ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-876/10/2207
Головуючий у 1-й інстанції: Антонюк В.В.
Суддя-доповідач: Голота Л.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л. О.
суддів: Курка О. П., Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області на постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області про перерахунок пенсії , -
В С Т А Н О В И В :
В серпні 2010 року позивачі звернулись в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області про стягнення щомісячної недоплати дітям війни.
Ухвалою від 05 жовтня 2010 року провадження у справі за вищевказаним позовом, на підставі пункту 1 частини 1 статті 205 ЦПК України, закрито.
07 жовтня 2010 року провадження у справі за позовом ОСОБА_5 відкрито за правилами КАС України.
Постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачам щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 01.07.2010 року; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачам підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": ОСОБА_2 за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року; ОСОБА_3 за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.08.2010 року; ОСОБА_4 за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.06.2010 року; врахувавши виплати, які були проведені позивачу в 2007-2010 роках; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення принципу законності, просить апеляційну інстанцію скасувати, необгрунтоване на думку апелянта, рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. При цьому апелянт посилається про пропущення позивачем строку звернення до суду встановленого статтею 99 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі є особами, що належить до соціальної категорії громадян “діти війни” в розумінні статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується копіями посвідчення, а відтак, на них повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року № 10/рп/2008 було визнано неконституційними зміни до Закону № 2195-IV внесеними Законом України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік”, чим було відновлено дію статті 6 Закон № 2195-IV у попередній редакції.
Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
За Преамбулою Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-ІV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Колегія судів не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що положення частини 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України “Про державний бюджет України” на відповідний рік.
Законом України “Про державний бюджет України на 2010 рік” збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.
На момент звернення позивачів до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим вони звернулись до суду за захистом своїх прав.
Всупереч статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” позивачам щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивачів, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов’язку нараховувати та сплачувати позивачам доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань. Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Таким чином колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, що відповідає положенням статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції яка є чинною на даний час, адже попередні зміни, як було зазначено вище, визнані неконституційними, тому застосовується саме та редакція, яка була до внесення відповідних змін.
Отже, позивачі є особами, які мають право на отримання підвищення до пенсії, у розмірах, які визначено Законом, а відтак мають право на звернення до суду за захистом порушеного такого права.
В той же час, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Як встановлено статтею 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
З матеріалів справи вбачається, що адміністративні позова, в яких, в тому числі, заявлені вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії починаючи з 09 липня 2007 року подано до суду 20 серпня 2010 року, тобто з пропуском встановленого статтею 99 КАС України строку звернення до суду.
Однак, колегія суддів не вбачає підстав для застосування негативних наслідків пропущення позивачами строку звернення до суду, оскільки звернення позивачів до місцевого загального суду до 9 вересня 2010 року з позовною заявою в межах строку, визначеного Цивільним процесуальним кодексом України, яка не була розглянута судом першої інстанції в порядку ЦПК у зв'язку із ухваленням Конституційним Судом України Рішення від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами", вважається поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов’язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.
Натомість, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області, – залишити без задоволення, а постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 листопада 2010 року, – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Головуючий /підпис/ Голота Л.О.
Судді /підпис/ Курко О. П.
/підпис/ Матохнюк Д.Б.
З оригіналом згідно:
секретар