Справа № 1-37/11                                      

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30.06.2011 року                                                      смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд  Закарпатської області в складі:

          головуючої  –   судді  Лютянської М.С.

                    при секретарі   Каналош М.В.

за участю прокурора Рега  Є.Є.

підсудного ОСОБА_1, представника цивільного позивача ОСОБА_2

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню

                  ОСОБА_1,                                                   

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, з середньою спеціальною освiтою, одружений, лісоруб Лютянського лісництва ДП “Великоберезнянське лісове господарство”,  громадянин України, українець, раніше  судимий вироком Великоберезнянського районного суду від 27 жовтня 2010 року за ч.2 ст.191 КК України  та за ч.1 ст.366 КК України, на підставіі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначено покарання у виді трьох років  позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на один рік і шість місяців із застосуванням ст.75 КК України,

      -  у вчиненні злочинів , передбачених  ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366  КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, являючись посадовою особою, будучи майстром першої майстерської дільниці Лютянського лісництва ДП “Великоберезнянське лісове господарство” в с. Люта,  в період з 2004 року по 2007 року, зловживаючи своїм посадовим становищем,  допустив розтрату ввіреного йому майна на загальну суму 3914, 75 грн.. Так,  ОСОБА_1 відобразив у документах часткові цикли заготівлі деревини в кварталах 9/8, 15/30, 4/17, 8/7, за що була оплачена заробітна плата. Однак деревина не була заготовлена і згідно акту ревізії знаходиться в ростучому стані.

          Крім того, ОСОБА_1 31 серпня 2007 року склав офіційний документ-наряд прийняття передачі виконаних робіт в кварталі 9/8, до якого вніс неправдиві відомості про те, що в ході розробки лісосіки проведено повний комплекс лісозаготівельних робіт, хоча деревина не була заготовлена. Також 31 грудня 2007 року ОСОБА_1 склав офіційний документ — наряд прийняття-передачі виконаних робіт в кварталі 8/7, до якого вніс завідомо неправдиві відомості про те, що в ході розробки лісосіки проведено повний комплекс лісозаготівельних робіт, хоча деревина не була заготовлена.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у скоєному визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що з 3 лютого 2003 року по серпень 2008 року він працював майстром лісу 1-го об'їзду Лютянського лісництва.  За весь період його роботи на посаді майстра лісу лісничим працював ОСОБА_3. В посадові  обов’язки майстра лісу входило керувати роботою і інструктувати лісників своєї майстерської дільниці, здійснювати контроль за виконанням ними своїх обов’язків, проводити ревізії обходів, приймати участь в освідченні місць рубок, керувати роботою  робочих груп та інше. ОСОБА_1 також пояснив, що стосується  лісосік після закінчення їх рубкою він як  майстер приймав лісосіки і складав відповідні наряди — акти на виконані роботи. Щодо проведеної ревізії в грудні 2010 року, то він з ним ознайомлений, то він дійсно вказував у нарядах деревину як вирубану. Завдану шкоду господарству він добровільно відшкодував.

          Враховуючи, що такі фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а підсудний  правильно зрозумів зміст цих обставин і сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає, суд при вирішенні питання про обсяг доказів, які підлягають дослідженню в порядку ч.3 ст.299 КПК України, обмежується визнавальними показами підсудного,  а дослідження решти доказів вважає недоцільним.

          Оцінюючи зібрані докази в сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми по справі, кваліфікує дії підсудного ОСОБА_1. за ч. 2 ст.191 КК України як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовим становищем та за ч.1 ст.366 КК України як  службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

          При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 , суд  враховує ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу винного та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання.

          Відповідно до ст.12 КК України підсудний ОСОБА_1 вчинив злочин невеликої тяжкості та злочин середньої тяжкості.

          Як особа ОСОБА_1 по місцю проживання характеризується позитивно.

          Відповідно до ст.66 КК України, обставинами, які пом’якшують покарання підсудному суд визнає щире каяття,  активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування завданої шкоди..

          Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що  підсудному ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді позбавлення волі та обмеження волі в межах санкції статей, за якими кваліфіковано його дії. Однак, враховуючи тяжкість злочину, особу винного, обставини справи,  суд приходить до  висновку, що виправлення ОСОБА_1 можливе без відбування покарання відповідно до ст.75 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Питання про речові докази слід вирішити відповідно до ст.81 ККПК України.

          Судові  витрати по справі відсутні.

          Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишити попередній- підприску про невиїзд.

          Керуючись ст. ст.  323, 324 КПК України, суд

                                       ЗАСУДИВ:

 З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним  у вчиненні злочину, передбачсеного  ч. 2 ст. 191 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох   років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на два роки.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України та призначити йому покарання у вигді  двох років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на один рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення  менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно призначити покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на два роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Великоберезнянського районного суду від 27 жовтня 2010 року більш суворим , що призначено за цим вироком ОСОБА_1 остаточно  призначити покарання у виді чотирьох років позбавлення волі   з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на два роки.

          На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитововий  строк два роки.

          Речові докази - зберігати при справі.

          Запобiжний захiд до набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишити попереднім-  підписку про невиїзд.

На вирок  може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

 Головуючий:                           “підпис”

Суддя Великоберезнянського районного суду М. С. Лютянська