У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 вересня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Одеської області від 7 квітня 2006 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, в силу ст. 89 КК України

не судимого,

засуджено: - за п.п. 1, 2, 4 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 194 КК України на 14 років позбавлення волі.

         На підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.

         Стягнуто з ОСОБА_1 в доход держави судові витрати у сумі 621 грн. 12 коп.

         Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано у тому, що 21 жовтня 2005 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи при собі 7 літрів вина, він прийшов до свого знайомого ОСОБА_3, який проживав у ОСОБА_4 в с. Майорське Фрунзовського району Одеської області, де разом з присутніми у цьому ж будинку ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 почав розпивати принесене вино з нагоди свого дня народження. При цьому окрім зазначених осіб у будинку ще знаходилися двоє малолітніх дітей ОСОБА_4 - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3.

         Пізніше ОСОБА_7 запропонував усім присутнім  викрасти майно з поля приватного фермера, з чим усі погодилися. По дорозі на поле ОСОБА_1 вирішив повернутися до будинку ОСОБА_4 і забрати недопите вино.

         Коли ОСОБА_1 зайшов у будинок, із кімнати вийшла ОСОБА_4, яка тримала на руках малолітню доньку ОСОБА_10, яка не впізнавши його, взяла в кутку палицю і вдарила ОСОБА_1а по спині, на що останній, на грунті неприязних стосунків, які раптово виникли, маючи умисел на позбавлення життя ОСОБА_4 та її малолітніх дітей з особливою жорстокістю, взяв на кухні ножа і наніс ним два удари в шию, від яких смерть потерпілої настала місці події.

         Після цього ОСОБА_1 підняв із землі малолітню ОСОБА_10 і остерігаючись, що плач дитини почують сусіди, заніс її в туалет, розташований за будинком, і з метою вбивства з особливою жорстокістю малолітньої дитини внаслідок безпомічного стану, умисно кинув її у вигрібну яму туалету, де від механічної асфіксії внаслідок закриття дихальних шляхів рідиною настала смерть малолітньої ОСОБА_10.

         Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 повернувся у будинок, де знаходився ще малолітній ОСОБА_11, і маючи умисел на його умисне вбивство з особливою жорстокістю та знищення майна, підпалив завіску вікна, внаслідок чого виникла пожежа, від якої малолітній Артем загинув.

         У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Разом із тим, як видно зі змісту скарги та доповнень до неї, засуджений вважає несправедливим призначене йому покарання, посилається також на те, що не знав про наявність у будинку малолітнього ОСОБА_11, що в силу алкогольного сп”яніння не пам”ятає своїх дій, вказує на те, що з матеріалами справи знайомився одноособово.   

         Захисник ОСОБА_2 просить вирок щодо засудженого ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що злочин він вчинив внаслідок алкогольного сп”яніння, яке могло призвести до стану сильного душевного хвилювання внаслідок нанесеного потерпілою удару палицею по спині, у зв”язку з чим вчинений ним злочин міг бути кваліфікований  за ст. 116 КК України. Крім того захисник вважає, що характеристика засудженого з боку односельчан, стан алкогольного сп”яніння та кількість випитого вина були підставою для призначення ОСОБА_1 окремої психологічної експертизи, в призначенні якої суд, на думку захисника, безпідставно відмовив.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення касаційних скарг без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженого та захисника задоволенню не підлягають.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про винність засудженого ОСОБА_1 у вчинені злочинів за встановлених судом та викладених у вироку обставин, грунтуються на доказах ретельно перевірених під час судового слідства, які отримали належну оцінку.

Так, із явки з повинною, показань засудженого ОСОБА_1 як підозрюваного та обвинуваченого з участю захисника, а також під час відтворення обстановки і обставин події, які суд обгрунтовано визнав правдивими в силу їх послідовності та відповідності іншим доказам, вбачається, що після нанесення потерпілою удару палкою по спині, він на неї образився, повернувся в будинок, взяв ножа, яким і наніс удар ОСОБА_4 в шию. Від цього удару потерпіла впала на землю і випустила з рук дитину, яка була замотана в пелюшку. Дитина почала плакати, тому остерігаючись, що цей плач почують сусіди, він підняв її з землі, відніс і вкинув у отвір туалету, що знаходився за будинком, після чого дитина плакати перестала. Повернувшись до потерпілої, він відтягнув її за кущі, при цьому ножа з шиї не виймав. Після цього пішов до будинку, зайшов у кімнату, де горіло світло і підпалив завіску вікна, неподалік від якого стояло ліжко. Побачивши, що завіска загорілася та знаючи, що ОСОБА_4  має другу маленьку дитину, він залишив будинок і пішов спочатку додому до ОСОБА_12, а потім до охоронника ОСОБА_13, де його і було затримано працівниками міліції.

Аналіз цих показань ОСОБА_1 під час досудового слідства свідчить, що незважаючи на стан алкогольного сп”яніння, він гарно орієнтувався на місці події, діяв послідовно та цілеспрямовано, добре запам”ятав усі обставини вчиненого ним злочину, але які теж намагався пом”якшити, незважаючи на те, що вони спростовуються іншими дослідженими судом доказами. Ці обставини зокрема стосувалися його образи діями потерпілої та його стану після цього, кількості нанесених їй ударів ножем та того, що під час підпалу він не бачив на ліжку малолітнього ОСОБА_11. Разом із тим, з його ж показань видно, що він достовірно знав про наявність у потерпілої двох безпомічних в силу свого малолітнього віку дітей, які в цей день були вдома і він бачив їх лежачими на одному ліжку, що у хаті малося світло, яке добре освітлювало будинок, що після нанесення удару він забрав у потерпілої палицю і викинув її, після чого повернувся до будинку, взяв у кімнаті ножа та незважаючи на те, що ОСОБА_4 тримала в руках меншу дитину, наніс їй удар в шию, що оскільки дитина почала кричати, то остерігаючись сусідів, він відніс і втопив цю дитину в туалеті, а вже після цього перетягнув потерпілу за кущі, які знаходилися на певній відстані від будинку, що потім повернувся в будинок і у кімнаті, де горіло світло та спав ОСОБА_11, вчинив підпал завіски, що після цього забрав вино і пішов до знайомих, де ще вживав те вино і був затриманий працівниками міліції.

На підставі наведеного, керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Одеської області від 7 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

СУДДІ :

Міщенко С.М.                          Глос Л.Ф.                     Самелюк П.О.