Справа № 2-226/2007  p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2007 року                                                                    м.  Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді ЩЕНЮЧЕНКА С. В.,  при секретареві ХИМЕНКО І.І.,

за участю позивачкаОСОБА_1,  її представника - адвоката ОСОБА_2,  представників відповідачів: головного спеціаліста юридичного відділу апарату Новомиргородської раидержадміністрації 3.,  землевпорядника М.  сільської ради Д.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до М.  сільської ради,  Новомиргородської районної державної адміністрації про витребування земельної частки (паю),

встановив:

У липні 2007 р.ОСОБА_1 пред'явила у суді позов до М.  сільської ради та Новомиргородської раидержадміністрації про витребування земельної частки (паю).

Вказала,  що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3,  який був пенсіонером КСП "П.". Тому вона 22.06.2007 р. успадкувала за законом належне спадкодавцеві майно.

10.02.1995 р. КСП "П." було видано Державний акт про право колективної власності на землю,  після чого відбулося розпаювання землі між членами господарства. Прізвище чоловіка було включено до списків членів КСП,  які мають право на земельну частку (пай),  що додаються до згаданого акту,  за № 2.

Незважаючи на те,  що позивачка має право успадкувати за законом право померлого на земельну частку (пай),  рішенням М.  сільської ради від 18.04.2002 р. їй відмовлено у задоволенні заяви через відсутність вільних земельних часток та рекомендовано звернутися до суду.

Вважає таке рішення необґрунтованим,  бо воно суперечить вимогам  ст.  2 Указу Президента України від 08.08.1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель,  переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям",   ст.   ст.  1,  5,  9-10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство".

Просить суд зобов'язати відповідачів передати їй земельну частку (пай) розміром 4, 84 умовних кадастрових гектарів із земель колишньої колективної власності КСП "П.".

У попередньому судовому засіданні позивачкаОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2  підтримали позов,  посилаючись на обставини,  викладені в позовній заяві.

Представники відповідачів 3. і Д. визнали позов повністю,  оскільки прізвище чоловіка заявниці було обґрунтовано включено до

списків членів КСП,  які мають право на земельну частку (пай),  що додаються до вище зазначеного акту,  за № 2.

Наслідки такої процесуальної дії,  передбачені  ст.   ст.  130,  174 ЦПК України,  тобто ухвалення рішення про задоволення позову,  їм роз'яснені.

Заслухавши зазначені пояснення та безпосередньо дослідивши докази в справі: ознайомившись з письмовими доказами та іншими матеріалами справи,  суд вважає за необхідне задовольнити позов із таких міркувань.

За правилами ч. 4  ст.  174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У даному випадку суд вважає,  що визнання представниками відповідачів вимог заявниці не суперечить закону і не порушує права,  свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно  ст.   ст.  5,  9-10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" пай є власністю члена підприємства. Спори,  що виникають при здійсненні цього права,  розглядаються судом.

Згідно згаданим поясненням та наданим документам чоловік позивачки ОСОБА_3 працював у колгоспі ім.  "П." із 1961 р. по 1991 р. та до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав у с.  М. ,  тобто після ліквідації вказаного колгоспу був пенсіонером КСП "П.". Тому його прізвище обґрунтовано включили до списків осіб,  що мають право на одержання сертифікату на земельну частку (пай),  за № 2.

Ці ж обставини підтверджуються:

·     свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1;

·     свідоцтвом про право заявниці на спадщину за законом від 22.06.2007 р.;

·     довідкою начальника Новомиргородського районного відділу земельних ресурсів про наявність прізвища чоловіка позивачки у списках членів КСП "П.",  що додаються до Державного акту на право колективної власності на землю по колишньому КСП від 10.02.1995 р.,  за № 2 та зазначеними списками.

Рішенням від 18.04.2002 р. за № 12 сесія М.  сільської ради відмовила позивачці у наданні земельної частки (паю) та рекомендувала звернутися до суду.

Згідно  ст.  2 Указу Президента України від 10.11.1994 р. № 666/94 "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" кожному члену підприємства,  кооперативу,  товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах,  а також у вартісному виразі.

За  ст.  2 Указу Президента України від 08.08.1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель,  переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства,  сільськогосподарського кооперативу,  сільськогосподарського акціонерного товариства,  в тому числі пенсіонери,  які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства кооперативу,  товариства,  відповідно до списку,  що додається до державного акту на право

колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства,  кооперативу,  товариства є рівними.

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай)  єдиного  в Україні  зразка  та  їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією ( ст.  5 зазначеного Указу).

Тому на підставі вимог  ст.   ст.  13,  41 Конституції України та вище перелічених Указів Президента України позов підлягає безспірному задоволенню. Адже прізвище чоловіка позивачки обґрунтовано було включено до списків пенсіонерів КСП "П." у встановленому законом порядку: після виходу на пенсію він постійно проживав у с.  М. ,  Новомиргородського району до самої смерті. Рішення загальними зборами про виключення його із числа пенсіонерів КСП "П." та списків,  що додаються до державного акту на право колективної власності на землю,  не приймалось.

В той же час про порушення власного права позивачка дізналася тільки 22.06.2007 p.,  коли успадкувала майно померлого.

Враховуючи наведене,  керуючись  ст.   ст.  13,  41 Конституції України,   ст.  2 Указу Президента України від 10.11.1994 р. № 666/94 "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва",   ст.   ст.  2,  5 Указу Президента України від 08.08.1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель,  переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям",   ст.  2 Указу Президента України від 29.01.2001 р. за № 62/2001 "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки",   ст.   ст.  5,  9-10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство",   ст.   ст.  1220-1225 ЦК України,   ст.   ст.  12,  17,  115,  158,  пп. 10,  12 Перехідних положень ЗК України,   ст.   ст.  1-2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)",   ст.   ст.  З,  8,  10,  208-215,  223,  292,  294,  296 ЦПК України,  суд

вирішив :

Позов ОСОБА_1 до М.  сільської ради,  Новомиргородської районної державної адміністрації про витребування земельної частки (паю) задовольнити.

Зобов'язати М.  сільську раду та Новомиргородську районну державну адміністрацію Кіровоградської області передати ОСОБА_1,  як спадкоємиці пенсіонера колишнього КСП "П." с.  М. ,  Новомиргородського районуОСОБА_3 ,  що помер ІНФОРМАЦІЯ_1,  у приватну власність земельну частку (пай) розміром 4, 84 умовних кадастрових гектарів вартістю 47.999 грн. та видати їй відповідний документ єдиного в Україні зразка і провести його реєстрацію у встановленому законом порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у строк,  встановлений статтею 2 94 ЦПК України,  рішення суду набирає законної  сили після  закінчення цього  строку.  У разі подання

апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч. 4  ст.  295 ЦПК України.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою,  яка її подає,  до суду апеляційної інстанції.