Справа № 22-ц-1443/2011
Категорія 34
Головуючий у 1 інстанції Тураш В.А.
Суддя-доповідач Девляшевський В.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.,
суддів: Васильковський В.М., Матківський Р.Й.
секретаря Юрків І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2; представника ПАТ «Страхова Група «ТАС» на рішення Долинського районного суду від 14 липня 2011 року з участю: відповідача – ОСОБА_2 та його представника – ОСОБА_3; представника ПАТ «СГ «ТАС» - Наконечного І.В., представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Долинського районного суду від 14 липня 2011року частково задоволено позов ОСОБА_7. В її користь з страхової компанії ПАТ "Страхова Група «ТАС» стягнуто 4216 грн матеріальної шкоди, 500 грн у відшкодування моральної шкоди; 2416грн 80 коп пені за прострочення виплати страхового відшкодування, 550 грн витрат на експертне автотоварознавче дослідження. З ОСОБА_2 в користь позивачки стягнуто 26258 грн 92 коп спричиненої матеріальної шкоди і 500 грн моральної шкоди. В користь ОСОБА_7 з відповідачів: ПАТ «СГ «ТАС» і ОСОБА_2 в солідарному порядку стягнуто 683 грн витрат на сплату судового збору та ІТЗ розгляду справи, 2000грн витрат на правову допомогу.
Долинським районним судом по даній справі 14 липня 2011 року також винесена окрема ухвала для реагування Наглядовою Радою з питань оціночної діяльності на порушення норм чинного законодавства України, допущених приватним підприємцем ОСОБА_9, яким проведено автотоварознавче дослідження пошкодженої автомашини позивачки.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що ОСОБА_2 повинен відшкодувати власнику пошкодженої з його вини автомашини "Опель Астра»" ОСОБА_7 26258 грн 92 коп матеріальної шкоди, тобто різницю між розміром визначених експертом втрати товарного виду і витрат на відновлювальний ремонт пошкодженої автомашини позивачки та сумою належного їй страхового відшкодування. На думку суду, страховою компанією ПАТ «СГ «ТАС» повинно бути виплачено позивачці 4216 грн, що становить невідшкодовану страховиком згідно умов договору страхування частину вартості спричиненого матеріального збитку, 2461грн 80коп пені за прострочення виплати страхового відшкодування та 500 грн моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що суд першої інстанції, постановляючи рішення, залишив поза увагою факт скоєння ним дорожньо-транспортної події внаслідок порушення водієм автомашини «Опель Астра» вимог «Правил дорожнього руху в Україні». На думку апелянта, суд безпідставно не прийняв до уваги звіт автотоварознавчого дослідження спеціаліста від 10.04.2010 року, помилково віддавши перевагу висновку експертного автотоварознавчого дослідження №18/04 від 24.04.2010 року, в якому неправильно визначено розмір спричинених збитків. Вважає, що у зв`язку із розбіжностями у згаданих висновках суд повинен був призначити по справі проведення судово-технічної експертизи. З наведених підстав ОСОБА_2 просить рішення в оскарженій ним частині скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_7 щодо нього відмовити за безпідставністю вимог.
Представник ПАТ «СГ «ТАС» в апеляційній скарзі зазначає про безпідставність задоволення вимог позивачки щодо страхової компанії. На його думку, страхувальник виконав свої зобов`язання перед потерпілою у повному об`ємі. Апелянт вважає, що з страхової компанії не було правових підстав стягувати 4216 грн, оскільки позивачем не було підтверджено проведення ремонту автомашини у платника податку на додану вартість. Зазначає, що страхова компанія згідно умов договору не повинна виплачувати особі моральну шкоду у випадку пошкодження її автомашини та повертати позивачу витрати на проведення автотоварознавчого дослідження. Що стосується стягнення пені, то представник страхової компанії вважає, що її розмір може становити не більше 1195 грн 66 коп. У зв`язку із наведеним просив рішення в оскарженій частині скасувати, а в позові до страхової компанії відмовити.
В засідання Апеляційного суду ОСОБА_7 не з’явилась, надіславши телеграму про відкладення розгляду справи у зв’язку із захворюванням. Однак, оскільки документальних доказів наявності поважних причин неявки позивачкою не надано, її клопотання про відкладення розгляду справи до задоволення не підлягає. Отже, є правові підстави для розгляду справи у її відсутності.
В засіданні Апеляційного суду ОСОБА_2 та його представник апеляційну скаргу з наведених підстав підтримали. ОСОБА_2 зазначив, що наїзд ним на електроопору стався частково з вини водія "Опель Астра" – ОСОБА_10 , який , рухаючись перед ним, здійснив поворот наліво без включення відповідного попереджувального сигналу. Апелянт визнав, що звільнення його автомашини з-під пошкодженої електроопори організував він. Внаслідок цих дій електроопора на протилежній стороні вулиці нахилилась і впала на дах припаркованої біля неї автомашини позивачки. ОСОБА_2 вважає, що в цій події є часткова вина ОСОБА_10 Крім того, він зазначив, що судовим експертом завищений розмір відшкодування матеріальних збитків. Зокрема, на його думку, вартість дверки, необхідної для заміни пошкодженої повинна бути меншою, оскільки дверний замок та внутрішня обшивка в пошкодженій дверці заміні не підлягали. Однак, відповідач від передачі цієї дверки йому відмовився. Вважаючи рішення суду першої інстанції щодо нього незаконним, просив його скасувати та відмовити в позові до нього.
Представник ПАТ "СГ "ТАС" апеляційну скаргу страхової компанії підтримав, вважаючи безпідставним задоволення позовних вимог ОСОБА_7
Представник ОСОБА_5 у вирішенні апеляційних скарг ОСОБА_2 і страхової компанії покладається на розсуд суду.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що падіння електроопори на дах автомашини позивачки відбулось не внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, а по причині неправильної організації ОСОБА_2 робіт для звільнення його автомашини з-під іншої, пошкодженої електроопори. Цей факт у засіданні апеляційного суду відповідачем та його представником не заперечувався. Таким чином, прямий причинний зв`язок між пошкодженням автомашини позивачки та діями ОСОБА_10 в даному випадку відсутній. Отже, правової підстави для визначення розміру відшкодування у відповідній частці, як це передбачено п.3 частини 1 ст.1188 ЦК України, для ОСОБА_10 та ОСОБА_2 немає.
Твердження ОСОБА_2 про безпідставність стягнення з нього коштів у відшкодування матеріальної шкоди не можуть бути прийняті до уваги. Адже, частиною 3 статті 386 ЦПК України визначено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. В частині 3 статті 22 ЦК України зазначено, що збитки власника відшкодовуються у повному розмірі. У частині 2 цієї норми закону, зокрема, роз’яснено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Витрати, які мусить понести ОСОБА_7 для ремонту автомашини визначені, на думку колегії суддів, судовим експертом в сумі 47143грн 67 коп правильно. Втрати, яких власник зазнав у зв’язку із пошкодженням автомашини і зниженням у зв’язку із цим її вартості в загальній сумі 51758 грн 92 коп експертом визначено у відповідності із "Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 року №142/5/2092 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України. При цьому було враховано істотний об`єм та складність ремонтних робіт для відновлення пошкодженої автомашини, значну вартість необхідних для заміни деталей та необхідних для проведення фарбування матеріалів. Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги звіт автотоварознавчого дослідження приватного підприємця, виконаний по заявці страхової компанії. Адже, у цьому звіті не було відображено всього комплексу робіт і деталей, необхідних для відновлення попереднього стану автомашини позивачки.
В суді першої інстанції ОСОБА_2 не просив призначити по даній справі судово-технічну експертизу. Наведені ним в засіданні апеляційного суду доводи про завищення еспертом розміру матеріальної щкоди є голослівними, не підтвердженими будь-якими об`єктивними документальними доказами. Тому доводи апелянта висновків суду не спростовують.
Враховуючи вимоги, встановлені статтею 1194 ЦК України, суд першої інстанції для повного відшкодування спричиненої ОСОБА_7 матеріальної шкоди обгрунтовано стягнув в її користь різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.
Посилання апелянта на необґрунтованість задоволення позову ОСОБА_7 в частині стягнення моральної шкоди є безпідставним, оскільки необережні, протиправні дії відповідача для названого власника автомашини потягнули негативні наслідки: порушення його права приватної власності та необхідність у затраті ним часу та зусиль для відновлення порушеного права. Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначені обставини є підставою для стягнення моральної шкоди.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції також правильно стягнув з ПАТ «СГ «ТАС» кошти, недоотримані ОСОБА_7 згідно умов договору про страхування цивільної відповідальності щодо ліміту відповідальності страхувальника та суму пені за істотне перевищення відповідачем строку виплати позивачці страхового відшкодування. Посилання апелянта на те, що позивачкою не надано докази сплати ПДВ при ремонті автомашини, не можуть бути прийняті до уваги. Адже, на час визначення експертом розміру витрат, які необхідно буде понести ОСОБА_7 для відновлення автомашини, ніяких ремонтних робіт на її замовлення ще не було проведено. Тому вона і не могла надати докази сплати ПДВ.
Що стосується стягнення в користь ОСОБА_7 з ПАТ «СГ «ТАС» коштів у відшкодування моральної шкоди, то з цим погодитись не можна, оскільки нормами чинного законодавства України, яке регулює відшкодування шкоди, зокрема Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язок відшкодування власнику моральної шкоди у випадку пошкодження належного йому транспортного засобу. Не передбачено цього і договором про цивільну відповідальність, укладеним з ПАТ «СГ «ТАС». Тому в цій частині оскаржене рішення не може бути залишене в силі.
Також помилково судом стягнуто з відповідачів понесені ОСОБА_7 судові витрати по справі у солідарному порядку. Частиною 1 ст.1190 ЦК України солідарна відповідальність передбачена тільки у випадку завдання шкоди спільною дією або бездіяльністю осіб. Тому у зазначеній частині рішення теж підлягає скасуванню.
У зв’язку із тим, що позов ОСОБА_7 щодо стягнення коштів у відшкодування матеріальної шкоди задоволено частково та стягнуто кошти з двох відповідачів, то згідно ст.88 ЦПК України позивачу понесені нею і документально підтверджені судові витрати слід стягнути з відповідачів пропорційно до сум коштів, стягнутих у відшкодування матеріальної шкоди з кожного відповідача. При розрахунку розміру судових витрат, які підлягають стягненню з відповідачів колегія суддів виходить з того, що з ПАТ "СГ "ТАС" стягнуто кошти, сума яких дорівнює орієнтовно ј частину від розміру відшкодування, визначеного для обох відповідачів. Отже, страхова компанія повинна відшкодувати позивачу ј частину понесених судових витрат, загальна сума яких становить 2998грн 93коп (550 грн за проведення експертного автотоварознавчого дослідження; 120 грн витрат на ІТЗ розгляду справи; 563 грн 93 коп судового збору та 2000грн витрат за надання правової допомоги).
Керуючись ст.ст.218;307;309;313; 314;319;324;325 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Апеляційну скаргу представника ПАТ «Страхова Група «ТАС» задовольнити частково.
Рішення Долинського районного суду від 14 липня 2011 року по даній справі в частині стягнення в користь ОСОБА_7 з ПАТ «Страхова Група «ТАС» матеріальної шкоди та пені, а з ОСОБА_2 - матеріальної і моральної шкоди; про відмову у позові до приватного підприємця ОСОБА_5 щодо стягнення моральної шкоди залишити без змін.
Рішення Долинського районного суду від 14 липня 2011 року в частині стягнення з ПАТ «СГ «ТАС» моральної шкоди в сумі 500 грн та 550 грн за проведення автотоварознавчого дослідження, а також - в частині стягнення в солідарному порядку з відповідачів судових витрат і витрат на правову допомогу скасувати.
Ухвалити в зазначеній частині нове рішення.
Відмовити ОСОБА_7 у стягненні з ПАТ «Страхова Група «ТАС» моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_7 2115 (дві тисячі сто п`ятнадцять) грн 10коп судових витрат.
Стягнути з ПАТ «Страхова Група «ТАС» в користь ОСОБА_7 883 (вісімсот вісімдесят три) грн. 83коп судових витрат.
Рішення набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: В.М.Васильковський
Р.Й.Матківський