Справа № 22-ц-1317/2011
Категорія 44
Головуючий у 1 інстанції Островський Л.Є.
Суддя-доповідач Васильковський В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Васильковського В.М.
суддів: Матківського Р.Й., Проскурніцького П.І.
секретаря Возняк В.Д.,
з участю відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, управління житлово-комунального господарства виконкому Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_10, третьої особи на стороні відповідача служби у справах дітей Івано-Франківського міськвиконкому про визнання права на користування житловим приміщенням, визнання недійсним ордеру та свідоцтва про право власності на житлове приміщення, виселення з наданням іншого житлового приміщення за апеляційними скаргами виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, управління житлово-комунального господарства виконкому Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_9 на рішення Івано-Франківського міського суду від 23 лютого 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
в лютому 2005 року управління житлово-комунального господарства виконкому Івано-Франківської міської ради /далі УЖКГ/ звернулось із позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право на користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1, мотивуючи його тим, що наймач квартири ОСОБА_2 за місцем свого проживання відсутній на протязі більше шести місяців, що підтверджується актами ЖЕО № 7, тому просило позов задовольнити.
В лютому 2006 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до виконкому Івано-Франківської міської ради, управління ЖКГ Івано-Франківського міськвиконкому, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10, про визнання права на користування житловим приміщенням, визнання недійсними ордеру та свідоцтва про право власності на житлове приміщення, виселення з квартири, посилаючись на те, що протягом 2004 року він постійно проживав у квартирі АДРЕСА_1, однак працював у Закарпатській області, у зв’язку з чим раз на місяць відлучався з місця проживання. Акти ЖЕО про його не проживання є сумнівними, складені без зазначення часу та участі сусідів, достовірно не підтверджують факт його непроживання в квартирі. Заборгованості по квартирній платі у нього не було. В період між прийнятим 29.03.2005 року рішенням суду про визнання його втратившим право на користування житлом, яке було скасовано ухвалою апеляційної інстанції 27.12.2005 року, Івано-Франківського міськвиконкомом спірна квартира була надана сім’ї ОСОБА_4 Оскільки ордер від 31.10.2005 року виданий ОСОБА_4 не на вільне жиле приміщення, то просив визнати його недійсним. В листопаді 2005 року ОСОБА_4 незаконно приватизувала його квартиру, тому просив визнати недійсним свідоцтво про право власності від 18.11.2005 року на спірну квартиру, видане на ім’я ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10 та виселити їх з квартири АДРЕСА_1, а в задоволенні первісного позову відмовити.
В листопаді 2009 року представник ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги за зустрічним позовом: просив виселити ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10 з квартири АДРЕСА_1 та зобов’язати виконком Івано-Франківської міської ради надати їм інше рівноцінне житлове приміщення.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 лютого 2011 року у задоволенні позову УЖКГ Івано-Франківського міськвиконкому, третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог – ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням відмовлено.
Позов ОСОБА_2 до виконкому Івано-Франківської міської ради, УЖКГ Івано-Франківського міськвиконкому, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10, третьої особи на стороні відповідача служби у справах дітей Івано-Франківського міськвиконкому задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право на користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1. Визнано недійсним ордер на житлове приміщення серії АВ № 009489 від 31.10.2005 року, виданий на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_19 складом сім’ї 4 особи, визнано недійсним свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ № 645668 від 18.11.2005 року на квартиру АДРЕСА_1, видане на ім’я ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10 Постановлено виселити ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_10 з квартири АДРЕСА_1, зобов’язавши Івано-Франківський міськвиконком надати сім’ї ОСОБА_3 інше рівноцінне благоустроєне житлове приміщення.
В апеляційних скаргах відповідачі за зустрічним позовом, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи зазначають, зокрема:
представник виконкому Івано-Франківської міської ради, що відповідно до рішення Івано-Франківського міського суду від 29.03.2005 року ОСОБА_2 було визнано таким, що втратив право на житло в квартирі АДРЕСА_1. Ордер сім’ї ОСОБА_3 на цю квартиру було видано 25.10.2005 року. Видача ордеру була правомірною, оскільки спірне житлове приміщення було вільне. Сім’я ОСОБА_3 законно використала своє право на приватизацію житла і стала власником цієї квартири. Тому всі спірні відносини між сторонами повинні регулюватися нормами Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим посилання суду на ст. 117 ЖК України є неправильним;
представник УЖКГ Івано-Франківського міськвиконкому, що судом безпідставно не взято до уваги акти ЖЕО № 7 про відсутність відповідача за місцем проживання більше шести місяців у період 20.01.2004 року – 15.12.2004 року. Борг по квартплаті становив 982,71 грн., квартира знаходилась в антисанітарному стані. Факт непроживання ОСОБА_2 у спірній квартирі підтверджується показаннями свідків, на спростування яких ОСОБА_2 належних доказів не подано;
ОСОБА_9, що відсутність ОСОБА_2 у спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин стверджується показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, актами комісії ЖЕО № 7 від 20.01.2004 року, 10.06.2004 року, 22.07.2004 року, 24.11.2004 року, 15.12.2004 року.
Суд належним чином не дослідив надані позивачем докази, внаслідок чого ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення. Тому просять оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позов УЖКГ задовольнити, а в зустрічному позові відмовити.
В засіданні апеляційного суду представники УЖКГ, Івано-Франківського міськвиконкому, представник ОСОБА_9 ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 апеляційні скарги підтримали, ОСОБА_2 та його представник доводи апеляційних скарг заперечили.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши подані докази і доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Встановлено, що предметом спору є право сторін на користування двохкімнатною квартирою АДРЕСА_1, яка згідно ордеру № 22 від 16.01.1980 року була надана сім’ї ОСОБА_17, до складу якої входила дружина ОСОБА_18 та син ОСОБА_2 (Т. 1 а. с. 12), і в якій останні були зареєстровані.
Мати ОСОБА_2 – ОСОБА_18 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (Т. 1 а. с. 59).
25 лютого 2005 року УЖКГ Івано-Франківського міськвиконкому звернулось до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 на підставі ст. 71 ЖК України.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 29 березня 2005 року позов УЖКГ було задоволено.
31 жовтня 2005 року виконкомом Івано-Франківської міської ради ОСОБА_4 на сім’ю в складі ОСОБА_9, ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, видано ордер серії АВ № 009489 на право зайняття житлового приміщення –
квартири АДРЕСА_1 (Т.1 а. с. 63), а 18 листопада 2005 року їм видано свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ № 645668 на вказану квартиру згідно із Законом України “Про приватизацію державного житлового фонду” (Т.1 а. с. 64).
Однак, ухвалою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2005 року рішення Івано-Франківського міського суду від 29 березня 2005 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем УЖКГ не доведено належними доказами факту непроживання ОСОБА_2 у спірному житлі без поважних причин в період з січня 2004 року по лютий 2008 року.
Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, а у окремих випадках, передбачених цією нормою, понад цей строк.
У разі поважності причин відсутності осіб понад встановлені законом строки (перебування у відрядженні, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) цей строк може бути продовжено судом (ч. 2 ст. 71, ст. 72 ЖК України, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року N 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України"). Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв’язку з чим зазначене питання вирішується судом у кожному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.
Таким чином, виходячи з аналізу зазначених правових норм наймач та члени його сім'ї можуть бути визнані такими, що втратили право користування жилим приміщенням, з підстав відсутності понад шість місяців у цьому жилому приміщенні, якщо вони були відсутні протягом цього строку підряд без поважних причин, і саме ці факти повинні бути встановлені судом при вирішенні спору згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України.
Як видно із змісту позовної заяви, УЖКГ Івано-Франківського міськвиконкому обмежилось загальним твердженням про те, що відповідач у спірній квартирі відсутній, що підтверджується актами комісії ЖЕО № 7 від 20.01.2004 року, 10.06.2004 року, 22.07.2004 року, 24.11.2004 року, 15.12.2004 року. При цьому позивач не конкретизував початок терміну відсутності відповідача у займаному житлі.
Відповідач на обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що акти про його не проживання було складено в період його відсутності у квартирі у зв’язку з роботою.
Посилання апелянтів на доведеність факту відсутності ОСОБА_2 у спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин зазначеними актами комісії ЖЕО № 7 колегія суддів відхиляє, оскільки судом першої інстанції вказаним актам дано належну оцінку, вони є однакові за формою та змістом. Крім того, акти складені в період, коли у спірній квартирі, крім ОСОБА_2, проживала його мати ОСОБА_18, однак її присутність та підписи при складанні цих актів не зафіксовані, що обгрунтовано викликає сумнів у їх достовірності.
Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог УЖКГ.
У зв'язку з цим суд дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом (стаття 71 ЖК України) підстав для визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання за ним права на користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 та визнання ордера від 31.10.2005 року, виданого ОСОБА_4 на сім’ю з чотирьох осіб, а також свідоцтва про право власності від 18.11.2005 року на вказану квартиру недійсними, суд першої інстанції правильно керувався тим, що ордер від 31.10.2005 року був виданий ОСОБА_4 з порушенням вимог чинного законодавства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 ЖК України ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
При цьому суд дав належну оцінку тим обставинам, що ордер від 31.10.2005 року виданий всупереч вимогам ст. 59 ЖК України і визнано спірну квартиру вільною без дотримання вимог ст. 72 ЖК України, відповідно до якої прийняття зазначеного рішення було можливим за умови визнання ОСОБА_2 в судовому порядку таким, що втратив право користування спірною квартирою внаслідок його відсутності понад встановлені ст. 71 ЖК України строки.
Висновок суду є законним і обґрунтованим з огляду на те, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку набув право користування жилим приміщенням відповідно до ст. 129 ЖК України – на підставі виданого 16.01.1980 року ордера № 22; це право він не втратив, оскільки на час прийняття рішення про надання спірної квартири ОСОБА_4 продовжував користуватися цією квартирою, сплачував кошти за користування нею й комунальні послуги. Згідно довідки ЖЕД № 7 від 17.02.2005 року заборгованість по квартплаті станом на 01.01.2005 року відсутня (Т. 1 а. с. 60).
Зазначений висновок суду першої інстанції узгоджується також із нормами статті 117 ЖК України. При визнанні ордера недійсним у зв'язку з видачею його на жиле приміщення, на яке має право інша особа (яка не позбавлена у встановленому законом порядку права на користування цим житлом), особам, що одержали цей ордер, має надаватись інше жиле приміщення, яке за змістом ч. 2 ст. 117 ЖК України повинно відповідати за розміром і благоустроєм наданому за ордером.
Згідно зі ст. 129 ЖК України ордер є підставою для вселення на надану жилплощу, після якого особи набувають право користування жилим приміщенням. Позбавлення такого права або виселення осіб можливе лише з підстав, передбачених законом, зокрема ст. ст. 59, 109 ЖК України. Виключно з підстав і в порядку, передбачених законом, може здійснюватись обмеження права користування жилим приміщенням (ч. 3 ст. 9 ЖК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у гуртожитках, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.
Згідно ч. 2 ст. 61 ЖК України договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем – житлово-експлуатаційною організацією і наймачем – громадянином, на ім’я якого видано ордер.
Ухвалюючи рішення про визнання ордеру недійсним, суд першої інстанції урахував зазначені вимоги закону та вирішив питання щодо надання ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10 іншого жилого приміщення за загальними правилами ст. 117 ЖК України, під час ухвалення рішення про їх виселення та задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права на користування спірним жилим приміщенням.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", ч. 2 ст. 61 ЖК України, ухвалюючи рішення про визнання ордеру недійсним, суд дійшов правильного висновку про відсутність законних підстав у ОСОБА_4 для приватизації спірної квартири, у зв’язку з чим обгрунтовано визнав недійсним свідоцтво про право власності від 18.11.2005 року на квартиру АДРЕСА_1, видане на ім’я ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10
За таких обставин судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову є законним, а наведені в апеляційних скаргах доводи не обґрунтованими.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, повно і всебічно встановивши обставини справи та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми і ухвалив законне й справедливе рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
апеляційні скарги виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, управління житлово-комунального господарства виконкому Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_9 відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 23 лютого 2011 року у справі за позовом управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, управління житлово-комунального господарства виконкому Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_10, третьої особи на стороні відповідача служби у справах дітей Івано-Франківського міськвиконкому про визнання права на користування житловим приміщенням, визнання недійсним ордеру та свідоцтва про право власності на житлове приміщення, виселення з наданням іншого житлового приміщення, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Васильковський В.М.
Судді: Матківський Р.Й.
Проскурніцький П.І.