Справа № 2-84/11 .

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13.09.2011 року                    Франківський районний суд м.Львова

в складі: головуючої судді-          Мікули О.І.

при секретарі-                                      Куп’як В.М.

з участю адвоката                    ОСОБА_1

з участю представника позивача -           ОСОБА_2

відповідачки-                                         ОСОБА_3

третьої особи-                                        ОСОБА_4.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третіх осіб –приватних нотаріусів –ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору довічного утримання від 19.05.2005 року та договору купівлі- продажу квартири від 16.08.2006 року недійсними, суд-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів- ОСОБА_3, ОСОБА_4, третіх осіб –приватних нотаріусів –ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору довічного утримання від 19.05.2005 року укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та договору купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1 від 16.08.2006 року недійсними.

Свої вимоги мотивує тим, що він є сином померлого ОСОБА_7 і належить до першої черги спадкоємців, мав намір вступити у спадщину. Однак довідався, що ОСОБА_7 уклав договір довічного утримання, згідно з яким квартира АДРЕСА_1 передана у власність ОСОБА_8 Ознайомившись з договором довічного утримання, він виявив, що на даному договорі не підпис ОСОБА_7, підпис належить іншій особі. Звідси випливає, що померлий ОСОБА_7 не мав наміру укладати даний договір, такий укладений з порушенням вимог закону, оскільки відсутнє волевиявлення ОСОБА_7 Крім того, в період укладення договору довічного утримання ОСОБА_7 тяжко хворів та приймав сильнодіючі медичні препарати, внаслідок чого міг не розуміти значення своїх дій. В подальшому після смерті ОСОБА_7 ОСОБА_8 продав квартиру АДРЕСА_4 ОСОБА_4 згідно з договором купівлі- продажу від 16.08.2006 року. Оскільки оспорюється законність договору довічного утримання, то як наслідок необхідно оспорити договір купівлі- продажу, як такий, що укладений на підставі незаконної угоди, відповідно укладений як такий, що не відповідає вимогам закону. Просить позов задоволити.

У судовому засіданні представник позивача- ОСОБА_11 позов підтримала, пояснення дала аналогічні викладеним у позовній заяві, просить визнати договір довічного утримання від 19.05.2005 року укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та договор купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1 від 16.08.2006 року недійсними.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечила та пояснила, що ОСОБА_8, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був племінником ОСОБА_7 та спілкувався з ним. ОСОБА_7 та позивач не спілкувалися і не підтримували родинні відносини протягом багатьох років, тому позивач нічого не знав про життя свого батька, про його хвороби та смерть. ОСОБА_7 хотів переписати свою квартиру- АДРЕСА_4 ОСОБА_8 Прийшовши до нотаріуса з таким наміром, нотаріус роз’яснила зміст договору дарування, а також запропонувала такий вид договору як договір довічного утримання, при цьому роз’яснила його зміст. ОСОБА_7 особисто підписував договір довічного утримання в присутності нотаріуса у нотаріальній конторі. Доповнила, що ОСОБА_7 був активною людиною, психічними захворюваннями чи недоумством не страждав, усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними. Тому просить у задоволенні позову відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з’явився, хоча про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, а тому суд приходить до висновку, що справу слід слухати у відсутності відповідача, котрий належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, на підставі наявних у справі доказів, проти чого учасники процесу не заперечили.

Третя особа- приватний нотаріус- ОСОБА_4. в судовому засіданні у вирішенні спору покликалася на розсуд суду, пояснила, що 19.05.2005 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 нею було посвідчено договір довічного утримання, предметом якого була квартира АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_7 на праві приватної власності. Перед посвідченням даного договору сторонам було роз’яснено зміст договору довічного утримання та його правові наслідки. Роз’яснено, що за договором довічного утримання набувач зобов’язується надати відчужувачу довічно матеріальне забезпечення, пожиттєво повністю його утримувати та забезпечувати: безплатним проживанням у відчужуваній квартирі, харчуванням, придатним для носіння одягом та взуття, ліками, доглядом та необхідною допомогою. Оскільки подані сторонами договору документи відповідали вимогам чинного законодавства і не викликали сумніву, за бажанням та взаємною згодою сторін, договір довічного утримання було підписано відчужувачем ОСОБА_7 та набувачем ОСОБА_8 Ствердила, що договір довічного утримання вони підписували у нотаріальній конторі в її присутності. ОСОБА_7 особисто був, підписував такий, укладав такий добровільно, виявив свою волю на укладення такого, після чого нею посвідчений. Крім того, за позивачем жодного хворобливого стану не спостерігалося.

Третя особа- приватний нотаріус ОСОБА_6 в судове засідання повторно не з’явилася, хоча про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, а тому суд приходить до висновку, що справу слід слухати у відсутності третьої особи –приватного нотаріуса ОСОБА_6, котра належним чином повідомлялася про час та місце судового засідання, на підставі наявних у справі доказів, проти чого учасники процесу не заперечили.

Заслухавши пояснення сторін та третьої особи, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 19.05.2005 року укладено договір довічного утримання між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 /а.с.7/, згідно з яким відчужувач ОСОБА_7 передає у власність набувачу ОСОБА_8, належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_3, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та довічним доглядом. Відчужувач та набувач попередньо ознайомлені з вимогами чинного законодавства щодо недійсності правочинів, і розуміючи значення своїх дій, без будь- якого примусу, як фізичного, так і морального, уклали цей договір. П.14 даного договору сторонам роз’яснено зміст ст.ст.210, 744-757 Цивільного кодексу України. Крім того, п.16 вищезгаданого договору передбачено, що відчужувач та набувач підтверджують, що цей договір не носить характер фіктивного та удаваного правочину.

Як вбачається зі свідоцтва про смерть /а.с.10/, ОСОБА_7 помер 18 липня 2005 року.

Крім того, судом встановлено, що 16.08.2006 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9, від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_10, уклали договір купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1.

Зі свідоцтва про смерть /а.с.32/ вбачається, що ОСОБА_8 помер 27 грудня 2008 року.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, для того, щоб правочин був чинним, необхідно, щоб зміст правочину не суперечив цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства: особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи ту обставину, що договір –це дво- або багатостороння угода, тому договору як юридичному факту властиві такі ознаки:

- в договорі виявляється воля не однієї особи (сторони), а двох чи кількох, причому волевиявлення учасників за своїм змістом повинно збігатися і відповідати одне одному;

- договір –це така спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків: на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків.

Cуд не приймає до уваги покликання позивача на те, що договір довічного утримання від 19.05.2005 року укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 підписаний не ОСОБА_7, а іншою особою, тому відсутнє волевиявлення останнього при укладенні даного договору, оскільки такі жодними доказами в судовому засіданні не підтверджені та докази на підтвердження даних обставин судом не здобуті, хоча судом вживалися усі заходи для з’ясування даних обставин. Зокрема, у справі за клопотанням представника позивача призначалася почеркознавча експертиза на предмет з’ясування питання чи договір довічного утримання підписаний ОСОБА_7 чи іншою особою. Разом з тим, як вбачається з відповіді Львівського науково- дослідного інституту судових експертиз від 10.05.2011р. № 2248 /а.с.121/ така не проведена, ухвала суду повернута без виконання, оскільки не проведено позивачем оплату за проведення експертизи.  

Згідно з положеннями ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Тому, в контексті вимог ч.1 ст.60 ЦПК України, у випадку посилання позивача на те, що договір довічного утримання від 19.05.2005 року його батько ОСОБА_7 не підписував, оскільки у графі не його підпис, а відтак і відсутність волевиявлення на укладення договору, на позивача покладається обов’язок доказування даного факту, однак останній не довів наявність обставин, на які посилався, як на підстави для визнання договору недійсним.

Разом з тим, в судовому засіданні безспірно встановлено, що договір довічного утримання від 19.05.2005 року ОСОБА_7 підписувався особисто в присутності іншої сторони договору ОСОБА_8 та приватного нотаріуса в приміщенні нотаріальної контори. Сторонам договору було роз’яснено його зміст та правові наслідки. ОСОБА_7 уклав такий договір добровільно, чим виявив свою волю на укладення такого. Цю обставину  в судовому засіданні ствердила приватний нотаріус ОСОБА_5, котра посвідчувала договір довічного утримання, і жодними доказами в судовому засіданні ця обставина не спростована.

Не приймаються також судом до уваги твердження позивача, що в період укладення договору довічного утримання ОСОБА_7 тяжко хворів та приймав сильнодіючі медичні препарати, внаслідок чого міг не розуміти значення своїх дій. Такі покликання спростовуються актом амбулаторної, заочної, посмертної судово- психіатричної експертизи № 244 від 31.03.2008 року /а.с.92-94/, згідно з якою ОСОБА_7 на період укладення договору довічного утримання від 19.05.2005 року психічним захворюванням чи недоумством не страждав та не виявляв ознак будь- якого тимчасового чи іншого хворобливого розладу психічної діяльності. За своїм психічним станом міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тобто був дієздатним. Крім того, даний акт був покладений в основу рішення Сихівського районного суду м.Львова від 14.05.2008 року /а.с.95/ у цивільній справі за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_8, третьої особи –ОСОБА_3, приватного нотаріуса ОСОБА_5про визнання недійсним договору довічного утримання від 19.05.2005 року та зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_11 про визнання договору довічного утримання від 19.05.2005 року дійсним, згідно з яким у задоволенні позову ОСОБА_11 до ОСОБА_8, третьої особи –ОСОБА_3, приватного нотаріуса ОСОБА_5 про визнання недійсним договору довічного утримання від 19.05.2005 року відмовлено; зустрічний позов задоволено, визнано договір довічного утримання, укладений 19.05.2005 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 дійсним.

Відповідно до положень ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Тому, враховуючи усі вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання договору довічного утримання від 19.05.2005 року укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 недійсним є необгрунтованими, оскільки безспірно встановлено, що в момент вчинення правочину сторонами такого додержано передбачені чинним законодавством вимоги щодо дійсності правочину, а відтак і немає підстав для визнання договору купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1 від 16.08.2006 року недійсним. Таким чином, з вищенаведених мотивів у задоволенні позову слід відмовити за його безпідставністю.

Керуючись ст.ст.10, 60, 208, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третіх осіб –приватних нотаріусів –ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору довічного утримання від 19.05.2005 року укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та договору купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1 від 16.08.2006 року недійсними –відмовити за безпідставністю позовних вимог.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через районний суд.

                    Суддя:                                                                                                         Мікула  О.І.