі сто сімдесят вісім) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у сумі 120 (сто двадцять) гривень,
судові витрати, пов'язані з проведенням експертизи у сумі 800 (вісімсот)
гривень та витрати на правову допомогу адвоката у сумі 500 (п'ятсот) гривень, а
всього - 1420 (одна тисяча чотириста двадцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у
сумі 24 (двадцять чотири) гривні 18 копійок.
У залишеній частині позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в Апеляційному суді Автономної
Республіки Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження впродовж десяти
днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається
впродовж двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження у
відповідності з положеннями ст.294 ЦПК України.
Суддя
Ялтинського міського суду Г.В.
Земляна