Справа № 22-ц-1456/2011
Категорія 53
Головуючий у 1 інстанції Безбородько В.А.
Суддя-доповідач Девляшевський В.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.
суддів: Матківського Р.Й., Проскурніцького П.І.
секретаря Юрків І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Плюс Банк» про стягнення заробітної плати за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Плюс Банк» на рішення Надвірнянського районного суду від 21 січня 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_2 в листопаді 2010 року пред’явила позов до ПАТ «Плюс Банк» про стягнення заробітної плати, мотивуючи його тим, що з жовтня 1998 року вона працювала касиром Надвірнянського відділення АКБ «Прикарпаття», який у січні 2008 року перейменовано у ВАТ «Плюс Банк». В подальшому вона працювала у відповідача на інших посадах. З 01 вересня 2008 року працювала на посаді провідного економіста відділу продаж Надвірнянського відділення. З 19 листопада 2009 року її звільнено з роботи за власним бажанням. Позивачка посилалась на те, що протягом всього часу роботи у відповідача їй не виплачувалась доплата до посадового окладу в розмірі 25 %, як працівнику відділення банку, яке розташоване в населеному пункті, що має статус гірського. Тому просила стягнути з відповідача заборгованість по нарахуванню гірських разом з інфляційними за невчасну виплату коштів, пов’язаних з роботою в гірському населеному пункті на загальну суму 29008грн 91 коп та судові витрати.
Рішенням Надвірнянського районного суду від 21 січня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Плюс Банк» в користь ОСОБА_2 27577грн 61коп заборгованості по зарплаті та 1200 грн судових витрат. З ПАТ "ПлюсБанк" в дохід держави стягнуто 395 грн 77 коп судових витрат.
________________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-1456/ 2011р. Головуючий у І інстанції – Безбородько В.А.
Категорія 53 Суддя-доповідач - Девляшевський В.А.
В апеляційній скарзі ПАТ «Плюс Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального права зазначає, що судом безпідставно не враховано положення п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 року № 648 «Про умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах» про те, що на підприємствах, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, на 25 відсотків підвищуються тарифні ставки і посадові оклади працівників, визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами як мінімальні гарантії в оплаті праці. Тобто п.1 цієї постанови визначено не доплати, які повинні здійснюватися роботодавцем, а підвищені мінімальні гарантії в оплаті праці. В період роботи позивачки генеральні угоди не встановлювали розмірів мінімальних посадових окладів чи тарифних ставок, тому на спірні правовідносини поширюються положення регіональної угоди між Івано-Франківською ОДА, об’єднаннями роботодавців та радою профспілок області, відповідно до яких мінімальна тарифна ставка встановлюється у розмірі, не меншому 120 % мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Посадовий оклад позивачки становив 1210 грн., що значно перевищує мінімум, встановлений для працівників гірського району. Крім того, позивачкою за період роботи не було подано до банку документу, який би підтверджував, що їй надано статус особи, яка проживає, працює на території гірського району, тому у банку були відсутні підстави для додаткових виплат позивачці. Також апелянт вважає,що позивачка не має підстав для виплати інфляційних, оскільки відповідно до п. 6 Положення «Про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати» своєчасно не отримана з вини працівника заробітна плата компенсації не підлягає. Тому апелянт просить оскаржене рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_2 та стягнути з неї понесені банком судові витрати.
В засідання апеляційного суду представник ПАТ «Плюс Банк» , ОСОБА_3 та її представник не з’явились з невідомих причин, хоч судові повідомлення їм було вручено завчасно. Отже, є правові підстави для розгляду справи у їх відсутності.
ОСОБА_3 надіслала заперечення на апеляційну скаргу, яке долучено до матеріалів справи. В запереченні позивачка, зокрема, зазначає, що, на її думку, чинне законодавство України питання виплати надбавки до посадового окладу за роботу в гірській місцевості не ставить в залежність від наявності у працівника відповідного посвідчення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Колегія суддів вважає, що виходячи із встановлених обставин і правовідносин при ухваленні рішення судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права.
Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що місту Надвірна надано статус гірського постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2001 року № 47 “Про доповнення переліку населених пунктів, яким надано статус гірського”. Позивачці всупереч вимог постанови Кабінету Міністрів України №1594 від 25.10.2002 року за період роботи в Надвірнянському відділенні ПАТ «Плюс Банк» з 01 січня 2003 року по день розгляду справи не нараховувалась і не виплачувалась доплата до посадового окладу в розмірі 25 відсотків як працівнику відділення банку в населеному пункті, що має статус гірського, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 р.: N 647 "Про перелік населених пунктів, яким надається статус гірських" та N 648 "Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах" (зі змінами, внесеними постановою від 3 квітня 1996 р. N 392). Тому, на думку суду, починаючи з 01.01.2003 року відповідач повинен був нараховувати позивачці 25 % до посадового окладу за роботу в гірській місцевості.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам матеріального права та не відповідає обставинам справи.
Гарантії соціального захисту громадян, що проживають, працюють або навчаються в гірських населених пунктах, врегульовані положеннями Закону України “Про статус гірських населених пунктів в Україні”. Згідно із ст. 5 Закону статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території такого населеного пункту, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють у цьому населеному пункті, про що виконавчий орган відповідної місцевої ради видає посвідчення встановленого зразка.
Правила видачі посвідчення громадянина, котрий проживає, працює (навчається) на території населеного пункту, якому в установленому законодавством порядку надано статус гірського, врегульовані "Положенням про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту" (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1996 р. N 345). Відповідно до п. 2 названого "Положення" посвідчення є документом, який підтверджує, що громадянину (громадянці) надано статус особи, котра проживає, працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського; на підставі цього посвідчення надаються пільги, встановлені нормами статей 3, 6 Закону.
Оскільки відомостей про отримання позивачкою такого посвідчення немає, і вона за місцем роботи в Надвірнянське відділення ПАТ «Плюс Банк» копію посвідчення не надала, то у відповідача не було законних підстав нараховувати та виплачувати ОСОБА_2 доплату до посадового окладу в розмірі 25 відсотків, як працівнику відділення банку в населеному пункті, що має статус гірського.
Суд цих вимог закону не врахував та дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позову.
За таких обставин постановлене судове рішення підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в позові ОСОБА_2
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Плюс Банк» задовольнити.
Рішення Надвірнянського районного суду від 21 січня 2011 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Плюс Банк» про стягнення заробітної плати відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Девляшевський В.А.
Судді: Матківський Р.Й.
Проскурніцький П.І.