2-а-71/11

ПОСТАНОВА

Іменем УКРАЇНИ

29 червня 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого: судді Князькова В.В.

при секретарі: Кобець А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу адміністративного судочинства за позовною заявою ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, інспектора ДПС ВДАІ м.Донецька Кєнібасова Олега Леонідовича, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач 21.10.2010 року звернувся до суду з позовною заявою до УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, інспектора ДПС ВДАІ м.Донецька Кєнібасова Олега Леонідовича, посилаючись на наступне: 11 жовтня 2010 р. інспектором ДПС ВДАІ м. Донецька прапорщиком міліції Кєнібасовим Олегом Леонідовичем було винесено Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АН № 727719, відповідно до якої на нього, ОСОБА_1, накладається штраф у розмірі 255 гривень за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В цій Постанові вказується на порушення мною підпункту «е»пункту 15.9. Правил дорожнього руху України, відповідно до приписів якого забороняється зупинка транспортних засобів ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів.

Оскільки   під   час   складання   інспектором   Постанови   в   справі   про адміністративне правопорушення він оспорив допущене порушення, ним було також  складено  у  відповідності  до  ч. 4   ст. 258  КУпАП  Протокол  про адміністративне правопорушення серії АНІ № 268073, який є додатком до Постанови.

Вважає, що винесення Постанови в справі про адміністративне правопорушення щодо нього є неправомірним, тому що відсутній факт порушення ним підпункту «е»пункту 15.9. Правил дорожнього руху України.

Стосовно обставин справи зазначив наступне: 11 жовтня 2010 р. о 16-ій годині він разом з пасажиром ОСОБА_3 рухався на своєму автомобілі КІА Cerato (державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1) по бульвару Шевченка у м. Донецьку в районі Калінінського ринку. Проїжджаючи впродовж ринку, він побачив неподалік аптеку, яка йому терміново була необхідна, оскільки вже тривалий час він відчував гостру біль в животі, нудоту і підозрював, що в нього харчове отруєння. Прийнявши крайнє положення на проїзній частині, він здійснив вимушену зупинку, щоб придбати в аптеці ліки, в яких мав сильну потребу. При цьому, він уважно обрав місце для зупинки, запевнившись у відсутності дорожніх знаків та розмітки, які б забороняли йому зупинятися, а також оцінивши відстань до найближчого пішохідного переходу, до зупинки маршрутних транспортних засобів та ширину проїзної частини.

Коли він відновив рух, його зупинив інспектор ДПС ВДАІ м. Донецька Кєнібасов О.Л., який перевіривши посвідчення водія почав стверджувати, що він порушив Правила дорожнього руху, так як начебто зупинився ближче ніж за 30 м від зупинки для транспорту загального користування. З таким висновком інспектора він не погодився, що підтверджується його поясненнями, викладеними у Протоколі про адміністративне правопорушення серії АН1 №268073.

Дійсно, з підпункту «е»пункту 15.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, вбачається, що зупинка забороняється, зокрема, ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків. Проте, він впевнений, що зупинка була здійснена у дозволеному місці, яке знаходиться більш ніж за 30 м від посадкового майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів. Про неправомірність притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення наведеної норми Правил дорожнього руху, свідчить, зокрема, наступне.

По-перше, зазначив позивач, у місці, де він зупинився, були відсутні лінії горизонтальної розмітки, які б забороняли зупинку транспортних засобів, а саме не було нанесено ні лінії 1.4, ні лінії 1.17, передбачених Правилами дорожнього руху. Так, лінія 1.4 (широка суцільна лінія жовтого кольору) позначає місця, де заборонено зупинку та стоянку транспортних засобів та може застосовуватись самостійно або в поєднанні із знаком 3.34 «Зупинку заборонено». Лінія 1.17 (зигзагоподібна лінія жовтого кольору) позначає зупинки маршрутних транспортних засобів і таксі.

Зазначив, що наявність зазначених ліній на дорожньому покритті дуже важлива, оскільки вони слугують наочним орієнтиром для водія, за допомогою якого можна легко зрозуміти, де не можна зупинятися і де закінчується заборонена для зупинки 30-метрова зона від посадкового майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів. У разі відсутності вказаної розмітки дуже важко на око визначити, чи закінчилась 30-метрова відстань від посадкового майданчику чи ні.

До того ж, як зазначено в п. 4.10 Правил розміщення та обладнання зупинок міського електро- та автомобільного транспорту, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.05.1995 р. №21, для поліпшення умов користування зупинкою маршрутними транспортними засобами рекомендується наносити на дорожнє покриття або бордюр дорожню розмітку 1.4 згідно з ДСТУ2587-94 від дорожнього знака, що позначає зупинку, у напрямку проти руху транспорту на відстань, що перевищує довжину посадочної площадки на 30 м, і за ходом руху транспорту на 30 м.

Відповідно до пунктів 3.2.5., 3.2.19. ДСТУ 2587-94 «Розмітка дорожня. Загальні технічні умови. Методи контролю. Правила застосування»розмітка 1.4 застосовується на дорогах, де заборонено зупинку транспортних засобів. Розмітка 1.17 повинна застосовуватись для позначення місць зупинок транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, і стоянок таксі, за винятком відокремлених від основної проїзної частини зупинних майданчиків. Довжина розмітки 1.17 повинна визначатись з урахуванням кількості транспортних засобів, що одночасно зупиняються чи стоять, але не менше ніж 30 м для зупинок тролейбусів, автобусів і 20 м для стоянок таксі.

Таким чином, зазначив позивач, з огляду на відсутність горизонтальної розмітки, яка неодмінно повинна наноситись для позначення 30-метрової довжини ділянки проїзної частини, де зупинка транспортних засобів забороняється, порушень підпункту «е»пункту 15.9. Правил дорожнього руху в його діях не вбачається.

По-друге, інспектор не застосовував жодного вимірювального засобу для визначення відстані від посадкового майданчику до місця зупинки мого автомобіля. Те, що дана відстань складає менш ніж 30 м інспектор визначив на око. Отже, висновок інспектора про наявність порушення підпункту «е» пункту 15.9 Правил дорожнього руху не будується на об'єктивних даних, а є лише його суб'єктивною думкою, яка не відповідає дійсності. До того ж такий висновок інспектора не може братися до уваги з огляду на відсутність свідків, які б зазначались в Протоколі про адміністративне правопорушення та які б підтвердили ті обставини, які наводить інспектор в цьому Протоколі. Не погоджуючись з безпідставним висновком інспектора про порушення ним Правил дорожнього руху, він за допомогою вимірювальної рулетки поміряв відстань від посадкового майданчику до місця моєї зупинки. Як він і припускав, ця відстань склала більш ніж 30 м, а саме приблизно 43 м.

Також зазначив, що факт зупинки автомобіля на відстані більш ніж 30 м від посадкового майданчику може підтвердити пасажир, який сидів поруч - ОСОБА_3.

По-третє, оскільки він не зміг самостійно протистояти незаконним діям інспектора ДАІ, він мав намір скористатися послугами адвоката, для чого попросив інспектора не виносити постанову на місці та відкласти розгляд справи. Однак, його прохання було залишено без уваги. Ігноруючи його право на правову допомогу, інспектор продовжив на місці складання Постанови і протоколу про адміністративне правопорушення, чим порушив його права.

Просив визнати неправомірними дії інспектора щодо винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АН №727719 від 11 жовтня 2010 року та скасувати зазначену постанову.

Позивач в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність.

Відповідачі в судове засідання не з’явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, постановою серії АН №727719 від 11 жовтня 2010 року було притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладено на нього адміністративне стягнення за порушення Правил дорожнього руху у розмірі 255 грн.

Як вбачається з оскаржуваної постанови,  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 11.10.2010 року, керуючи автомобілем «КІА», державний номер НОМЕР_1, зупинився ближче 30 м від зупинки для транспорту загального користування, чим порушив п. 15.9 «е»Правил дорожнього руху.

Відповідно до статті 7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно статті 246 КУпАП України, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.    

Зазначена постанова винесена з порушенням ст. 33 КУпАП, яка визначає, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступень його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.    

При винесенні оскаржуваної постанови, цього зроблено не було, та посадовою особою яка винесла цю постанову вимоги закону не враховані.    

При винесенні постанови були порушені права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням. Всіх наданих позивачу цим законом прав він був позбавлений, що є порушенням процесу при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

В даному випадку інспектор склав постанову, не надавши позивачу скористатися правовою допомогою, чим порушив норми ст.268 КУпАП. Крім того, винність позивача не підтверджена доказами.

Окрім того, в протоколі про адміністративне правопорушення в порушення ст.256 КУпАП не було зазначено свідка з боку водія.

 Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про незаконність винесеної у відношенні ОСОБА_1 постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.

На підставі ст.ст.9, 256, 268, 280, 283 Кодексу України про адміністративне правопорушення та, керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, інспектора ДПС ВДАІ м.Донецька Кєнібасова Олега Леонідовича, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення –задовольнити.

Визнати неправомірними дії інспектора ДПС ВДАІ м.Донецька Кєнібасова Олега Леонідовича щодо складання постанови серії АН №727719 від 11 жовтня 2010 року.

Скасувати постанову серії АН №727719 від 11 жовтня 2010 року у справі про адміністративне правопорушення.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Постанову надруковано у нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного суду

м. Донецька                                                                                                                   Князьков В.В.