Справа № 2-504/2008
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2008 р. Київський районний суд м. Сімферополя в складі:
Головуючої судді Чумаченко Р.Д.
При секретарі Асановой О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до компанії «Спутник» про зміну формулювання звільнення, стягненні заробітної плати, середнього заробітку відповідно до ст. 117 ч.1 КЗпП України, компенсації за невикористану відпустку, відшкодуванні морального збитку, стягнення витрат на надання правової допомоги
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача.
В обґрунтовування позову указує, що рішенням Київського райсуду м. Сімферополя від 15.08.2006 р. він був поновлений на роботі у відповідача на посаді заступника директора компанії, йому змінено формулювання причини звільнення. Відповідач був зобов'язаний анулювати запис про звільнення по ст.40 п.4, п.7 КЗпП України, тобто спочатку відновити на роботі, а потім змінити формулювання звільнення на ст.38 КЗпП України - за власним бажанням.
Проте відповідач в особі директора компанії ОСОБА_2 не виконав рішення суду своєчасно, а тільки 25.05.2007 р. зробив запис в трудовій книжці його - позивача - про те, що “запис під № 30 є недійсним” і що він звільнений по ст.38 КЗпП України, проте наказ вказав колишній від 08.04.2006 р. Позивач заявив вимоги про стягнення і середньої заробітної плати за період з 15 серпня 2006 р. по 25 травня 2007 р. відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн., виплату середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України.
В ході судового розгляду ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги і просив виплатити заробітну плату за період з 15 серпня 2006 р. по 25 травня 2007 р. - день фактичного звільнення із розрахунку половини мінімальної заробітної плати - 260 грн., всього 2340 грн.; відповідно до ст.117 КЗпП України середній заробіток за затримку виконання рішення, змінити формулювання запису в трудовій книжці і проиести її у відповідність з рішенням суду про поновлення на роботі, стягнути у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., стягнути витрати на надання правової допомоги у розмірі 500 грн., а також доповнив позов вимогою про стягнення компенсації за невикористані відпустки за період з квітня 2003 р. по 25 травня 2007 р. в загальній сумі 1040 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої уточнені і доповнені вимоги підтримав повністю, просив вважати відповідачем компанію «Спутник», директора компанії ОСОБА_2 вважати представником відповідача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився неодноразово, сповіщений належно, про причини нез'явлення суд не повідомив, тому суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача по доказах , що є в справі шляхом ухвалення заочного рішення.
Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював заступником директора компанії «Спутник» з 01.04..2003 р. Наказом відповідача №2 від 08.04.2006 р. він був звільнений з роботи по ст. 40 п.4,7 КЗпП України. Позивач звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі і рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 15 серпня 2006 р. він був поновлений на роботі на колишній посаді, змінено формулювання причини звільнення на ст.38 КЗпП України - за власним бажанням, стягнута заробітна плата за період вимушеного прогулу з 08.04. по 15.08.2006 р.
Як убачається із запису № 31 в трудовій книжці позивача від 25. 05.2007 р. “запис по № 30 є недійсним. Звільнений за власним бажанням, ст.38 КЗпП”. Підставою внесення даного запису вказаний наказ № 2 від 08.04.2006 р. Цим наказом позивач був звільнений по ст. 40 п.4,7 КЗпП України. Запис № 31 проведена відповідачем не відповідно до змісту рішення суду і по незаконному наказу. З цього виходить, що відповідач не виконав рішення суду про відновлення на роботі своєчасно і лише 25.05.2007 р. видав наказ про зміну формулювання причини звільнення.
Згідно ст.236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, що розглядає трудовий спір про відновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить рішення про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Виходячи з вказаної норми закону, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток за період з 15.08.06 по 25.05.07 р. в сумі згідно представленому позивачем розрахунку, який не оспорений відповідачем, 2340 грн.
Обґрунтовані вимоги позивача і в частині зміни запису в трудовій книжці і виконання її відповідно до рішення суду від 15.08.2006 р., а також стягнення компенсації за невикористані відпустки за період роботи позивача з 01.04.2003 р. по 25 травня 2007 р. в сумі 1040 грн. Суд приймає розрахунок суми, представлений позивачем, оскільки відповідач заперечень по ньому не надав, в судове засідання не з'явився.
На думку суду підлягає частковому задоволенню вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди. Дійсно, діями відповідача позивачу заподіяні моральні страждання, оскільки невиконанням відповідачем в період тривалого часу рішення суду про зміну формулювання звільнення, подальшим неналежним заповненням трудової книжки, позивачу створені додаткові труднощі в організації свого життя. Зокрема, він не міг працевлаштуватися, що на певний період часу позбавило його коштів для існування. Суд вважає, що у відшкодування морального збитку необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 500 грн. Також підлягають задоволенню вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу. Відшкодування таких витрат передбачено ст.79 ГПК України, вони підтверджені квитанцією до прибуткового касового ордера від 23.01.2007 р. в сумі 500 грн.
Що стосується вимог про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні, то ці вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не мають правової підстави.
Згідно ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого їм органу що належать звільненому працівнику сум в терміни, вказані в ст.116 цього Кодексу, за відсутності суперечки про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто дана стаття передбачає відповідальність підприємства за затримку розрахунку при звільненні.
На користь позивача стягнута сума відповідно до ст.236 КЗпП України, як оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника. У такому разі підстав до застосування ст.117 ч.1 КЗпП України і стягнення середнього заробітку немає.
На підставі викладеного, ст.ст. 38, 40, 116,117,235,236, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 79. 211-215 ЦПК України, с у д
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з компанії «Спутник» на користь ОСОБА_1заробітну плату за період з 15 серпня 2006 р. по 25 травня 2007 р. у розмірі 2340 грн.; компенсацію за невикористану відпустку за період з 01.04.2003 р. по 25.05.2007 р. у розмірі 1046 грн. У відшкодування моральної шкоди 500 грн., за надання правової допомоги 500 грн. Всього 4386 грн.
Зобов'язати відповідача внести зміни у формулювання запису про звільнення в трудовій книжці позивача ОСОБА_1, провести цей запис відповідно до рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 15 серпня 2006 р., а саме: звільнити з 15.08.2006 р. відповідно до ст.38 КЗпП України за власним бажанням, вказати правильний номер і дату наказу на підставі якого змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1, запис про його звільнення по ст. 40 п.4,7 КЗпП України анулювати.
В решті частки позову в задоволенні вимог відмовити.
Стягнути з компанії «Спутник» в дохід держави судовий збір у розмірі 59 грн.50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи - 30 грн.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана через Київський районний суд м. Сімферополя протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Р.Д. Чумаченко