ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" вересня 2011 р. Справа № 48/130
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіВолкова Р.В.
суддівНовікової Р.Г., Прокопанич Г.К.
за участю представників:
від позивача:ОСОБА_1 за дов. №б/н від 24.03.2011р.
від відповідача:не з'явився
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АГРО" м. Київ
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.07.2011р.
та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 28.04.2011р.
у справі№48/130 господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євраліс Семенс Україна" м. Вишневе, Київська область
доТовариства з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АГРО" м. Київ
простягнення 1847691грн.93коп.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євраліс Семенс Україна" м. Вишневе, Київська область звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АГРО" м. Київ про стягнення 1847691грн.93коп. заборгованості за договором поставки.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №1027 від 20.04.2010р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.04.2011 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євраліс Семенс Україна" задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тат-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євраліс Семенс Україна" заборгованість у розмірі 1755912грн.32коп., інфляційні витрати у розмірі 61456грн.83коп.
Рішення мотивоване тим, що відповідач у встановлений договором строк не виконав свого обов'язку по перерахуванню коштів, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2011 року рішення місцевого господарського суду міста Києва залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з винесеними у справі судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АГРО" м. Київ звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення у справі №48/130, яким у задоволенні позову ТОВ "Євраліз Семенс Україна" в частині стягнення штрафних санкцій відмовити повністю. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник зазначив, що векселі відповідачем не емітовані та не передані позивачу у строк, який погоджено сторонами як дата платежу за векселем. Також вказує, що видача векселів після наведеної дати є неможливою на умовах, які погоджені Специфікаціями до договору поставки №1027 від 20.04.2010р., адже дата видачі векселя не може бути пізніше дати платежу за векселем з огляду на зміст ст.ст. 33, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29 грудня 1976 року № 11, обґрунтованим визнається рішення суду, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.04.2010 року між ТОВ "Євраліз Семенс Україна" (постачальник) та ТОВ "Тат-Агро" (покупець) було укладено договір поставки №1027, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві на умовах FCA –с. Білозір'я, Черкаська область або FCA Велика Димерка, Київська область (згідно з правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2000) товари за номенклатурою, та в строки відповідно до специфікації, які є додатками до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену договором вартість в строки та в порядку, передбаченому договором. Вартість товару визначається сторонами як договірна, загальна сума договору встановлюється відповідно до специфікацій і визначається як арифметична сума за специфікаціями, що є невід'ємними частинами цього договору.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх судових інстанцій виходили з того, що на виконання умов договору та на підставі специфікацій, у період з 21.04.2010р. по 07.05.2010р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2405128грн.32коп., що підтверджується видатковими накладними та товаро-транспортними накладними.
При цьому, стягуючи з відповідача суму заборгованості за спірним договором за поставлений товар, ні місцевим господарським судом, ні апеляційним не враховане наступне.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України, зміст якої кореспондується зі статтями 525, 526, Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 628 цього ж Кодексу зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Сторони у специфікаціях №2 від 20.04.2010р., №3 від 06.05.2010р., №4 від 06.05.2010р. погодили, що суму заборгованості покупець сплачує за допомогою вексельної форми розрахунку.
Договір в цій частині недійсним не визнавався, зміни до нього з цього приводу сторонами у текст не вносились.
Суди попередніх інстанцій, розглядаючи даний спір, не надали правової оцінки тому факту, що обов'язок відповідача за договором полягає у здійснені розрахунків за отриманий товар шляхом видачі векселя, тоді як позивачем заявлена вимога про стягнення грошових коштів.
За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд.
Щодо решти доводів скаржника наведених у касаційній скарзі, то вони не підтверджені належними доказами, матеріалами справи, та не спростовують висновків покладених в основу прийнятої постанови.
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
Враховуючи межі перегляду в касаційній інстанції, які передбачені ч. 2 статті 111-7 ГПК України, судова колегія приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2011 року та рішення господарського суду м.Києва від 28.04.2011 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, повно, всебічно та об’єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи сторін, дати їм належну юридичну оцінку та постановити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111- 12, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АГРО" м. Київ на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2011р. та на рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2011р. задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2011р. та рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2011р. - скасувати.
Справу №48/130 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Р.В. Волков
Судді: Р.Г. Новікова
Г.К. Прокопанич